Після багаторічного затишшя в луцьких дошкільних закладах і школах щодо отруєнь перший грім прогримів 7 листопада минулого року. Багатьом вихованцям луцького дитячого садочка № 16 стало зле після того, як днем раніше дітки пообідали курячими котлетами. За кілька днів до обласної інфекційної лікарні потрапило 14 дітей та кілька працівників садка. І в усіх підтвердили діагноз «сальмонельоз». Після луцького випадку вже 11—12 грудня в Сенкевичівській школі–інтернаті Горохівського району гострий ентероколіт відправив на лікарняне ліжко 19 учнів. Поодинокі випадки отруєнь і сальмонельозу були зафіксовані й у інших дитячих закладах. У зв’язку з економічною кризою, треба гадати, й надалі економитимуть на дитячому харчуванні та здоров’ї...

Урочистості до 100–річчя з дня народження Степана Бандери розпочнуться у Луцьку 26 грудня урочистою академією і концертом у народному домі «Просвіта». Ця імпреза за участі трудових колективів, учителів, студентства, духовенства, учасників національно–визвольних змагань, лідерів політичних партій та місцевої влади за своєю загальною стилістикою, на жаль, не відійшла від традицій святкування радянських пам’ятних дат на кшталт «ювілею великого Леніна». Позбутися стереотипів минулого людям, які на них виховувалися й виросли, наразі непросто. Хоча луцька міська влада й намагалася вирізнитися чимось оригінальним. Для цього запрошувала на зустрічі провідних журналістів, викладачів ВНЗ і політологів, аби порадитися, як краще відсвяткувати круглу дату. І на цих зустрічах звучали пропозиції провести святкування достойно, але без фанатизму.

Новорічні розваги та хороводи лучани цього року не водитимуть довкола центральної міської ялинки, що традиційно встановлювалася на Театральному майдані міста біля обласного драмтеатру і пам’ятника Лесі Українці.

Сьогодні мешканці багатостраждальних 33, 40 та 55 мікрорайонів Луцька з ностальгією згадують теплий місяць жовтень, коли після тримісячної перерви в їхні домівки подали гарячу воду і вчасно почали опалювальний сезон.

19 грудня, у день святого Миколая, колектив Волинської обласної клінічної лікарні мав подвійне свято: після капітального ремонту знову на повну потужність запрацювало відділення судинної хірургії.

Кому криза — кому мати рідна. У всі непевні й важкі часи польоту фантазії та винахідливості шахраїв доводиться лишень дивуватися. Як і довірливості наших громадян. Оригінальні любителі легкої наживи не забарилися про себе нагадати й на Волині.

Село Згорани, що на Любомльщині, досі не може оговтатися від шоку. Позавчора, у неділю, більш як півтори тисячі його мешканців та довколишніх сіл проводжали в останню путь шістнадцятирічних Юлю та Іринку, а також дев’ятимісячну Сашеньку, які загинули у жахливій дорожньо–транспортній пригоді, що сталася в самісінькому центрі села 12 грудня.

На цю подію ромська громада Луцька та Волині чекала давно. І ось головна книга, з якою циганські дітлахи мандруватимуть у країну знань, побачила світ.

Учора Президент України Віктор Ющенко з робочою поїздкою побував на Волині. Главу держави волиняни чекали ще в серпні на відкриття школи–інтернату для глухих дітей у княжому Володимирі–Волинському, яка є однією з найкращих в Україні.

Не думало–не гадало невеличке волинське село Кроватка, що може опинитися у вирі міжнародного скандалу. І через що? Через елементарне... свинство. Не зовсім, правда, просте, а з голландським корінням, що добре прижилося на українському ґрунті. В епіцентрі конфлікту опинилися голландські... свині. Їх вирощує на своїй фермі громадянин Нідерландів Ерік Де Кріс із дружиною–волинянкою. Вирощують у приміщенні колишнього тваринницького комплексу. Коли 12 років тому молодий хлопець із голландської півночі приїхав на Волинь, аби навчити українських господарів вирощувати свиней за голландськими технологіями, він і думати не міг, що застрягне тут надовго, знайде свою долю, що тут народяться його донька й син. Що тут він започаткує свій серйозний бізнес. Почавши із невеликого поголів’я, спільне українсько–голландське підприємство «Гірсан» за вісім років наростило свою потужність і тепер довело кількість свинячих рилець більш як до 2600. І радіти б, що знайшлася людина із далекого зарубіжжя, яка не просто навчила наших аграрників голландських премудростей свинячої справи, а й сама розвиває цей бізнес у непростих українських реаліях. Мешканці Кроватки й довколишніх сіл донедавна й раділи, що в умовах тотального занепаду й розрухи хоч хтось щось робить. І не мали ніяких претензій. Аж до нинішнього літа...