Узагалі щоб страву хотілося їсти, її назва має бути «смачною». Тому цей салат — просто вітамінний. Але його «неїстівна» назва відображає інший бік: очисну дію для організму. Отже, беріть сирі три морквини та один невеликий буряк, два яблука зеленого кольору (у них більше заліза), одну цибулину. Почистіть, що треба, і нарізайте все середнього розміру соломкою. Присмачити овочево–фруктову суміш треба невеликими жменями кураги та чорносливу (дрібно порізаними), журавлини i зернят граната. Заправити салат олією, сметаною чи домашнім майонезом.

Із приходом весни у декого з господинь уже вичерпалися консервовані запаси. А часом так хочеться чаю з варенням!.. Якщо ви не прихильник магазинної продукції, можете приготувати свою — з апельсинів. До речі, найкращі ці фрукти з листопада по травень, а найароматніші — привезені з Іспанії, Марокко і Тунісу. Неперевершені, кажуть, сицилійські апельсини.

Як жінки, так і чоловіки, по–різному ставляться до приготування страв: одні люблять творити на кухні, інші — не дуже. Але є день, 8 березня, коли всi представники сильної статі метушаться біля плити, намагаючись догодити своїм кращим половинкам — своїм музам.

Цього тижня знову актуальним стало приготування пісних справ. Намагаються не їсти скоромної їжі — хто з релігійних переконань, хто з причини наближення пори, коли помітнішими стають зайві кілограми. У будь–якому випадку відмову від продуктів тваринного походження треба сприймати оптимістично. Бо пісна їжа — однозначно смачна. Хоча, між іншим, це не завжди — мало калорій. Скажімо, від пісних вареників iз картоплею не схуднеш. Пропонуємо кілька рецептів пісної і максимально корисної їжі.

У кожної господині є свої улюблені приправи. Якщо ви ще не відкрили для себе куркуму, — знайомтесь. На прилавках наших магазинів це, переважно, жовтого кольору ароматний порошок (який завжди є складником приправи карі). Рослина, з кореня якої роблять порошок куркуму, містить ефірне ароматичне масло та однойменний барвник. А ще — речовини з дуже складними для запам’ятовування назвами: a–фелландрен, цингеберон, борнеол, сабинен. Усі ці та неназвані складники роблять приправу дуже корисною для людського організму. Куркума позитивно впливає майже на всі органи: шлунок, жовчний міхур, нирки. Приправа, яку ще називають шафран індійський,— у списку тих продуктів і добавок, які при регулярному споживаннi запобігають розвитку атеросклерозу, по–простому кажучи, закупорці судин різними шлаками та бляшками. Дієтологи стверджують, що куркумін сприяє зменшенню жирових відкладень в артеріях аж на 26 відсотків. І якщо авокадо, хурма, гранат, лосось чи спаржа і броколі з переліку природних цілителів багатьом не доступні, щоб харчуватися ними хоча б раз на тиждень, приготувати найпростіші страви з куркумою по кишені навіть студентам і пенсіонерам. Хоча додавати цю жовту приправу з рослини з родини імбіревих можна й у найвишуканіші наїдки.

Не встигли озирнутися, а вже і Масниця (Масляна, Масляниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя). Після зимових м’ясниць перед Великим постом для віруючих людей знову набирає сили обмеження скоромних страв. За звичаєм, раніше цього тижня набожні українці вже відмовлялися від м’ясної їжі: не їли ні м’яса, ні сала. Проте наставало справжнє свято молокопродуктів та яєць. Упродовж Масниці кожній українській господині найперше годилося щодня готувати... ні, не млинці, а макітру вареників iз сиром, щедро присмачених вершковим маслом та сметаною. Свого часу навіть побутувало прислів’я: «Чекайте, вареники, прийде й на вас Масниця!». Утім смажили і млинці, і налисники, готували сирники і сирні бабки, варили локшину і галушки на молоці. Досить популярними у селян для кулінарних приготувань були сколотини від вершкового масла (маслянка), тому й отримав тиждень пару однокореневих назв.

У кожного народу свої млинці та начинки. У нас налисники, основна особливість яких — велика кількість яєць у тісті. Найулюбленіша для українцiв начинка — солодкий домашній сир, можна з родзинками та цукром. А зверху — сметана... Найбільший млинцевий російський шик — начинка ікра, червона або навіть чорна. А ще росіяни полюбляють смажити млинці з дріж­джового тіста. У старій добрій Англії в млинці додають солодове борошно — і їдять їх просто так або з джемами. Млинці у німців і французів повинні бути тонкими і хрусткими. Їх скручують у вигляді рулету та підігрівають в соусі з вершкового масла, цукру, цитрусового соку та лікеру. Мексиканці роблять гарячі тортільяс. У них, змащених томатним соусом, загортають начинку з м’яса або квасолі. Американські та канадійські млинчики пухнасті та товстенькі, більше нагадують наші оладки. Подають їх із кленовим сиропом, беконом і смаженими помідорами. У вас уже течуть слинки? Тоді швидше на кухню!

Ще років сто тому наші предки мак додавали не лише у святкові кутю, вареники та пироги, а й присмачували чорними зернятками, скажімо, відварену картоплю. Зараз мак «прописався» переважно у випічці — і це так смачно! До того ж різні смаколики з маком можна знайти й в інших національних кухнях.

Коли часу на повсякденні турботи обмаль, господині починають економити на дрібницях. Скажімо, відварюють на гарнір рис, навіть не промивши його. Страва виходить, звичайно, їстівна. Утім, спробуйте витратити і зайві 10—15 хвилин на приготування рису по–індійськи, і зрозумієте, що таке смачна проста їжа.

Для багатьох романтичних натур від останнього дня новорічно–різдвяних свят чи не найактуальніша тема — святий Валентин. Лише за якийсь десяток років італійський покровитель закоханих упевнено вписався в українські народні звичаї, тож, крім неїстівних «валентинок», заздалегідь слід подбати і про святкове меню на 14 лютого.

Якщо вірити прислів’ю, що шлях до серця чоловіка пролягає через його шлунок, то День закоханих має бути особливо важливим для жінок. Утiм відкриємо таємницю і чоловікам, що одним iз найкращих подарунків прекрасній половині буде не що інше, як сніданок—обід—вечеря, зготовані найкращими кухарями — представниками сильної статі. Тож давайте долати кулінарний шлях у святковий день, «граючи партію», спочатку біля плити, у... чотири руки. А потім — як два голубки, зі свічками і вишуканими стравами на столі — продовжувати спілкування.