Василь Васильович Капустян — директор Ботсаду імені Фоміна — великий ентузіаст своєї справи. Ми з ним зупиняємось біля кожного кактуса, біля кожного... До речі, про кактуси. Хто бачив модифіковані кактуси? Трохи лячні, як той їхній побратим, що був в американському «ужастіку» «Муха–2» — після невдалої телепортації він став... не зовсім кактусом. Але почати я хотіла не з цього. А з того, що вже банальністю стало писати, як у Києві квітне магнолія. Або сакура. Або бузок. Ставлю питання руба: чому досі ніхто не оцінив рододендрони? Вони прекрасні. І досі квітнуть. Поспішайте бачити їхнє рожеве полум’я! І я клянусь, що ви забудете про те, з яким скреготом крутиться під ногами одна й та сама політична платівка: вибори, вибори... «Коаліція» тичинок і маточок довела, що правда й сила — у круговерті життя на землі. Квіти у саду імені Фоміна — надзвичайні. Просто майже як назва єгипетського курорту — шарм і шик.

Під час інтерв’ю, яке директорка київського зоопарку Світлана Берзіна давала нашій газеті, їй подзвонив Черновецький. Пані директорка зробила спочатку крок, а потім ще зо два десятка кроків убік. Дійшовши до лев’ятника, зупинилась і говорила там. Доволі довго. Берзіна — людина Черновецького. Бодай у тому розумінні, що її нинішній мер призначив на цю посаду. (З приводу чого, до речі, в лютому минулого року була низка неоднозначних коментарів). Звичайно, що лояльність до мера дається взнаки: в київському зоопарку, як того і хотів Черновецький, відкрито платну телефонну лінію «Ай болить». Ветеринари консультують хазяїв захворілих тваринок з інтенсивністю 4,8 гривні за хвилину. Зоопарку потрібні кошти, говорить Берзіна. У цьому ми їй стовідсотково віримо.

Шпальти «Столиця» дісталися щурі та кліщі. Разом з енцефалітом, лептоспірозом та хворобою Лайма. Про них ми говоримо з Миколою Щепцем, який попереджає: якщо просто зараз не запланувати певні санітарні заходи, на київських пляжах цього літнього сезону купатись буде не можна (як і сидіти на піску чи під кущами). Але такі заходи ніхто не планує, та й планувати не збирається. Підприємство «Плесо», яке підчищало всіляку хвостату нечисть, тріщить по швах. До гігієни нікому немає діла, зате є діло до прибутків. Швидше за все, прибережні землі Києва так чи інакше перейдуть у приватні руки. І це ще півбіди. Друге горе в тому, що ці приватні руки навряд чи дадуть собі раду з дератизацією. Тож на Київ чекає доля міста Гаммельна, яке, як відомо з роману Сельми Лагерльоф та поеми Марини Цвєтаєвої, погано скінчило. Спочатку місто заполонили щурі, а потім... Словом, як завжди, схаменувся керівний люд надто пізно. Що ж до Києва, то наразі ми маємо радикальне скорочення кадрів у «Плесі» та повне нерозуміння того, що столичне водоймище — це не просто додаток до чиєїсь дачі, а ще й ціле море проблем. Чи принаймні озеро...

На Синьому озері, біля якого живе авторка цих рядків, уже кілька років стирчить табличка: «Купатися заборонено». Боюсь помилитися, але, можливо, навіть «купатися суворо заборонено». І все одно всі купаються. Влітку — люди, собаки, качки і водяні щури. Взимку — моржі–ексгібіціоністи. Щороку озеро міліє і зменшується у розмірах. Мабуть, рано чи пізно його засиплють землею і побудують ще один прикалабок Виноградарю — пару–трійку багатоповерхівок. Але йдеться не про це. А про один з 26 київських пляжів, які нині, якщо вірити екс–керівникові підприємства «Плесо» Миколі Щепцю, перебувають у непридатному для «споживання» стані.

Минулого четверга столичні депутати так і не розглянули нову символіку Києва — герб та прапор. Тим більше часу залишиться у гострословів для порівняння зображеного на гербі архангела Михаїла з... Леонідом Черновецьким. Носами, насупленістю брів та розрізом очей ці два персонажі справді схожі. Мабуть, у художника–геральдиста Олексія Руденка, одного з авторів малого герба Києва, так вийшло ненавмисно. Проте, це не єдиний мінус запропонованого малюнка. Адже архангел Михаїл, з давніх–давен захисник Києва, чомусь постає на ньому в одязі римського воїна. Саме такий проект ухвалила робоча група з питань геральдики Київської міськдержадміністрації. Постає закономірне питання: навіщо Києву чужорідний легіонер?

Як то кажуть, кіт — за поріг, і... Київрада починає нормально працювати. Підбиваючи підсумки останньої сесії, можна з упевненістю сказати, що оздоровчі процедури Черновецького йдуть на користь усім. Навіть тим, хто не лікує «кашель» в Ізраїлі активним шопінгом та двома найдорожчими масажистками. (Так пліткують про мера таблоїди, хоча — перефразовуючи Остапа Бендера — до питання, яке ми зараз розглядаємо, гедонізм Чернівецького не має безпосереднього стосунку).

Замість мольберта — фасад будинку, замість пензлика — балончик із фарбою. Красиві малюнки незреалізованих молодих художників можна побачити під мостами, в покинутих будинках чи просто під ногами. І хоча графіті офіційно заборонено, вуличних художників у столиці більшає. Кожен мріє самовиразитись, створити щось грандіозне і виставити на суд людства. Самі графітчики переконані: на їхні роботи набагато приємніше дивитись, аніж споглядати понурі облізлі стіни. Кореспонденти «УМ» вирушили у пошуках шедеврів вуличного мистецтва.

Київський будівельний капітал «вгризся» у найстарішу спортивну пам’ятку столиці — збудований у 1913 році велотрек. Або «циклодром», як його називали майже сто років тому. На «п’ятачку» у самому центрі міста (там, де сходяться вулиці Хмельницького, Гончара та Чапаєва) розгорнуто масштабне будівництво. Воно впритул огортає велотрек і, власне, потроху виживає його. Цікаво, що за радянських часів рівень добробуту було прийнято співставляти зі здобутками 1913 року — останнього передвоєнного. В «Операції «Ы» виконроб хвалиться, що тільки в їхньому мікрорайоні встановлено 873 газові плити, що «рівно у 873 рази більше, ніж у 1913 році». Так–от у Києві тепер — порівняно з 1913 роком — може стати на один велотрек менше. Ось така статистика.

Учора Антимонопольний комітет Ук­раїни і Міністерство з питань ЖКГ підписалися під спільною програмою реорганізації системи житлово–комунального господарства, яка спрямована проти підвищення тарифів у столиці. Річ у тім, що за останні півроку кияни буквально засипали уряд та АМКУ скаргами стосовно якості послуг ЖЕКів і комунальних підприємств. Тож оскільки громадяни не в захваті від стилю роботи житлово–експлуатаційних контор — тим паче вони не підтримують і заплановане підвищення тарифів. Так пояснив ситуацію міністр із питань ЖКГ Олексій Кучеренко, наголосивши на тому, що вся біда полягає у відсутності у ЖЕКів серйозних конкурентів.

Медики Києва очікують, що у квітні їм виплатять заборгованості за муніципальними надбавками, які почали утворюватись у зв’язку з відсутністю бюджету Києва на 2009 рік. Таке сподівання висловив член ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Віталій Коваль. За словами Коваля, медиків обнадіяв керівник головного фінансового управління КМДА Віктор Падалка, який повідомив, що місто має достатньо коштів, щоб розрахуватися з ескулапами. У свою чергу, голова постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту Алла Шлапак також зазначила, що протягом квітня заборгованість почнуть гасити.