Президент України Віктор Ющенко підписав зміни до українського законодавства, які стосуються погодинної оплати праці. Відповідно Кабінет Міністрів мусить у двомісячний термін із дня опублікування цього закону розробити та затвердити механізм визначення та виплати мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі.
Усе–таки російських чиновників іноді цікаво послухати. Бо багато невідомого можна дізнатися з їхніх монологів, особливо якщо ті стосуються України. Приміром, під час недавньої зустрічі з американським президентом Бараком Обамою своїми знаннями української дійсності вразив російський прем’єр Володимир Путін. Він упевнений, що в Україні мешкає 17 мільйонів російських громадян. Цікава цифір, бо, за даними останнього перепису (це ще коли нас було 48 мільйонів), представників усіх 130 нацменшин в Україні мешкало 10,9 мільйона. Виявляється, Путін переплутав мільйони з відсотками! А може, й не переплутав? «Такі постійні «помилки» російського керівництва в оцінці етнічної ситуації в Україні є спробою дезінформувати громадську світову думку і заявити про нібито особливе право Росії втручатися у внутрішні справи України», — зазначає у своїй заяві українське МЗС. Утім помилка є помилкою, і це не привід для міжнародної сварки. Але цього тижня Росія ще раз наступила на свій улюблений український мозоль.
Щоб потрапити у минуле, не обов’язково потрібна машина часу. В Києві це можна зробити, сівши біля метро «Шулявська» на 27–й тролейбус, а потім вийти на зупинці «Вулиця Михайла Дінця». Далі трошки пройтися в бік парку «Відрадний» — і ось ви вже в українському Середньовіччі. Кукурікають півні, гавкають собаки, у вихідні та свята біля церкви калатають дзвони — ну справжнє тобі українське село! До того ж усього за якихось сім кілометрів від Хрещатика.
Тим людям, які мають кошти і можливість подорожувати кілька разів на рік, можна лише позаздрити. Але більшість українців на той же таки Єгипет збирає гроші цілий рік, економлячи на омріяний відпочинок на найнеобхіднішому. Та навіть тримаючи в руках заздалегідь проплачену путівку, турист може постати перед фактом: ніхто нікуди не їде. І добре, коли він про це дізнається в аеропорту рідної країни — тут принаймні можна із зіпсованим настроєм повернутися додому. Складніше, коли в чужій країні туристам повідомлять, що у них непроплачений готель або літак, яким мали повертатися додому...
Сьогодні останній день, коли Міністерство освіти приймає пропозиції та зауваження від студентів, абітурієнтів і просто небайдужих українців щодо можливих змін у Законі «Про освіту».Оскільки стосуються ці поправки студентських кишень, то можна не сумніватися, що на електронну адресу [email protected] надійшло чималенько обурених листів. Зміни до закону (з ними можна ознайомитися на сайті МОН) покарають передусім не надто успішних студентів.
Коли ви востаннє були на медогляді? Якщо важко згадати, то ініціатива львівського управління охорони здоров’я саме для вас. Із понеділка в місті Лева тривають так звані «Дні медицини». Їх головна родзинка — кожен, хто не полінується дійти до спеціально створених медичних містечок, зможе тут перевірити стан власного здоров’я. Зокрема, сьогодні таке містечко розгорне свою роботу біля головного корпусу Львівського національного університету імені Франка. З 12.00 до 18.00 години кожен бажаючий зможе виміряти тут артеріальний тиск, масу тіла, зріст, гостроту зору, визначити рівень цукру в крові, пройти флюорографію, зробити кардіограму, протестуватися на ВІЛ/СНІД. Словом, усе те, до чого зазвичай не доходять руки. Також у містечку можна отримати консультації лікарів — кардіолога, інфекціоніста, психотерапевта, педіатра, гінеколога, ендокринолога. І все це, звичайно, безкоштовно.
Розшукуючи людину, не треба втрачати надію навіть, якщо тобі 87 років. Навіть якщо всі сподівання здаються марними, а пошуки — безуспішними. Дивовижна історія, про яку ми розповімо нижче, черговий доказ цьому.
...Вони розлучилися зовсім молодими, а зустрілися, коли всім перевалило за вісімдесят. Вони вік прожили далеко одне від одного і втратили надію бодай колись побачитись. Двоє братів не дочекалися цієї надзвичайної хвилини. А ті, хто дожив, 87–річна Меланія, 85–річна Євгенія та 82–річний Аркадій — не можуть наговоритися, адже не бачилися цілу вічність — 67 років...
Ця унікальна зустріч відбулася минулої п’ятниці в аеропорту «Бориспіль». Євгенія Яківна Кавчак (в дівоцтві Бабенко) на Батьківщині не була з 1942 року, коли зовсім юною потрапила на примусові роботи до Німеччини.
Київська влада ще не встигла «розхльобати» руйнування будинку на вулиці Жилянській (його 60 мешканців досі живуть у готелі), як у столиці — чергова НП. Цього разу вкрився тріщинами будинок на Оболоні — по вулиці Макіївській, 10.
Коли вся країна відзначала День незалежності, кримські рятувальники аж 22 рази виїжджали на гасіння пожеж. Здебільшого горіла висохла трава у степових і лісова підстилка у гірських районах півострова. Причина займання — неймовірна спека і людська безпечність. Наймасштабнішим у той святковий день виявилось загорання на площі 9,5 гектара в районі плато Ай-Петрі, що належить Куйбишевському лісництву. Проте завдяки злагодженим діям рятувальників МНС та робітників місцевого лісгоспу вдалось повністю локалізувати розповзання небезпечного верхового вогню.
Уже повертаючись зі своєї робочої поїздки по Херсонщині, Президент України вирішив зробити коло над лісом, охопленим пожежею. Коли з ілюмінатора літака він побачив масштаби вогняного лиха, яке накрило область, відразу дав розпорядження повернути літак в аеропорт і вже незабаром був на місці «бойових дій». Там у білій сорочці й з лопатою в руках Віктор Андрійович узявся власноруч допомагати рятувальникам гасити вогонь...
