Дев’ять місяців тому в Полтаві з’явився новий спеціалізований офтальмологічний центр «ІРІС». Його власник — 54-річний вимушений переселенець із Луганська Олексій Онасенко.

Аби побачити незвичний засіб для пересування в русі, вибираємося в поле на околиці Полтави.

Село Ціпки в Гадяцькому районі, в якому проживає 450 жителів, потихеньку старіє: більшість молодих людей виїжджає туди, де є робота (у місцевій агрофірмі працівників потрібно не так багато).

Іще донедавна подружжя Олександр та Марина Блонські були міськими жителями — мали квартиру в Луганську, де якраз перед воєнними діями зробили добротний ремонт.

Дослідження столітніх будівель земських шкіл, зведених за проектами відомого маляра-графіка, етнографа, архітектора, одного із засновників неповторного стилю українського архітектурного модерну Опанаса Сластіона на Полтавщині розпочалися рік тому. Утворилася спільнота «Школи Лохвицького земства».

У будинок, де мешкав учасник АТО із сім’єю, кинули гранату. У цей час біля вікна, в яке, на щастя, не влучив зловмисник, спали четверо малолітніх дітей...

46-річний Олександр Андрусенко не вважає себе переселенцем у соціальному сенсі і не покладається на допомогу держави: після окупації Криму він придбав будинок на околиці Полтави й переїхав сюди разом зі своєю сім’єю.

Володимир Донос, котрий отримав тяжке поранення під Іловайськом і втратив ногу, не любить, коли його називають героєм. Йому конче необхідний автомобіль із доброю прохідністю та багажником, у якому у якому б поміщався візок.

Закинув до металевої ємності кілька кілограмів дров — і в дорогу.

Юрій Тимофійович показує мені пожовтілі від часу батькові листи з фронту, складені трикутником, похоронку, вирізку з газети часів війни, в якій повідомляється, що група бійців під командуванням гвардії лейтенанта Тимофія Мельника оточила будівлю, яку німці перетворили на опорний пункт оборони.