Як повідомив тернопільським журналістам голова обласної організації Конгресу українських націоналістів Володимир Ткач, днями пізно ввечері у його квартирі пролунав дивний дзвінок. Молодий, схоже по голосу, чоловік українською мовою запитав, чи саме з Володимиром Ткачем, головою КУНу, він розмовляє, а коли той підтвердив, пробурмотів щось нерозбірливе і поклав трубку. Потім було ще кілька таких самих дзвінків (передостанній — о пів на першу, а останній — близько сьомої ранку), які інакше, як знущальними, назвати важко. Коли ж пан Володимир вранці зібрався на роботу і вийшов до свого легковика, якого напередодні звично залишив біля будинку , де мешкає (звичайної п'ятиповерхової панельки), то побачив малоприємну картину — переднє, заднє та бокове скло машини були розбиті цеглою, що валялася поряд.

Як відомо, і наш Президент, і вся його рать дуже ображається, коли на них «бруд всякий шурують». Тобто, нормальною мовою, критикують за негідні державного керівництва вчинки (це якщо скористатися евфемізмом). Вочевидь, забув Леонід Данилович, як сам же два роки тому давав усім органам влади «установку» на інтеграцію в Європу. А там свободу слова поважають. Та й Україні про неї радять не забувати. Так, у четвер Комітет міністрів Ради Європи ухвалив рішення, в якому закликає Київ дотримуватися рекомендацій у галузі свободи слова. Як повідомляє радіостанція «Німецька хвиля», Комітет «порадив» українській владі виконувати рекомендації РЄ з цього приводу, зокрема й ухвалену позавчора Декларацію про свободу політичних дебатів у мас-медіа.

Парламентський Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, де головою — «нашоукраїнець» Геннадій Удовенко, стурбований рішенням Шевченківського місцевого суду Києва, який прийняв рiшення закрити наймасовішу газету «Сільські вісті» за начебто розпалювання міжнаціональної ворожнечі. На переконання депутатів комітету, рішення суду ухвалювалося без «аргументованої компетентної мотивації, експертного аналізу джерельної бази, без врахування дискусійного характеру опублікованих статей, попередження та інших запобіжних заходів».

Почнемо з правди. Вона визначилася в тих місцях, де залягає спільність українського та польського бізнес-інтересів. Так, під час позавчорашніх переговорів у Варшаві Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський вирішили, по-перше, спільно здобувати контракти на відбудову Іраку, по-друге, тягнути нафтогін «Одеса—Броди» до Плоцька і далі, в Західну Європу, створивши для цього міжнародний консорціум.

У понеділок у парламенті буде підписана політична угода, що має на меті окреслити шляхи подальшої конституційної реформи та законотворчості. Координатор пропрезидентської більшості у ВР Степан Гавриш у коментарі «Інтерфаксу-Україні» повідомив: у проекті, зокрема, йдеться про те, що перед остаточним голосуванням за проект політреформи депутати мають прийняти закон про пропорційні вибори, а Президент України — його підписати. Також, що цікаво й досить несподівано, пропонується внести зміни до закону про вибори Президента, скоротивши термін виборчої кампанії із 180 до 120 днів. До кінця сесії депутати, котрі підпишуть угоду, будуть зобов’язані прийняти закони про ЦВК, Президента України та Кабінет Міністрів тощо. Окремим рядком сяє пропозиція про відмову від блокувань парламенту. Як заявив у коментарі медіа-центру «Кандидат» лідер Соцпартії Олександр Мороз, він як заступник керiвника робочої групи з напрацювання проекту угоди і Адам Мартинюк як її голова уже підписали робочий варіант документа. Тобто, виходить, соціалісти вже зараз висловилися за продовження плідної співпраці з кучмівською більшістю в політреформі й супутніх визначальних питаннях.

Опозиційна «трійка» у складі «Нашої України», Блоку Юлії Тимошенко і Соціалістичної партії не просто не розпалася після голосування у ВР 3 лютого по політреформі, а й напрацьовує конкретні домовленості щодо спільних політичних та економічних дій на період до й після президентських виборів. Цим представники трьох політичних сил активно й безпосередньо займаються впродовж п'яти останніх днів, повідомив на вчорашній прес-конференції керівник офісу «НУ», народний депутат Олег Рибачук. За його словами, «трійка» вимальовує для себе план роботи на перші сто днів після виборів Президента у разі їх успішного результату для опозиції. Рибачук наразі не додає подробиць, зазначаючи лише, що економічна програма діяльності після виборів обговорювалася з експертами Світового банку. Окрім того, «Наша Україна» намагається переконати соціалістів у необхідності запровадити в дію політичну реформу тільки після парламентських виборів 2006 року, які мають пройти на пропорційній основі.

Учора Президент Леонід Кучма з одноденним робочим візитом побував у Варшаві, компенсувавши таким чином дефіцит спілкування зі своїм польським колегою Олександром Кваснєвським, зустріч із яким попередньо було домовлено на 19 січня (однак тоді українська сторона перенесла консультації). Тем для консультацій накопичилося чимало, а деякі навіть актуалізувалися, як, наприклад, продовження гілки нафтогону «Одеса—Броди» до Гданська — після недавнього рішення українського уряду про доцільність використання цього трубопроводу для транспортування нафти на захід. «Одеса—Броди—Гданськ» стала найпредметнішою темою у вчорашніх президентських перемовинах. Крім того, як повідомила учора вранці Олена Громницька, прес-секретарка Президента України, Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський планували до обговорення проведення Року Польщі в Україні (він стартує 30 березня), співробітництво польських та українських контингентів у Іраку та бізнес-співпрацю у відновленні Іраку, прикордонне співробітництво. Очевидно, що темою варшавських переговорів стали й наслідки для України вступу Польщі в Євросоюз, де-юре з 1 травня, про що вчора анонсував журналістам радник Кваснєвського з міжнародної політики Анджей Майковський. Учора надвечір, коли це число «УМ» готувалося до друку, обидва президенти планували провести прес-конференцію.

Виступаючи позавчора під вечір в ефірі радіо «Ехо Москви», кандидат у президенти РФ Іван Рибкін не зміг, бо, напевно, не дуже хотів, прояснити причини і подробиці свого дивного зникнення. У Києві, коли почув по українському радіо про те, що його розшукує московська міліція, Рибкін «тільки здивувався, але не став нікому дзвонити». Тут нагадаємо, що Рибкін зник з дому на чотири дні, і здивування викликає саме те, чому здивувався він, зачувши, що його подано у розшук. «Я начебто нікуди й не зникав, тільки переночував у свого приятеля. Поїздка моя була діловою, а не розважальною», — пояснив кандидат, який до часу ефіру встиг оговтатися.

Чим ближче до виборів, тим більше новин приходить про наступ влади та її сателітів на медіа-фронті. Б'ють по святая святих демократії — незалежних і опозиційних засобах масової інформації. Громадськість ще не оговталася від судового рішення закрити наймасовішу антивладну газету «Сільські вісті», а маховик репресій зазіхнув на радіо «Свобода» — найдоступнішу серед поважних інформаційно-політичних станцій, яка у форматі FM вела щоденне кількагодинне мовлення на хвилях радіо «Довіра».
Трапилося це позавчора: журналісти «Свободи» отримали листа з радіостанції «Довіра» від її нових керівників. Вони вирішили зняти «Свободу» з ефіру всеукраїнської FM-мережі «Довіри», починаючи з 17 лютого, або ж закликали домовитися «про зміну формату програм».

Що менше часу залишається до президентських виборів, то частіше Леонід Кучма переконує суспільство в тому, що цього разу на найвищу посаду в державі не балотуватиметься. Та скільки б гарант не співав мантру «не-піду-не-буду», йому все одно не ймуть віри — ні народ, ні експерти, ні політичні діячі. Очевидно, що для сумнівів у справжніх намірах Л.Д. і справді ще є підстави. Однак якщо Кучму таки висунуть на третій термін, забезпечити його перемогу можна хіба що здавши всі бюлетені, котрі надійдуть до виборчкомів, у макулатуру й замінивши їх папірцями з позначками у «правильних» квадратиках. Адже, як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 27 січня по 3 лютого цього року, навіть за умови абсолютної роз'єднаності опозиції шансів у нинішнього Президента немає.