Цьогорічних цікавинок дійства не перерахувати: шоколатьє створять справжнє шоколадне місто («солодкий» Львів матиме навіть свій шоколадний транспорт), дизайнери представлять сукні з шоколаду, Валентин Штефаньо створить гігантську 5–метрову шоколадну піраміду, для дітей проводитимуть майстер–класи, а кондитери–аматори матимуть змогу позмагатися та показати свою майстерність.
Страшна трагедія нещодавно сталася на Львівщині. У селі Долинівка Сколівського району через пожежу загинули двоє людей, ще четверо постраждали. Троє дітей — 13–річна дівчинка та двоє її братів 11 та 2 років — разом iз дідусем опинилися в лікарні з важкими опіками. Мати і бабуся померли на місці. 7 лютого в лікарні помер і дідусь. Наступного дня підтвердили смерть дворічного хлопчика та його сестрички.
«Запит розглянуто. Відповідь Леоніду Грачу надано наприкінці минулого тижня», — відзвітували «УМ» телефоном iз ГПУ. Поки нардеп ознайомлюється із текстом (обіцяв оприлюднити сьогодні), кількість прихильників вірша Юрія Винничука «Убий пі...са» росте, його перекладають російською та англійською, він викликає дискусії та суперечки: чи варто розглядати це творіння як гомофобний текст, чи варто ним так захоплюватися, зважаючи на низький художній рівень. Сам «винуватець» відмежовується від усіх звинувачень, пояснюючи, що лайливе «пі...с» немає ніякого відношення до сексменшин. На захист письменника постав Український центр Міжнародного ПЕН–клубу, який «закликає органи влади припинити політичні переслідування в Україні, обмеження свободи слова та втручання в літературно–мистецьку діяльність».
Одна з найпопулярніших на заході України газет — «Експрес» — учора вийшла з порожньою першою шпальтою. У заяві, опублікованій у тому самому номері, редакція пояснює: це форма протесту проти спроби закрити газету під надуманими приводами — за те, що відмовилася припинити критику партiї влади на своїх сторiнках. Перед Новим роком «без дотримання елементарних норм процесуального та матерiального права» рішенням Господарського суду Львова було скасовано один iз засновницьких документiв пiдприємства, що видає газету «Експрес». «Це був не суд, а заочна розправа, — наголошується в заяві. — Хтось змусив цю нещасну суддю в рекорднi термiни, без дотримання елементарних правил процесуальної пристойностi, на фiктивних пiдставах ухвалити таке рiшення. Рiшення, яке, як можна зробити висновок iз подальшого перебiгу подiй, мало б змусити нас, журналiстiв та редакторiв суспiльно–полiтичних видань «Експрес» та «Пост–Поступ», змiнити редакцiйну полiтику. Або, кажучи вiдверто i прямо, пiти на компромiс iз владою».
До Львова приїхала делегація зі знаменитого Лувру — спеціалісти, які займаються організацією виставки Іоана Георга Пінзеля у найвідомішому паризькому музеї. «До нас завітав архітектор iз Лувру, який проводить усі необхідні заміри для організації виставки», — зазначив у коментарі «УМ» директор Львівської національної картинної галереї Борис Возницький. Виставку Пінзеля в Луврі заплановано на кінець цього року.
Вони бачать небо тільки через ґрати, їдять тільки в камері, ніколи не підходять до вікна і майже не спілкуються між собою. Усі вони — небезпечні злочинці. Хтось вирізав цілу сім’ю, хтось зґвалтував дівчинку, хтось жорстоко вбив дитину, хтось розчленував тіла своїх жертв. Від опису їхніх злочинів волосся на голові стає дибки. Колись Феміда прирекла їх на таке життя довіку. Декого засудили до смертної кари, але після її відміни міру покарання змінили на довічне ув’язнення. Шістдесят сім «довічників» утримують у Сокальській виправній колонії № 47, у секторі максимального рівня безпеки, де побувала журналістка «УМ».
Понад 50 фотографій, які розповідають, як зараз виглядають колишні сталінські концтабори, стали експонатами виставки «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/«Аляска». Вона відкрилася в колишній в’язниці, а тепер меморіальному музеї «Тюрма на Лонцького». Усі ті табори були спецільно зроблені для політичних в’язнів переважно з України та Прибалтики. Режим у таких таборах був найжорстокіший. Вони діяли до 1953 року, до смерті Сталіна.
Скандал у селі Сопошин розгорівся ще минулого року, коли пам’ятник Тарасові Шевченку раптом... зник. У зникненні пам’ятника люди звинувачують місцевого підприємця. «Наш Шевченко був поставлений ще в 70–х роках, — розповідає «УМ» Людмила Островська, мешканка села. — Він був гарний, мав три метри у висоту, хоча і стояв на території колгоспу. Коли колгосп розпався, землі розпаювали, а потім вони опинилися у власності місцевого підприємця. Саме він украв монумент».
Львів’янин Михайло Полуситок 24 роки пропрацював начальником теплового господарства Прикарпатського воєнного округу, тож про витрати газу знає добре. Відтак тривалий час намагався знайти спосіб економити «блакитне» паливо. І йому це вдалося! Винахідник сконструював пічку, яка дозволяє скоротити витрати газу вдвічі. Винахід запатентований, але його автор вже давно намагається «достукатися» до чиновників, аби впровадити пристрій. Не допомагає пробити чиновницьку стіну навіть статус винахідника СРСР, який Михайло Іванович отримав за свої винаходи у 1990 році.
Навпроти Львівської обласної державної адміністрації вчора знову протестували «чорнобильці». Наразі люди не оголосили безстрокової акції — вона була одноденною. Проте, за словами учасників, якщо влада й надалі не виконуватиме закон, вони готові й до радикальніших кроків. «Питання виконання судових рішень щодо нарахування чорнобильських пенсій так і не вирішено, — каже «УМ» учасниця акції, голова фонду «Діти Чорнобиля Львівщини» Валентина Буренок. — Юристи дійшли висновку, що навіть рішення Конституційного Суду не надає підстав Пенсійному фонду не виконувати судові рішення. Пенсії так і не перераховано. Рішення, що набуло чинності 1 січня 2012 року, за яким наш уряд обіцяв якісь величезні суми для «чорнобильців», так і не виконано. Навіть ліквідатори цих грошей не отримали».
