(автора.)
Загострення стосунків між міською владою Вінниці та водіями маршрутних таксі, об'єднаних в громадськy організацію «Маршрут», потенційно назрівало давно. Однак чим ближче насувалося 31 березня — дата закінчення дії трирічних строкових договорів на перевезення пасажирів маршрутними мікроавтобусами — тим більше розпалювалися пристрасті.
Суть конфлікту зводилась до одного: влада збиралась оголосити новий конкурс на право перевезення пасажирів маршрутними таксі на новий період, але таксисти запротестували, оскільки частина з них, цілком вірогідно, могла втратити досить-таки прибуткове робоче місце, поступившись новим людям із новішими, комфортабельнішими та місткішими бусиками. Натомість вони висунули контрвимогу: пролонгація всіх без винятку колишніх договорів ще на п'ять або десять років. І від цієї «останньої п'яді» не збирались відступати ні на крок.
Перманентні мало не щоденні переговори між сторонами тривали більше місяця, але безрезультатно. Вийти на консенсус не вдавалось, оскільки позиції влади і маршрутників були взаємовиключними в принципі: конкурсу бути — конкурсу не бути. Городяни навіть звикли до систематичних водійських пікетів з транспарантами на центральній площі, які супроводжували переговори. Тим часом юридична служба і транспортний відділ міськвиконкому розробили проект умов конкурсу і для обговорення опублікували в пресі, а також заручились висновками профільних державних служб (зокрема, територіального управління Антимонопольного комітету) про законність проведення такого конкурсу.
Коли ж настав квітень і старих договорів не продовжили, а 243 водії із 268 до завершення конкурсу отримали права тимчасових перевізників, стало ясно: він таки відбудеться. І тоді маршрутники, консолідовані подіями останніх років, вичекали тиждень і вдалися до кроку відчаю — розгорнули на площі перед міськвиконкомом наметове містечко. Голова асоціації «Маршрут» Валерій Снітько у розмові зі мною підтвердив незмінність вимог, назвавши конкурс «лохотроном самим натуральним». І додав, що коли влада не піде назустріч, то «є бажаючі голодувати».
Міський голова Олександр Домбровський проявив твердість. Він негайно скликав прес-конференцію, на якій оприлюднив свою заяву: «Ми сприймаємо це як шантаж і тиск, і повірте, що у нас достатньо волі і розуму, щоб цей тиск витримати. Я хотів би офіційно заявити, що цей шлях — це шлях в нікуди». Домбровський ще раз підтвердив, що конкурс буде проводитися, до того ж відкрито, за участю громадськості та акредитованих журналістів.
А що ж рядові вінничани? Особливих симпатій акція у них не викликала — на центральній площі натовпу нема, вона практично порожня, адже справжній внутрішній зміст події — протистояння корпоративних інтересів водіїв маршрутних таксі та спільних інтересів міської громади — не є секретом ні для кого.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
