Сьогодні Києву, напевне, бракуватиме досвіду Тбілісі. Багатотисячна громада, що прийшла на заклик опозиції під Верховну Раду, навряд чи зможе завадити пропрезидентським силам ухвалити антисоціальний бюджет на наступний рік, не кажучи вже про те, щоб відправити у відставку й антинародний уряд «на чолі» з Президентом Кучмою — не така влада, не такі умови. І, як не прикро це визнавати, не такий рішучий народ. Бо попри те, що від нинішнього «режиму» й, зокрема, його вчорашньої витівки постраждають мільйони українських громадян, відкрито протестувати не наважуються навіть сотні тисяч — добре, якщо збереться кілька десятків тисяч. Інші або не вірять, що в їхніх силах щось у цій країні змінити, або навпаки, вірять — українському телебаченню. Адже вчора всі три загальнодержавні телеканали зі шкіри пнулися, доводячи, що завдяки прогресивному рішенню парламентської більшості «завтра» (тобто вже сьогодні) буде ухвалений закон про Державний бюджет України на наступний рік, якщо, звісно, не завадить «скандальна» опозиція. Хоча в реальному житті, а не «телевізійному» його варіанті, «пересічному», тобто зазвичай бідному й соціально незахищеному мешканцеві нашої держави, треба не радіти, а прибивати в хаті зайву полицю — аби було куди класти бодай ті зуби, які ще залишилися.
То що ж насправді відбулося у Верховній Раді цього вiвторка? А насправді позавчора у нас із вами відібрали навіть ті жалюгідні копійки, які, згідно з розрахунками Бюджетного комітету ВР, могли б додатися до «прибутків» середньостатистичної української родини.

Позавчора по обіді Голова Верховної Ради Володимир Литвин провів прес-конференцію, на якій заявив, що якщо парламент не проведе політреформи, то майбутні президентські вибори проходитимуть у жорсткій політичній боротьбі («Якщо ми цього не зробимо, протистояння нам забезпечене»). На переконання Литвина, політична реформа повинна розосередити владу і створити збалансовану систему відносин між усіма її гілками. Проте на заваді цим благородним намірам можуть стати високі рейтинги деяких кандидатів у президенти, котрі несуть у собі спокусу перехопити у спадок повноваження владної «надлюдини» — Леоніда Кучми.

Конституційна, чи «політична», як її називає Президент, реформа, явно «загрузла». Після відверто провокативного доповнення у вигляді пропозиції обирати главу держави в парламенті й позитивного висновку Конституційного Суду по цьому суперечливому щодо Основного закону пункту ймовірність того, що жодних позитивних змін від «реформаторства по-більшовицькому» чекати не варто, зросла стократ. Оскільки реформа таки потрібна, а для її проведення потрібні депутатські голоси, парламентарії спробували розробити компромісний варіант проекту змін до Конституції. Як повідомив в ефірі програми «Час» «5-го каналу» лідер Соцпартії Олександр Мороз, робота над цим проектом уже фактично завершена.

Є в наших північних сусідів дуже життєва приказка: «Лиха беда начало». Схоже, «більшовикам» українського парламенту вона дуже до вподоби, бо після вдалого «обміну» з комуністами («червоні» голоси за призначення Геннадія Васильєва Генпрокурором — на його ще тепленьке крісло першого віце-спікера для компартійного Адама Мартинюка) у них просто руки засвербіли посадити у президію ВР ще когось «новенького». Власне, в однієї дуже прихильної до троянд партії вони (руки) сверблять уже давно — ще відтоді, як колишній заступник голови СДПУ(о) Олександр Зінченко вийшов спершу з усіх «об'єднаних» керівних органів, а потім і з партії взагалі. Есдеки, як уже розповідала «УМ», ще з місяць тому почали збирати підписи за відкликання свого екс-протеже з посади віце-спікера, але, крім СДПУ(о), жодна фракція особливої активності в цьому питанні досі не проявляла.

Як уже писала «УМ», після минулотижневого виходу із фракції Народно-демократичної партії Олександра Карпова над «двічі народними» нависла загроза розпаду. Чотирнадцятим (а саме стільки потрібно для існування фракції) нардепом від НДП є «злісний сумісник», міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, якого регламентний комітет рекомендує позбавити мандата в судовому порядку. Нещодавно Толстоухов заявив, що «не тримається за мандат», а хоче максимально відстрочити складення своїх депутатських повноважень, аби пролонгувати діяльність НДП.

За словами народного депутата Ярослава Кендзьора, понад 78 відсотків львів'ян готові проголосувати за відставку міського голови Львова Любомира Буняка. Теперішній мер Львова, на переконання нардепа, виявив цілковиту безпорадність при вирішенні господарських проблем, створив численні конфлікти із студентами, освітянами, таксистами, іншими соціальними групами громадян. Тому «Наша Україна», яка має дві третини депутатських голосів у міськраді, повинна ініціювати та очолити процес відставки Буняка, котрий, вважає Кендзьор, має «взяти приклад із Шеварднадзе».

Новообраний перший заступник Голови Верховної Ради, комуніст Адам Мартинюк у контексті свого «просування» на цю посаду підтверджує факт наявності угоди про спільні дії між фракцією Комуністичної партії і парламентською більшістю в майбутньому голосуванні щодо політреформи. Про це Адам Іванович сказав в своєму інтерв'ю газеті «Кієвский телеграфъ» від 24 листопада. Зокрема, відповідаючи на запитання, чи не «означає підтримка більшістю ВР його обрання першим віце-спікером «підкуп» 60 представників фракції КПУ», Мартинюк відповів: «Так, домовленості між комуністами і більшістю були». При цьому він додав: «Ми цього не приховували і не приховуємо». Хоча раніше «червоні» спростовували факт угодовства з «кучмістами».

Якби президентські вибори відбулися минулої неділі, главою держави став би, звісно, Віктор Ющенко. Згідно з останнім соціологічним опитуванням Центру Разумкова, проведеним уже після скандальних подій у Донецьку, лідер «Нашої України» значно випереджає своїх потенційних суперників по «великих перегонах».

Соціал-демократія (об'єднана) в Україні вирішила одним пострілом убити кількох зайців: відновити своє реноме «найпопулярнішої в Європі партії» (пам'ятаєте передвиборчі відеоролики минулого року?), нагадати тим 5 відсоткам населення, які цим роликам повірили й віддали свої голови за СДПУ(о), про те, що есдеки «вимагають соціальної справедливості», а заодно й зайвий раз кинути каменюку в город опозиції (точніше, прицільно в конкретну опозиційну голову). Як це все в них вийшло, розповідає інтернет-сайт «Українська правда», кореспондент якої днями побував на конференції СДПУ(о) у столичному Будинку вчителя.

Уже третій місяць міський голова Красного Луча Сергій Лук'яненко не може повернутися до виконання своїх обов'язків через переслідування його місцевими правоохоронцями (за дивним збігом, керманичі Луганщини теж чомусь не злюбили краснолуцького мера від самого його обрання в 2002 році). Як уже повідомлялося, після низки сутичок Лук'яненка з місцевими керівниками правоохоронних структур і декількох палких суперечок з обласним начальством податкова порушила кримінальну справу за фактом ухиляння його від податків у великих розмірах ще до того, як підприємця було обрано міським головою. Щоправда, самий факт ухиляння «митарі» зуміли встановити лише з другого заходу. Тому що перша їхня ж перевірка (ще до того, як Сергій Васильович оголосив про намір балотуватися) жодних порушень у діяльності його фірми не виявила.