Нинішні показники валового збору зерна переконливо ілюструють масштаби цьорічної катастрофи. Як–не–як зернових у районі мають зібрати десь 22 тисячі тонн, що менше на 30 відсотків від запланованого. Це навіть краплею в морі назвати не можна. Для порівняння: у 1990 році у районі зернових зібрали 219 тисяч тонн, а торік тільки ранніх — 100 тисяч. Тепер же з цих 22 тисяч тонн десь 12 тисяч треба залишити на насіння. Раніше для цього зазвичай залишали десь 10 відсотків від зібраного. Тепер же треба залишити половину. Як у цій ситуації вижити самим виробникам, годувальникам, розрахуватися з пайовиками?

Три роки тому — 21 травня 2009 року у селищі Таромському, що на околиці Дніпропетровська, розігралася кривава драма. Просто у власному будинку знайшли вбитими подружжя пенсіонерів Шаталових (деякі прізвища змінено. — Авт.). За місцевими мірками, вони вважалися родиною заможною — в оселі водилися дорогі ікони, золото, не говорячи вже про гроші.

Такі села, як Промінь, прийнято називати Богом забутим куточком. Принаймні у вимірі Солонянського району на Дніпропетровщині. До райцентру звідси, з прикордоння із Криничанським районом, добрих півсотні кілометрів та й то по розбитих дорогах, що, за місцевими мірками, не так уже й мало. До того ж села Промінської сільської ради від іншої частини Солонянщини акуратно відрізала залізнична колія, символічно розділивши місцеве життя на «тут» і «там».

Як переконаний колишній голова Промінської сільської ради Василь Федорчук, саме таке розташування населених пунктів дозволило їм уникнути негативних наслідків приватизації. Бо, мовляв, скоробагатькам iз мішками грошей, що спершу обіцяють золоті гори, а потім залишають iз бур’янами, сюди навідуватися було невигідно.

Із Яном Бурим ми познайомилися безпосередньо за місцем його проживання — у дитячому будинку, розташованому в селищі Лопушка Мала. Це спершу здалося чимось незбагненним, що колишній посол (народний депутат — за українськими мірками) Сейму Республіки Польща може мешкати у таких, здавалося б, скромних умовах. Проте, познайомившись ближче з цією справді непересічною людиною, ловиш себе на думці не вважати таку його самозреченість дивом. Диво, скоріше, полягає у тому, що встиг Ян Бурий зробити за останні 20 з лишком років.

Спершу для директора приватної фірми З. усе складалося напрочуд добре. Очолювана ним фірма тривалий час виготовляла обладнання з виробництва дизельного пального з насіння соняшнику та ріпаку. Така продукція має стійкий попит, а фірма — доходи. Проте надалі, як кажуть, жадібність фраєра згубила. З. нестерпно захотілося більше. Тож на сайті свого підприємства ще у 2008 році розмістив оголошення про наявність у нього диво–машини — установки з виробництва альтернативного біопалива з водоростей. А додане техніко–економічне обґрунтування справді революційної новинки тільки підвищувало довіру.

Як розповідала наша газета 1 червня цього року, 21 квітня пізно ввечері з невідомих причин у новомосковському лісі на двох хлопців і трьох дівчат, вік яких не перевищував 23 років, несподівано напали троє невідомих у масках, озброєних мачете, револьвером. При цьому хтось тільки й прокричав: «Ушивайтеся звідси, це наша галявина!».

Учора Жовтневий районний суд Дніпропетровська мав розглядати чергову справу «мажора», який на батьковому «Мерседесі» у червні минулого року врізався в автомобіль швидкої допомоги, внаслідок чого було смертельно травмовано лікаря­невропатолога Ірину Осятник. Жінка померла, не приходячи до тями. А у винуватця трагедії Павла Роскіна, який на той час уже 12 років мешкав у Німеччині, здавалося б, ніяких аргументів на своє виправдання бути не могло. Бо, по­перше, юнак не мав довіреності на управління батьковим авто. А по­друге, рухався по другорядній дорозі, тоді як машина «швидкої» — по головній.

В управлінні Державної автомобільної інспекції Днiпропетровської області виступили з ініціативою, яка явно претендує на оригінальність всеукраїнського масштабу. Ідея позначати спеціальними розпізнавальними знаками авто, якими керують водії, старші 60 років, справді небачена. І щось подібне дотепер стосувалося хіба що представ­ниць слабкої статі — йдеться про зображення жіночого черевика у розумінні «пані за кермом». Але такий знак на скло лiплять за власною iнiцiативою, а тут iдеться про маркування вiд ДАІ.

Мода на тварин — провидців футбольних матчів, яку започаткував нині вже покійний німецький восьминіг Пауль, чимдалі набирає обертів. На нинішньому фінальному турнірі Євро–2012 в іпостасі «оракулів» уже засвітилися російський кіт Жора (10 вгаданих результатів матчів із 16), харківський тхір Фред (8 із 16) та київський кнур Фунтик (6 із 16).

Учора близько 13.30 у трамваї центрального у Дніпропетровську маршруту №1 сталася чергова надзвичайна подія: загоряння в одному з вагонів, яке спершу сприйняли за димову шашку. Містом поширилися чутки про черговий теракт.