Доволі незвичну кримінальну справу розглянув Юр’ївський райсуд Дніпропетровської області. І хоча підсудним інкримінували поширений злочин — крадіжку з проникненням у житло, але ж проникали вони до селянських хлівів і крали винятково корів!

Заснована 27 лютого 1932 року Дніпропетровська область готується святкувати 80–річний ювілей. До цієї круглої дати на Дніпропетровщині натхненно взялися приурочувати буквально все — від конкурсу учнівських робіт до численних «круглих столів». При цьому особливо не задумуючись, що за оцими «80» стоїть.

Як стверджує завідуюча відділом Дніпропетровського історичного музею імені Дмитра Яворницького Людмила Маркова, Дніпропетровську область створили для того, щоб зручно було керувати. Причому новоз’явлена адміністративна одиниця спершу відзначалася величезними масштабами — вона охопила 4 міста і 50 районів. Та пізніше, 10 січня 1939 року, 10 районів Дніпропетровщини відійшли до новоствореної Запорізької області, ще 5 — до Донецької, 8 — до Миколаївської. І все ж на момент свого створення Дніпропетровська область була переважно сільською, тож, найімовірніше, її й створили для того, щоб зручніше було контролювати цей бунтівний і непокірний «аграрний сектор».

Учорашня короткочасна сесія Дніпропетровської міської ради зосередилася на темі перейменувань. Причому гучних. Адже одній iз вулиць депутати навіть без натяку на якісь суперечки з цього приводу вирішили присвоїти ім’я багаторічного генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу, творця «застою» Леоніда Брежнєва.

34–річного мешканця Першотравенська, шахтарського містечка на Дніпропетровщині, біда спіткала на рівному місці. Ще у березні 2009 року в центрі рідного міста його схопили дужі молодики, заштовхали до автомобіля і відвезли до спортивної зали, у якій відшліфовували свої навички співробітники одного з охоронних агентств. Нещасного прикували наручниками до металевої балки і піддавали різним тортурам, вимагаючи гроші.

Як запевняє доктор медичних наук, професор Олександр Лоскутов, таких випадків історія українських ескулапів ще не знала. Адже вживили спеціальний протез замість тазостегнового суглоба 100–річній дніпропетровчанці Раїсі Рудштейн. Позавчора «УМ» коротко повідомила про цю подію. Тепер нам удалося дізнатися деякі подробиці унікального втручання.

На державному науково–виробничому підприємстві «Цирконій», розташованому в Дніпродзержинську на Дніпропетровщині, дзвонять в усі дзвони: вже до весни про випуск унікальної продукції в Україні можна буде говорити тільки в минулому часі. Більше того, продукції стратегічної. Адже йдеться про виробництво цирконію. Для людини непосвяченої: цей елемент є унікальним сам по собі — маючи дуже низьке січення захоплення нейтронів, він фактично не заважає урану ділитися, тобто не знищує теплові нейтрони. Говорячи мовою доступнішою, така особливість дозволяє зводити до мінімуму втрати електричної енергії внаслідок ланцюгової реакції. До того ж цирконій є єдиним металом у природі, який дозволяє витримувати нейтронні та гамма–випромінення у касеті.

Віднедавна Дніпропетровська міська рада благословила появу на світ комунального підприємства «Ритуальна служба», яке має взяти під свою опіку не тільки кладовища діючі, а й закриті. Причому будувати стосунки з новоствореною структурою людям доведеться за принципом «за все треба платити». І часто–густо платити за те, про що й гадки не мали.

З Нікополем Осипа Шора пов’язує тільки те, що він тут народився. Бо після смерті батька, коли був ще зовсім маленьким, мати з ним та його братом переїхала до Одеси. Саме в Південній Пальмірі Осип Шор і досяг своїх найбільших життєвих висот — став інспектором карного розшуку, працював у ЧК, боровся з бандою Япончика. А ще він був чудовим майстром захоплюючих розповідей про свої авантюрні пригоди. Ці оповідки дуже подобалися його другу — письменнику Валентину Катаєву, від якого про походеньки Осипа Шора дізналися Ілля Ільф і Євген Петров. Так з’явився нетлінний образ Остапа Бендера.

Дніпропетровець Володимир Корж просить його представляти як потомственого цілителя–біоенергетика, нащадка легендарного січового знахаря Микити Леонті–йовича Коржа. Тож кого іще, як не його, розпитати про те, як козаки Новий рік відзначали та які страви готували до святкового столу? Адже пан Володимир є ще й автором книги «Забуті рецепти запорозьких кухарів».

Сенсаційний судовий процес розпочався у Жовтих Водах, напередодні якого «в бігах» опинився фактично весь Апостолівський райвідділ міліції! Колишні співголова і секретар громадської ради при Дніпропетровському облуправлінні МВС Галина Кучеренко і Василь Сухов охарактеризували утікачів «м’ясниками у погонах». І хоч висновок про те, наскільки це угруповання було «організованим і злочинним», зробить суд, уже зрозуміло, що наша міліція нині нас не завжди береже, а, навпаки, часто є суспільно небезпечним.