Урочище Феофанія називали українською Швейцарією за пейзажну розмаїтість. Це — одна з найстаріших у Європі грабово-дубових дібров, з унікальними «червонокнижними» рослинами та незайманою природою. Усе це розташувалося (що само по собі вже є безпрецедентним фактом) у межах європейської столиці. Віднедавна тут з'явилися асфальтові дороги, паркан на кілька кілометрів, ліхтарі, каналізація, екскаватори та десятки будівельників...
Будівельники кажуть, що за два роки тут буде парк із фонтанами, пляжами та бюветами. Місцеві мешканці певні, що унікальну ділянку лісу збираються привласнити державні «мужі», й запевняють, що бачили у Феофанії самого Віктора Януковича. Мовляв, він безпосередньо керує будівельними роботами й збирається там звести собі «хатинку». Кореспонденти «УМ» намагалися з'ясувати, що ж насправді діється у Феофанії.

Звістка про скасування Президентом України Леонідом Кучмою свого указу про об'єднання трьох ВНЗ у Сумський національний університет застала студентів, що прямують на Київ, під Пирятином на Полтавщині. Багато хто з учасників акції дізнався про неї саме від кореспондента «УМ». Вони таки домоглися, чого хотіли, — сам Президент України відреагував на резонансну «ходу» сумських студентів. «Звісно, настрій у нас позитивний, — сказав у телефонній розмові активіст руху Олег Медуниця, — але ми однаково не відмовляємося від свого походу на Київ. Необхідно бачити це скасування і те, що після нього буде. Адже механізм уже запущено, існує ще розпорядження Кабміну й Міністерства освіти й науки України».

Циклон, що вже кілька днів атакує Україну, може стати одним із найбільш «дощових» в історії нашої країни. Найжахливіше: негода забрала ще одне людське життя. Як уже писала «УМ», у селі Демня на Львівщині у селевих потоках загинув тракторист. Другу жертву стихія «знайшла» на Франківщині. У селі Черніїв Тисменицького району бурхлива вода підмила опору мосту через річку Бистриця-Надвірнянська, дві бетонні секції обвалилися на мікроавтобус «Мерседес-Бенц» iз трьома особами «на борту». Як повідомляє прес-служба МінНС України, внаслідок падіння одна людина загинула, водій та ще один пасажир з легкими травмами госпіталізовані до районної лікарні.

Це місто називають українською Венецією, сюди приїжджають по емоції, вино, дунайські оселедці й фантастичні фотографії. Але чомусь залишатися тут мало хто хоче. З унікального міста на воді втікає безслідно молодь, місцеві лікарі через нестачу грошей подаються у рибалки, а людині з вищою освітою у Вилковому майже нереально знайти роботу. Песимісти кажуть: якщо в місті нічого не зміниться, воно стане звичайним українським селищем — чимало єриків з водою вже перетворили та бетонні дороги... А оптимісти певні: Вилкове врятує екологічний туризм.

Важким виявився понеділок для тринадцятьох солдатів залізничних військ Міноборони: окрім того, що хлопці працювали цілий день на благо Вітчизни, будуючи автодорогу Київ — Одеса, вони під вечір ще й опинилися на лікарняних ліжках — так сумно закінчився «водопій».

У кожного народу існують свої неповторні коди, які не судилося зрозуміти представникам інших націй, — слова, які не піддаються перекладу, жарти, які ніхто більше не розуміє, традиційні вироби мистецтва, які у чужих руках ніколи не досягнуть досконалості. Як би це не було банально, але Україна таки — країна пісень і вишивок. Країна, в якій вишивальниці й килимарі сплачують податки нарівні з підприємцями, якi продають жувальні гумки й презервативи, і не мають жодних пільг. Країна, в якій автентичний одяг — це розкіш, у якій чи не єдина фабрика художніх виробів давно почила в Бозі. Проте унікальна українська вишивка живе... Принаймні у своєму історичному центрі — на Полтавщині, у Решетилівці.

Грози, шквальний вітер, дощі залишили без світла понад тисячу населених пунктів у 16 областях України, підтоплено тисячі будинків, рятувальникам раз по раз доводилося витягати людей із водного полону. Найбільше постраждали західні регіони: Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області (за два дні тільки на Львівщині випало 142 відсотки (!) від місячної норми). На Львівщині підтоплено понад дві тисячі будинків (у селах Нижня та Верхня Луковиця будинки були підтоплені по вікна!), на Франківщині — майже 3 тисячі, на Тернопіллі — близько 4 тисяч будинків. Зруйновано 25-метровий залізобетонний міст через річку Бережниця, знесено 15 дерев'яних мостів, 28 пішохідних переходів, пошкоджено та розмито понад 15 кілометрів доріг місцевого значення. У восьми місцях зійшли селеві потоки, найтрагічніший — у селі Демня: тут загинув тракторист природознавчого парку «Сколівські Бескиди». Зранку в суботу його тіло було знайдено та витягнуто з-під селей.

Напевно, ця жахлива сімейна драма так і залишилася б лише на язиці у мешканців закарпатського села Чорна Тиса, що у Рахівському районі, якби жертви батьківського рукоприкладства — 7-річний Дмитрик та 5-річна Тетянка — не потрапили після чергової порції виховання до районної лікарні. Дітей привезли до медиків у важкому стані: у Дмитрика була закрита черепно-мозкова травма, численні синці та сильно побите обличчя, у Тетянки — термічні опіки грудної клітки першого та другого ступенів.

В українсько-румунських відносинах — чергове загострення. Тепер до непорозумінь навколо острова Зміїний додалися ще й проблеми з побудовою каналу в дельті Дунаю, який Україна розпочала рити в травні цього року. І схоже, що до спільного знаменника прийти тут буде важко. Як перше свідчення — провал україно-румунських консультацій щодо будівництва каналу «Дунай—Чорне море», які днями пройшли у Києві. Кожна зі сторін відстоює свою позицію і поступатися, очевидно, не збирається. Румунія звернулася до міжнародних інстанцій з протестом проти поглиблення Україною гирла Бистре, заявляючи, що це може спричинити екологічну катастрофу. Українці ж запевняють, що експертиза проведена і з екологією все гаразд — канал буде прорито. Навіть із термінами остаточно визначилися — основні роботи першої черги закінчаться до Дня незалежності. А ось скільки триватимуть консультації — невідомо. За словами посла з особливих доручень МЗС України Леоніда Осаволюка, українська сторона готова надати Бухаресту всі необхідні документи для ознайомлення.

Таке рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення (саме її члени вирішували долю 13 претендентів у конкурсі на ефірне мовлення) можна було б назвати передбачуваним і, до певної міри, логічним. Студія «1+1» має високі рейтинги й солідні технічні можливості. Та й, напевно, самі глядачі не проти дивитися щодня свій улюблений канал на 9 годин більше звичайного. Відтак конкурсний відбір на користування досі непроліцензованими проміжками часу між 4–7 та 10–16 годинами на загальнонаціональному телеканалі УТ-2 та видача нової ліцензії були суто формальною «роздачею слонів». Серед претендентів — 8 державних компаній, у тому числі й телерадіокомпанія «Культура», яка мала на УТ-2 одну годину мовлення. Усі ці творчі колективи залишилися «за бортом». Досить показове, як для нашої — демократичної і цивілізованої — країни, позбавлення українського глядача «культурного» каналу. Навіть у тій же знеславленій антидемократичною політикою керівництва Білорусі державний канал «Культура» працює у цілодобовому режимі. Про Росію й говорити нічого: там подібний канал користується шаленою популярністю, теж працюючи 24 години на добу, і має річний бюджет більш ніж 200 мільйонів доларів США. У нас же для каналу «Культура» ефірного часу й не знайшлося зовсім.