При в’їзді до Праги зі сторони Брно GPS–навігатор підніс нам несподіваний сюрприз, вивівши з автобану прямісінько у центр чеської столиці. Хоча маршрут до заброньованого нами готелю пролягав дещо осторонь, та цей маневр навігатора ми сприйняли як дарунок долі.

Обізнані люди знають, що північ Індії — це колиска багатьох давніх цивілізацій, яку часто називають Малим Тібетом. Південь країни відомий своїми неповторними узбережжями зi штабом у Гоа. Ще є ядерний полігон у штаті–пустелі, є також неосяжний Мумбай із Боллівудом, є регіон, що прославив державу на весь світ програмним забезпеченням. Індія — країна багатогранна та парадоксальна.

Побожність поляків ніколи не зазнавала коливань залежно від ідеологічного вектора. І це додає їм честі. Навіть у часи керівництва країною останніх марксистів–леніністів Едварда Герека та Войцеха Ярузельського переважна більшість їхніх «підданих» вважала себе християнами до глибини душі. Мені це відомо не з чужих слів.

Кожне з великих міст Індії справляє незабутнє враження. У цьому чарівному сузір’ї Бомбей — одна з найяскравіших зірок. Бомбей — так ми звикли називати це місто, якому кілька років тому повернули стару, історичну, назву — Мумбай.

Небо — напрочуд заселений простір, у межах якого літаки, пленери, дирижаблі, повітряні кулі рухаються за чітко встановленою інструкцією. Батько та син Шовкопляси (обидва Івани) відчули це сусідство у реальному вимірі, зважившись пролетіти своїм мотодельтапланом відстань від Харкова до Шотландії.

Майже два століття тому це містечко в Малопольщі мало славу модного курорту: до «польського Баден–Бадена», як називали Щавницю, приїздили найвідоміші люди краю. Але після соціальних потрясінь — Друга світова, тривала «комуністична стабільність» — оздоровниця фактично «відійшла в тінь».

Щоразу в походах із цією групою сімферопольських йогів, спраглих до змістовного, активного дозвілля, відкриваю для себе щось нове з давньої і недавньої минувшини Криму. Зазвичай вирушаємо в мандрівки вихідного дня, «накручуючи» для безпосереднього контакту з живою природою кілометри навпростець, через гірські перевали і ліси.

День погідний і лагідний — ніби подарунок. Кав’ярня у центрі Тарнова залита сонцем. Сонячний зайчик відбивається від скельця годинника на руці мого супутника і ковзає поверхнею склянки з ароматним напоєм. Ми п’ємо «Тарніновку». Зрештою, чим же смакувати у цьому величному і милому містечку Малопольщі, як не знаменитим місцевим трунком?

Весна не поспішає сюди, літо не спокушає надмірною спекою, а осінь настає раніше — разом із виснажливими вітрами і сувоями низьких сірих хмар. І все–таки Балтійське узбережжя Польщі запам’ятовується особливим шармом.

Країна посмішок та орхідей — так часто іменують Королівство Таїланд. І справді, уже в аеропорту тобі привітно усміхаються, а орхідеї цвітуть навіть на хайтеківських стійках паспортного контролю. Сюди їдуть познайомитися з буддiйськими монастирями, попляжитися у Синайській затоці, зануритися у буйство нічного життя Паттайї або усамітнитися на маленьких островах.