Прем'єр-міністр Віктор Янукович, балотуючись на президентських виборах як єдиний кандидат від влади, може скласти дуже серйозну конкуренцію найбільш рейтинговому представникові опозиційних сил Віктору Ющенку, вважає Анатолій Гриценко — президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Про це, на думку поважного експерта, свідчать результати останнього опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова. Наразі перевага лідера «Нашої України» зберігається в усіх «номінаціях». Зокрема, із запропонованого «широкого» списку з дев'яти кандидатів до другого туру впевнено виходять Ющенко (його кандидатуру готові підтримати 22,6% опитаних) і Янукович (15,3%); решта кандидатів може розраховувати на меншу кількість голосів: Петро Симоненко — 10,8%, Олександр Мороз — 4,6%, Юлія Тимошенко — 3,9%, Наталя Вітренко — 3,3%, Віктор Медведчук — 2,8%, Сергій Тигіпко — 1,9%, Володимир Литвин — 1,6%. Проти всіх проголосували б 10,8%; не брали б участі у виборах 7,9%; важко було відповісти 14,5% респондентів.

Лідер Соцпартії Олександр Мороз закликав виборців Мукачева підтримати у неділю кандидатуру депутата міської ради Бориса Лукіянця. Про це йдеться у заяві Мороза, поширеній прес-службою СПУ в четвер. Поміж реальними кандидатами — Віктором Балогою та Ернестом Нусером, якого підтримує СДПУ(о), Олександр Олександрович обрав інший варіант — кандидата від «третьої сили» без шансів на перемогу. Чому? Бо вважає, ніби в «Мукачеві відбувається не боротьба за посаду мера, а боротьба за політичне знищення супротивника і політичної сили, яку він представляє». «Незалежно, хто з двох головних претендентів переможе — Балога чи Нусер, — це буде піррова перемога. Протистояння і ворожнеча між прихильниками двох політичних сил не тільки збережуться, а навіть посиляться», — вважає Мороз.

Цієї неділі в Мукачеві відбудуться повторні вибори міського голови. Як відомо, викликані вони указом Президента, яким той, явно «на численні прохання» глави АП Віктора Медведчука, змістив законно обраного мера Василя Петьовку, а замість нього виконуючим обов'язки призначив члена СДПУ(о), представника есдеківської обладміністрації Опачка. З того часу все, що робила закарпатська влада в Мукачеві, освячувалося ім'ям указу.

Скандали навколо бізнесмена Костянтина Григоришина є прикладом того, як в Україні не на словах, а насправді діють принципи рівної й прозорої конкуренції та як методом тупої сили здобувають собі «преференції» ті сили, котрі мають свою руку на Банковій. Приклад Григоришина показовий ще й тому, що цей підприємець не є опозиціонером у звичному для нашої політики розумінні — він має в Україні свої бізнес-інтереси, свого часу був партнером нинішніх чільних есдеків на енергетичному ринку, але з тріском розірвав із ними стосунки і вже тривалий час пожинає плоди цього розриву.

Справа Лазаренка наразі не є визначною подією для України — влада, політики й засоби масової інформації зайняті проведенням та висвітленням політреформи, підготовкою до президентських виборів, масових акцій... Та чи мало ще є «вдома» справ, на тлі яких початок судового розгляду в далекій Каліфорнії втрачається з виду чи навмисно подається поверхово, а то й спотворено? Цього суду над цією людиною, якій так багато інкриміновано, чекали настільки довго, що, коли він нарешті наблизився безпосередньо до лінії старту, увага спостерігачів уже була притуплена — багато хто просто втомився стежити за цією справою з таким ступенем прискіпливості, на який вона заслуговує. Проте, відзначимо, прем'єр-міністрів України не кожного дня судять, не кожного дня й навіть року. Не так часто найпотужніша Феміда світу — американська — концентрує свої зусилля на конкретних оборудках із майном усіляких українських агрофірм, будиночками для Кабінету Міністрів, газом тощо.

Першим партнером «Путіна-2» став Леонід Кучма: саме український колега першим із президентів безпосередньо привітав Володимира Володимировича з переобранням на посаду глави держави. Для цього наш гарант з'їздив з дводенним робочим візитом до Москви, почаював iз Путіним у його резиденції «Ново-Огарьово» та проголосив: «Ще раз від усього серця поздоровляю з тією величезною довірою російського народу. Це дає можливість без оглядки, без витрати часу на дрібні питання вирішувати стратегічні питання розвитку самої Росії і ще більш, напевно, питання зовнішньої політики». Логіка сьогоденного зовнішньополітичного вектора розсипаного в компліментах Кучми була дещо дивною: «Хочу побажати успіхів Росії, а будуть успіхи в Росії — і нам буде легше й простіше. Це не гучні слова, а реальність, сувора іноді реальність».

Читачі «УМ», певно, пам'ятають матеріал «Що ріднить Степана Гавриша з олігархами», вміщений в «Україні молодій» від 15 січня. В нарисі нашого прикарпатського власкора Івана Крайнього йшлося про негативне ставлення мешканців села Олешів, що на Івано-Франківщині, до парламентської діяльності свого земляка – координатора більшості Степана Гавриша, про олешівський слід у біографії головного президентського «більшовика» взагалі та про деякі повороти його політичної біографії зокрема. Невдовзі редакція «УМ» отримала поштою друковану на комп'ютері відповідь від пана Гавриша – у великому конверті з написом «Апарат Верховної Ради України», на аркушах із бланком Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Поважаючи думку Степана Богдановича, все ж не друкуватимемо цього листа повністю, хоча б через надмір у затягнутому тексті велемовних пишнот, які не мають відношення до суті дискусії. Пан Гавриш, подякувавши за те, що наша газета вперше присвятила цілу шпальту опису його життєвого шляху, зазначає: «Було би некоректно з мого боку залишити без уваги вашу працю або ж давати будь-які оцінки публікації. Мушу зауважити, що вона є достатньо професійною і близькою до правди». Тому подамо витримки із реакції координатора більшості ВР на статтю про його «спорідненість з олігархами».

Ця історія почалася з повідомлення агенції «Ассошіейтед Пресс» про те, що президент ФІФА Зепп Блаттер запропонував спосіб, який мав би зробити жіночий футбол «сексуальнішим», аби привернути до цього виду спорту більше уваги і, відповідно, більші кошти. В інтерв'ю одній зі скромних швейцарських газет (а ФІФА базується саме у Швейцарії) пан Йозеф заявив, що жінки-футболістки, наприклад, можуть надягати вужчі й коротші шорти під час матчів, а не такі здоровенні й безформені труси, як це найчастіше трапляється зараз. Керівник світового футболу має рацію: труси на футболістках, які ми б назвали «сімейними», як правило, пропорційно навіть більші, аніж ця ж деталь форми у футболістів-чоловіків. При цьому Блаттер відзначив в інтерв'ю, що у футбол грають дуже гарні жінки (мовляв, така зміна екіпірування буде їм до лиця), і відразу перепросив за дещо відверті заяви. «У волейболі жінки також надягають вузькі короткі шорти», — заявив Блаттер.

Роль прирученої Банковою «несамовитої опозиціонерки» в Україні донедавна грала прогресивна соціалістка Наталя Вітренко. В її обов'язки входила активна й високо оплачувана робота язиком у інформаційному полі, спрямована на компрометацію справжньої антикучмівської опозиції. Та останнім часом червона лідерка ПСПУ задовольняється хіба що участю в мітингах на відзначення ювілею Переяславської ради, отримуючи ефір на центральних телеканалах для проголошування проросійських гасел. Натомість місію Наталі Михайлівни із «мочилова» реальних опозиціонерів ляльководи з Адміністрації Президента передали значно серйознішому політикові з великою партією за плечима — комуністові Петру Симоненку. В останні дні українське телебачення, контрольоване такими нелюбими Петрові Миколайовичу олігархами, не шкодує ефіру для його зловісних філіппік на адресу колишніх партнерів по «четвірці» — «Нашої України», Блоку Юлії Тимошенко та Соцпартії.

Як стало відомо «УМ», народний депутат Леонід Черновецький, який з початку повноважень цього парламенту залишався позафракційним, подав заяву про вступ до фракції «Наша Україна». Відомий банкір і юрист, один із керівників «Правекс-банку», пан Черновецький уже тривалий час позиціонував себе як симпатика блоку Віктора Ющенка, власне, і свою виборчу кампанію у мажоритарному окрузі на київському Лівобережжі він будував із використанням «нашоукраїнського» бренду та навіть з особистою підтримкою В. Ю.