Подією минулого тижня у Луцьку стала заява міського голови Богдана Шиби про вихід із партії «Батьківщина». Ще донедавна один із найпалкіших прихильників і соратників Юлії Тимошенко, Богдан Павлович вирішив позбавитись партійного квитка в не найліпший для однопартійців момент. Що це — політична зрада чи переоцінка цінностей?
У резонансній справі довкола наслідків земельного аукціону в Луцьку, коли три гектари землі було продано за 30 мільйонів гривень, поставлено начебто крапку. За такі великі гроші 9 жовтня 2007 року фірма «Адендум» придбала на аукціоні цю ділянку для будівництва торгово–розважального комплексу на вулиці Ковельській, 17. А 14 листопада під час нотаріального оформлення договору купівлі–продажу міський голова Луцька Богдан Шиба підписав ще й додаток №1 до цього договору, згідно з яким міська рада зобов’язалася упродовж року з часу отримання коштів на рахунок здійснити підведення до цієї земельної ділянки газопроводу, водопроводу, каналізаційної мережі, електролінії, а також здійснити зміцнення берегової зони по межі земельної ділянки та збудувати під’їзні шляхи з асфальтовим або бутовим покриттям. У скільки місту обійдуться ці роботи — не вказувалося. Зате результативністю земельного аукціону луцька влада пишалася неабияк. Бо таким чином, вважала вона, ціна на землю в місті стрімко піде вгору.
...Так мало бути. Ми завжди кажемо це, щоб заспокоїти себе і виправдати якусь алогічність. А як мало бути насправді — знає тільки Бог. Уже на другому курсі артилерійського командного училища, студіюючи фізику і математику, курсант Нетреба зрозумів: це не його покликання. І навіть зібрався залишити училище, поки не пізно. Рішення сина стало для батьків більш ніж несподіванкою. Два втрачені роки, а потім ще два, в армії, а потім... Якби мама Федора Андріївна знала, що буде потім, — вона дозволила б синові піти з військового училища тоді, коли син сам цього хотів. А так переконали потерпіти. Він терплячий, а ще — люблячий син, і не міг зробити батькам прикрості. Тим паче що в їхній родині було багато військових, зокрема і старший брат Павло. Але ще більше — священиків. Армію і церкву — ці дві малопоєднувані матерії — намагався поєднати в собі молодий гарний хлопець із Поділля, в якого і прадід, і дід, і всі сини діда Андрія (їх у нього було аж 6, а всього дітей мав 13) були священиками...
Минулої п’ятниці невеличке містечко Колки відзначило 65–річчя Колківської народної республіки. Існування цього острівця української свободи на окупованій німцями території вписало яскраву сторінку в історію українського руху опору в роки Другої світової війни.
Цей випадок можна вважати прецедентом. Влада у Луцьку і раніше не дуже шанувала інтереси громади, особливо коли пахло грошима. Незаконне будівництво в місті процвітало, як і скрізь, але до вельми гучних скандалів якось не доходило і конфліктні грані згладжувалися. Нова міська команда на чолі із Богданом Шибою перед виборами теж клялася служити інтересам громади. А ще — боротися із незаконним будівництвом, навести лад у виділенні земельних ділянок. Обіцяли також припинити будівництво за рахунок знищення зелених зон міста і ущільнення вже існуючої забудови. Хоча проектанти запевняли, що будувати доведеться у дворах, бо довкола Луцька практично вся земля продана і місту немає куди розширятися. І хай би лучани знали про ці геть не райдужні перспективи. Але на таке самурайське зізнання не відважився б жоден кандидат на посаду міського голови. Не сказав це уголос і Богдан Шиба, на якого лучани після багаторічного правління у Луцьку одіозного Антона Кривицького покладали великі надії...
Позавчора на Театральному майдані Луцька, де завжди вирували всі революційні мітинги, знову з’явились намети. Цього разу — біло–зелені. Саме ці кольори обрала для своєї символіки волинська обласна громадська організація «Варта громади», створена у вересні 2007 року. Її активісти продовжують збір підписів за дострокову відставку луцького міського голови Богдана Шиби.
Ще в середу військовослужбовець однієї з армійських частин на Волині неподалік Володимир–Волинського Іван Романюк вважався дезертиром, який покинув місце служби за два тижні до дембеля, прихопивши автомат Калашникова і вісімдесят набоїв до нього. Тоді односельці хлопця були просто шоковані вчинком свого земляка, адже Іван планував залишитися у військовій частині на надстрокову службу. Серед версій НП розглядали і варіант про нещасне кохання, а військова прокуратура одразу ж порушила кримінальну справу.
...Телефонуючи до Петра Калістратовича вперше, я зовсім розгубилася, почувши у слухавці милозвучну російську мову. Говорила жінка. Як виявилося згодом, це була дружина Вілінця. У лідера ківерцівських рухівців — і дружина–росіянка?! Даруйте, але це якось геть не в’язалося. Пан Петро, сміючись, розповів, що привіз свою Валюшку з Уралу, але так і не навчив справжньої української, хоча читає вона прекрасно.
Як живеться під одним дахом стільки років переконаному українському патріотові і «кацапці»? Чи не заважає «національне питання» цій родині кохати одне одного так, як кохали в молодості? З цим, власне, й напросилася до них у гості, у скромну трикімнатну квартиру в центрі Ківерців, де зараз Вілінці мешкають. Але розмова наша вийшла не лише про любов...
За підозрою в отриманні хабара було затримано голову Ковельської райдержадміністрації одного з районів Волині. Щоправда, чиновника пов’язали на гарячому не волинські спецслужби, а хлопці зі столичного УБОЗу. Сума хабара, яку інкримінують підозрюваному Вадиму Грищуку, складає нібито 10 тисяч доларів. Саме такі гроші голова РДА мав отримати за сприяння у виділенні земельної ділянки. За інформацією інтернет–видання «Волинська правда», затримання відбулося в автомобілі підозрюваного за межами міста.
«Куточок, де відроджується нація» — так назвав Волинь нещодавно один із представників великого бізнесу, який відвідав багатодітні родини поліської Маневиччини з метою надання допомоги в рамках ініційованої Президентом Віктором Ющенком акції «Зігрій теплом дитину».
