Ситуація, в якій нині перебуває український футбол, навряд чи потребує від нього бездумно слідувати найвищим стандартам якості.
Стрімко зійти на олімпійський п’єдестал вдається одиницям. Зазвичай, майбутнім призерам торувати шлях до Олімпу доводиться впродовж не одного олімпійського циклу.
Понурий, сиротливий вигляд трибун, який в останні роки супроводжував матчі в елітному дивізіоні вітчизняного футболу, та серйозне падіння телевізійних рейтингів цих поєдинків змусив наших футбольних функціонерів піти на сміливий реорганізаційний хід.
Скромний медальний ужинок, з яким українські олімпійці повернулися з літніх Ігор у Ріо-2016 — 11 нагород, відчутно полегшив роботу представникам експертної ради Національного олімпійського комітету, яка за підсумками кожного року роздає так звані спортивні «оскари».
Якщо крива розвитку фігурного катання в Україні перебуває десь на стадії своєї депресії, то світовий бомонд фігуристів зробив серйозний прогресивний крок.
На льодовій ковзанці одного з торгових київських центрів, куди в пошуках зимових розваг приходять усі охочі, нерідко можна побачити як катаються підростаючі майстри фігурного катання.
Непогано орієнтуючись у професіональних здібностях та ігрових можливостях усіх учасників поточного чемпіонату України серед чоловіків, організатори суперліги не стали штучно подовжувати турнірні рамки першої стадії «плей-оф», обмеживши їх формулюванням «до двох перемог».
Зігравши матчі 5-го туру кваліфікації ЧС-2018, європейські збірні пройшли половину шляху групового відбору на шляху до російського «мундіалю».
Три підходи знадобилося функціонерам прем’єр-ліги, аби календар другого етапу ЧУ набув остаточного вигляду.
