Коли перші жителі села Привітного Мурованокуриловецького району прийшли на місцевий цвинтар пом'янути покійних, їх обуренню не було меж. Вони побачили повалені й поламані хрести, розбиті стели, інші сліди блюзнірської зневаги до людської пам'яті. Вночі хтось невідомий доклав чимало зусиль, щоб сплюндрувати 26 могил, причому зроблено це було з особливим цинізмом, якраз перед святим для багатьох днем.

«Банда Суткевича» — так за іменем організатора під час слідства та суду правоохоронці називали одну з найнебезпечніших кримінальних груп, яка діяла на Вінниччині в останнi роки. Злочинна структура була побудована за класичною «клітинною» схемою підпілля — мала два підрозділи, члени яких між собою знайомими не були. Об'єднувалися тільки ватажком і мозковим центром — 43-річним вінничанином Володимиром Суткевичем. Сам раніше не судимий, він зібрав молодиків, що встигли один-два рази побувати в місцях позбавлення волі, дістав для них вогнепальну і холодну зброю.

Якщо бути точним до кінця, то упродовж тих кількох років, що Валерій Гаврилін служив у Ямпільському райвідділі внутрішніх справ, він насправді займав посаду не оперуповноваженого, а дільничного, проте, як і більшість офіцерів міліції, був добре знайомий з оперативною роботою та безпосередньо нею займався. Спеціальні знання та ще товариськість, привітність і вміння завойовувати довіру, які цілком можна важати складниками оперативного таланту, вочевидь, і дозволили йому тривалий час після звільнення з «органів» прокручувати нахабні шахрайські оборудки на ринку житла і виходити сухим з води. Без квартири і без виручених за неї грошей він залишив не одного вінничанина: тільки ті випадки, які вдалося задокументувати і неспростовно довести, склали 12 епізодів кримінальної справи, судовий процес по якій щойно закінчився у Вінниці.

Майже сто об'єктів для можливого вкладання коштів було представлено на великому ярмарку інвестиційних проектів, що відбувся в експоцентрі Вінницької торгово-промислової палати за участю влади обласного та районного рівнів. Усі проекти мають високий ступінь готовності, тому сукупна сума фінансів, які область готова сьогодні прийняти й освоїти, складає майже 2 млрд. доларів.

Безпрецедентну за кримінальною спеціалізацією організовану злочинну групу викрили у Вінниці в першій декадi квітня. Понад рік, приблизно з січня 2003-го, четверо чоловіків і жінка (остання фактично виконувала роль ініціатора та організатора злочинів) заздалегідь ретельно вибирали майбутніх жертв, знайомилися з ними, намагалися увійти в довіру. Як правило, вибір падав або на самотніх людей, або на осіб, які вели сумнівний спосіб життя, вживаючи алкоголь та наркотики. Всі потерпілі мали у власності квартири, на які й зазіхали злочинці.

Загострення стосунків між міською владою Вінниці та водіями маршрутних таксі, об'єднаних в громадськy організацію «Маршрут», потенційно назрівало давно. Однак чим ближче насувалося 31 березня — дата закінчення дії трирічних строкових договорів на перевезення пасажирів маршрутними мікроавтобусами — тим більше розпалювалися пристрасті.
Суть конфлікту зводилась до одного: влада збиралась оголосити новий конкурс на право перевезення пасажирів маршрутними таксі на новий період, але таксисти запротестували, оскільки частина з них, цілком вірогідно, могла втратити досить-таки прибуткове робоче місце, поступившись новим людям із новішими, комфортабельнішими та місткішими бусиками. Натомість вони висунули контрвимогу: пролонгація всіх без винятку колишніх договорів ще на п'ять або десять років. І від цієї «останньої п'яді» не збирались відступати ні на крок.

Заснування Українського наукового інституту Гарвардського університету було по-своєму унікальним. Ідея виникла ще в 50-ті роки, коли студенти-українці з різних університетів у різних кінцях Америки висловили незадоволення викладанням історії України, яка подавалася або з російсько-імперських, або з прорадянських позицій. Реалізацією задуму створити кафедру українознавства ініціатори зайнялися всерйоз, буквально пішовши з простягнутою рукою по всій тамтешній діаспорі. На шляхетну справу жертвували хто скільки міг, аж поки не набралася необхідна сума, щоб заснувати спершу одну кафедру, а згодом ще дві, які й склали інститут, уфундований у статут Гарварду. Це означає, що він існуватиме стільки часу, скільки й сам університет!

Ідея скласти каталог малих річок Вінниччини, яку п'ять років тому взялись реалізувати співробітники відділу водних ресурсів обласного Управління водного господарства та меліорації, принесла укладачам несподіване і не вельми приємне відкриття. Виявилося, що з 230 малих річок 80 — тобто понад третина — не мають назв і значаться на географічних картах як безіменні. Це здавалося малоймовірним, адже в інших регіонах ситуація суттєво відрізнялася (на Львівщині, наприклад, із 242 малих річок залишались «інкогніто» всього 5).

Коли людина вмирає не своєю смертю, завжди залишаються питання, на які важко знайти відповідь. Не винятком стала і несподівана смерть судді Тульчинського райсуду 29-річного Валерія Гудими.
Призначений на посаду 4 серпня минулого року, до виконання обов'язків Гудима приступив у вересні. Спершу разом із сім'єю переїхав до Тульчина, але в жовтні після народження доньки дружина повернулась у Вінницю, оскільки необхідних побутових зручностей у найнятому ним будинку в приватному секторі не було. Всі наступні місяці суддя жив, розриваючись між районним та обласним центрами.

Об'єктами злодійських посягань бувають найрізноманітніші і найнесподіваніші предмети, що може підтвердити не тільки справжня пошесть на крадіжки металевих виробів, що їх активно здають на брухт. Однак про таку здобич злодіїв, як сперма, не пригадують навіть вінницькі ветерани карного розшуку.