Сьогодні у Празі відбудеться установчий саміт «Східного партнерства» — програми Європейського Союзу, розрахованої на шість країн колишнього СРСР. Ще не розпочавшись, саміт уже породив кілька важливих «ньюсів». Так, уперше за багато років саме під час празької зустрічі представницькі делегації Вірменії та Азербайджану обговорять за одним столом проблему спірного Нагірного Карабаху. Крім того, попервах планувалося, що на саміті Білорусь представлятиме «останній диктатор Європи», як його гіперболічно називає європейська преса, — президент Олександр Лукашенко. Невиїзний до ЄС в останні 15 років, Лукашенко вже встиг оновити закордонний паспорт, відвідавши днями Рим, і нарозповідати тамтешнім журналістам, що «Білорусь — серце матінки–Європи». Утім, за останніми даними, «бацьки» в Празі сьогодні не буде. Як і президента Молдови Володимира Вороніна — він пришле віце–прем’єра. Через внутрішні проблеми в Польщі президент цієї країни Лех Качинський передав право з’їздити в Прагу прем’єру Дональдові Туску. Литву представлятиме не президент Адамкус і не глава уряду Кубілюс, а лише заступник міністра закордонних справ.
Україна все–таки матиме на саміті особливу роль. Адже «Східне партнерство» — це програма, замислена насамперед «під Україну».
Віктор Ющенко, їдучи на саміт, включив до складу делегації навіть главу уряду Юлію Тимошенко.
Автором та виконавцем задуму була Польща. Варшава впродовж трьох років докладала титанічних зусиль, щоб переконати європейських грандів у потребі ЄС працювати з партнерами на Сході не менш активно, аніж із Середземномор’ям. Саме тому з питаннями про суть та наповнення цього проекту «УМ» звернулася до посла Республіки Польща в Україні Яцека Ключковського.

Позавчора парламент Угорщини затвердив головою уряду безпартійного Гордона Байнаї, дотепер — міністра національного розвитку та економіки. 41–річний Байннаї, кандидатуру якого висунула правляча в Угорщині Соціалістична партія, відразу ж заявив, що не буде претендувати на переобрання під час чергових парламентських виборів, які мають відбутися навесні наступного року.

«Якщо ви хочете мати друга у Вашингтоні, то заведіть собі собаку!» — якось пожартував 33–й президент США Гаррі Трумен. Утім він лише констатував факт, бо початок традиції тримати в Білому домі собаку поклав ще Джордж Вашингтон і її дотримувалися практично всі наступні президенти США. Історію життя кота Сокса та трагічну смерть лабрадора Бадді президента Білла Клінтона широко обговорювали американські та світові ЗМІ. А шотландський тер’єр Джорджа Буша Барні був справжньою зіркою екрана.

Позавчора помер класик французької літератури Моріс Дрюон, повідомляє Бі–Бі–Сі. Він не дожив лише кілька днів до свого 91–го дня народження. Президент Франції Ніколя Саркозі сказав, що Дрюон залишиться в історії передусім як автор славетної «Пісні партизан», яка в роки Другої світової війни стала гімном французького Опору. Слова пісні Дрюон написав разом зі своїм дядьком, письменником Жозефом Кесселем.

Пояснюю відразу: маршала гречки (Черновецького) і маршала Гречка (вулицю) ніхто не скасовував. Просто та частина вулиці, котра є приватним сектором, власноруч скидає тенета радянського минулого і вдається до самоідентифікації. «УМ» уже писала про те, що вивіска «вулиця Баклажанна» ні з того ні з сього вигулькнула на периферійних київських Нивках. Чорні букви на жовтому тлі спеціально замовленої (так, це не якесь картонне «фуфло»!) вивіски щодня мигтять перед очима авторки цих рядків — по дорозі на роботу і з роботи. Поки така ініціатива була в однині, ми сприймали це як забавну витівку когось із місцевих жителів. Але креатив має, вочевидь, схильність до клонування. Слідом за Баклажанною, вулиця Гречка стала також Огірковою та Порічковою. Маємо тепер чотири в одному — одного маршала та овочево­ягідний мікс.

Національний банк України оголошує про проведення конкурсу «Краща монета року України» (далі — конкурс).
Конкурс проводиться з метою визначення рейтингової шкали пам’ятних монет, випущених в обіг Національним банком України, професійного рівня учасників як творчого, так і виробничого процесу, а також стимулювання та заохочення художників і скульпторів до пошуку креативних ідей, привернення уваги широких кіл громадськості до мистецтва пластики, здійснення пропаганди державотворчих ідей та цілей.

Розмірений ритм життя молдовської столиці нічим не нагадує, що лише тиждень тому на головній площі країни вирували шалені післявиборчі пристрасті, натовпи молодих людей спершу закидали камінням, а потім штурмували і підпалювали парламент та президентську резиденцію (її тут називають президентура). Вказують на це хіба що закіптюжені стіни величної споруди головного законодавчого органу, побиті вікна та будівельні риштування біля президентури, а ще — група працівників парламентських служб, які зібрались біля входу й мирно про щось перемовляються (у понищені робочі кабінети йти немає сенсу — там зараз працюють ремонтні бригади). За оприлюдненою оцінкою збитки становлять близько сорока мільйонів доларів, адже постраждали не тільки приміщення, а й меблі та оргтехніка, повністю розгромлено зал для пленарних засідань.
На перший погляд, усе те, що з перебільшенням було названо «молдовським Майданом», «путчем» і навіть «кроповою революцією», розсмокталось само по собі. Немає навіть посилених нарядів поліції — до владних будинків може безперешкодно підійти будь–хто з перехожих і при бажанні прихопити «революційні сувеніри», які ще продовжують вантажити на сміттєвози.
Однак за пристойним зовнішнім виглядом столиці приховується серйозне політичне напруження.

Учора о 13.00 голова ЦВК Молдови Еудженіу Штірбу оголосив результати парламентських виборів (на цю годину було підраховано 97,62 відсотка бюлетенів). Правляча Партія комуністів Республіки Молдова набрала рівно 50 відсотків голосів. До парламенту також пройшли три опозиційні сили: Ліберальна партія (12,75 відсотка), Ліберально–демократична партія (12,26) та альянс «Наша Молдова» (9,82). Інші політичні партії та блоки не подолали шестивідсотковий бар’єр і залишилися за бортом парламенту.

Нещастя прийшло вчора о 3.35 ночі за місцевим часом (о 4.35 за київським) — у центральній частині Італії затряслася земля. Поштовхи були настільки сильними, що в місті Аквіла більшість будинків лягли в руїнах, поховавши заживо десятки людей. На дев’яту годину ранку влада повідомляла про знайдені тіла 27 осіб, а вже о 14.00 — про 50 загиблих. Десятки людей вважають зниклими безвісти.