Шанувальники футболу зі стажем добре пам’ятають фінал Ліги чемпіонів сезону 1998/99 років у Барселоні, коли «Манчестер юнайтед» уже в доданий арбітром час (на хвилинах 90+1 та 90+3) спромігся двічі забити у ворота «Баварії» й в останню мить вирвати з рук мюнхенців Кубок чемпіонів. Кажуть, що історія має властивість повторюватися. І хоча позавчора в Дортмунді матч був лише чвертьфінальний, проте за сценарієм, драматизмом та напругою цей поєдинок став майже копією фантастичного суперфіналу 14–річної давності.

Минулорічний єврофорум для українських важкоатлетів обернувся конфузом. Через не надто зрозумілі причини, за офіційною версією, через епідемію грипу до Анталії поїхав лише один спортсмен. Цьогоріч нашим штангістам вдалося уникнути форс–мажору, й до столиці Албанії на 92–й чоловічий та 26–й жіночий чемпіонат Європи вирушила делегація з десяти атлетів. У команді жінок незакритою виявилася лише одна вагова категорія, у чоловіків — три (найлегші). Вагомий кількісно склад не є оптимальним, адже до Тирани не полетіли лідери збірної — олімпійські призери Лондона Юлія Калина та Олексій Торохтій, чемпіон світу Артем Іванов.

Два роки тому, виступаючи господарями світової першості, збірна України намагалася пробитися в найсильніший дивізіон світового хокею. Однак ні тоді, в Києві, ні наступного року вітчизняні хокеїсти до еліти не потрапили. Більше того, на попередньому ЧС у Словенії «синьо–жовті» посіли в дивізіоні IА останнє місце й вилетіли до третьої за рейтингом ліги. Відтак на черговому домашньому «мундіалі», який 14—20 квітня проходитиме в донецькому палаці спорту «Дружба», українці торуватимуть собі шлях уже не до забутої «вишки», а до звичного для себе дивізіону IА.

Перемога над збірною Швеції впритул наблизила наших тенісистів до Світової групи Кубка Девіса. Здолавши скандинавів, українці на чолі з Олександром Долгополовим пробилися до раунду «плей–оф», успіх у якому й виведе «синьо–жовтих» до елітного дивізіону.

На «срібній» позиції київські динамівці протрималися лише тиждень. Щільність команд, які борються за друге «лігочемпіонське» місце, така, що будь–яка втрата очок конкурентами призводить до турнірних ротацій. Аби залишитися на другій сходинці, «біло–сині» в неділю мали вигравати у лідера чемпіонату. Проте використати свій шанс підопічні Олега Блохіна не змогли, попри шалену підтримку переповненого НСК «Олімпійський».

У грі з обопільними нагодами на успіх вирішальним стала вища технічна майстерність гравців «Шахтаря». Тоді як динамівський форвард Браун Ідейє змарнував два розкішні голеві моменти, за «гірників» переможним ударом у потрібний момент відзначився кращий бомбардир цього чемпіонату Генріх Мхітарян, який завершив стрімку контратаку. Завдяки черговому точному «пострілу» вірменин став восьмим футболістом, якому за один сезон у ЧУ вдалося забити 20 голів. А от головний голеадор «Динамо», нігерієць Ідейє, востаннє забивав ще в минулому році.

Чемпіонами не народжуються — чемпіонами стають. Тепер про нелегкий шлях до тріумфу може розповісти й 22–річна борчиня Аліна Стадник, яка нещодавно виграла «золото» чемпіонату Європи в Тбілісі. Найвагомішу наразі медаль Аліна здобула після того, як узяла шлюб із братом знаного українського борця, срібного призера пекінської Олімпіади–2008 Андрія Стадника — Романом — і почала тренуватися під орудою їхнього батька Володимира Станіславовича. Хоча свої чемпіонські амбіції Аліна, до заміжжя — Махиня, почала демонструвати ще з юних років, коли, навчаючись у Донецькій школі олімпійського резерву, двічі вигравала європейську та світову першості серед юніорів, а в 2011 році на дорослому ЧЄ отримала «срібло».

Тепер Аліна Стадник живе з чоловіком у Хмельницькому й на Донбас приїздить лише в гості до батьків, які мешкають у містечку Дзержинськ, та до Донецького інституту фізичної культури та спорту, де навчається заочно.

Про нову сім’ю, яка допомогла їй стати чемпіонкою Європи, про лідерські якості, отримані в спадок від батька–військового, та багато іншого Аліна розповіла в інтерв’ю «УМ».

Повернення до лав збірної України Олександра Долгополова не тільки допомогло «синьо–жовтим» виграти свій перший матч цього року в рамках Кубка Девіса (у збірної Словаччини), а й повірити в те, що можна пробитися до Світової групи. Принаймні так вважає старожил команди Сергій Стаховський, який за кількістю проведених ігор за збірну вже перевершив Андрія Медведєва.

Скромна розтяжка над входом до столичного Палацу спорту сповіщала, що 2 квітня там проходив матч відбіркового раунду чоловічого чемпіонату Європи–2014 з гандболу. І дарма, що афіша була не такою яскравою й модерновою, які можуть собі дозволити більш заможні федерації чи естрадні виконавці. Проте вона промовисто свідчила, що до Києва приїхала чоловіча гандбольна збірна України. А востаннє вона грала в столиці ще за часів царя Гороха.

Те, як завершився турнір претендентів у Лондоні, не міг передбачити навіть наймудріший i найшвидший комп’ютер. Якщо говорити просто, без зайвих слів, то закінчення битви за можливість зустрічі з чинним чемпіоном світу Вішванатаном Анандом вийшло неймовірним, просто фантастичним. Обидва головнi кандидати на перемогу — два першi номери світового рейтингу Магнус Карлсен та Володимир Крамник, які до останнього туру підійшли з однаковим очковим доробком і для яких легендарний Гаррі Каспаров узагалі пропонував провести додаткову матчеву зустріч, несподівано, але, як кажуть експерти, цілком заслужено програли свої партії. Норвежець, найсильніший за рейтингом шахіст планети, граючи білими, сенсацiйно поступився росіянину Петру Свідлеру. Тоді як екс–чемпіон світу, представник Росiї Крамник зазнав поразки від українця Василя Іванчука.

Пригадується, як років двадцять тому, на зорі становлення штучного інтелекту, легендарний Гаррі Каспаров, доволі легко перегравши комп’ютерну систему «Глибока думка», започаткував кооперацію людей і машин у шаховій царині. З того часу комп’ютери зробили велетенський стрибок уперед і багато в чому випередили людську думку, проте саме суспільство так зрослося з технікою, що іншого життя просто не уявляє.