Прихильникам «дикого» способу відпочинку цього року доводиться несолодко. У зв’язку з підвищеною пожежною небезпекою, що склалася в країні через погоду, розпорядженням уряду було наказано гнати «в хвіст і гриву» відпочивальників із наметами. Знайти собі місце на узбережжі Криму в «дикунів» немає змоги — вранці до відпочивальників навідуються лісники, які просять грошей за місце, а вночі силовий підрозділ «Тигр» та солдати строкової служби МВС проводять «зачистки» і ламають намети, встановлені під деревами (про заповідники навіть мова не йдеться, туди відпочивальникам — зась). У зв’язку з такою політикою української влади Крим покидають відпочивальники з Білорусі, Польщі та Словенії.

Історія «лісоповалу» поблизу селища Коцюбинське, що неподалік Києва, може стати сюжетом детективного роману. Починаючи з 2008 року, навколо рекреаційної зони відбуваються такі дивні події, селищною радою і державними органами приймаються такі парадоксальні й неочікувані рішення, що оповідки Конан Дойля порівняно з цією історією здаються наївними дитячими казочками. Два роки тому ліс першої категорії, що належить Святошинському лісництву міста Києва, почали вирубувати, а потім «дерибанити» після прийняття рішення... Коцюбинською селищною радою. Про цей факт мешканці селища дізналися тільки за півроку, коли лісом почали ходити ріелтори з клієнтами. У списках виборців перед виборами Президента з’явилися невідомі люди, про яких тут і не чули. Лісові ділянки отримали члени місцевої партії «Пряма дія», близько сотні мешканців Дніпропетровської області та школа бойових мистецтв «Пересвіт», яка готує охоронців для політиків.

Тепер селищний голова Вадим Садовський урочисто оголосив нову хвилю роздачі землі. Але цього разу в рамках «акції», суть якої можна означити десь так: «Виборцю! Напиши заяву на ділянку в лісі! Не «хапнеш» ти — забере Київ». Мешканці ж Коцюбинського намагаються просто вберегти насадження, відстоюючи свою позицію у судах і державних органах. Поки що безуспішно.

Величезний стовп диму у неділю могли спостерігати навіть мешканці центру столиці, а Святошинський і Шевченківський райони майже повністю були охоплені кіптявою — горів склад побутової техніки на проспекті Перемоги, 67. Жителі сусідніх iз складським приміщенням будинків не спали всю ніч — чекали наказу про евакуацію і тримали паспорти напоготові, бо вогонь швидко розповсюджувався, а пожежники ніяк не могли з ним упоратися. Дехто з мешканців навіть тішився, що пожежа сталася влітку: мовляв, у разі чого можна і надворі заночувати.

Побутує думка, що нині українська освіта розвивається не так, як того вимагає час: дипломні й курсові стають не гіршим товаром, ніж шкарпетки, а загальний рівень інтелектуального розвитку громадян поступово сходить нанівець. «Інтелект Клуб», який успішно функціонував при Національному технічному університеті КПІ з 2003 року до травня 2008 року, можна по праву назвати приємним винятком із загальної «освітянської» картини. Клуб об’єднував найкращих та найуспішніших студентів — учасників міжнародних конференцій, переможців олімпіад, організаторів семінарів, виставок і вечорів. До 2008 року стіни рідного інституту надихали молодь на нові звершення. А останні два роки, відколи студентам дали зрозуміти, що їхня діяльність у стінах університету небажана, надихають на пошук відповіді на запитання: кому стали на заваді перспективні студенти?

«Міністерство освіти створило всі належні умови, аби абітурієнти могли вступити на бюджет (кількість місць державного замовлення збільшилася майже на чверть), а сама вступна кампанія пройшла прозоро, — констатував на вчорашній прес–конференції міністр освіти Дмитро Табачник, підбиваючи підсумки вступної кампанії–2010. — Міністерством і всіма вищими навчальними закладами було проведено величезну нормативно–організаційну й методичну роботу, але на заваді всьому стала цьогорічна «родзинка» — спека».

Останнім часом зі столичних причалів Дніпра, що на Набережному шосе, стали відправлятися не лише катери, а й «водні» ресторани. Причому йдуть навіть ті, конструкція яких таку можливість виключала. Команду «підняти якорі!» плавресторанам дала Київська транспортна прокуратура. Набережну вже покинули «Муракамі» та найстаріший ресторан Києва на Дніпрі — «Рівер Палац». Минулої суботи мали відшвартувати «Хуторець» та «Вареничну», але заклади наразі працюють. Прокуратура через ЗМІ запевняє: її дії виправдані, бо заклади працювали незаконно і забруднюють Дніпро. Власники ж плавучих ресторанів «набрали в рот води» і ситуацію не коментують. Тим часом є дані: державні органи відстоюють інтереси нового інвестора, який «поклав око» на набережну.

Унікальний медичний заклад, столичну центральну басейнову поліклініку, де лікувалися цілі покоління моряків, збираються виселити. Будівлю, у якій медустанова вже розташовується більше 50 років, свого часу приватизувала суднобудівна компанія (її пов’язують із відомим російським олігархом).

Столичним графітникам збираються виділити спеціальні стіни для творчості — про цю ініціативу заступника голови Київради Олександра Мазурчака повідомляють на офіційному сайті мерії. Таким чином столична влада планує вберегти пам’ятники та історичні будівлі від хаотичного розписування аерозольною фарбою.

31 липня близько десятка членів Всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників помаранчевої революції» прийшли на столичний вокзал із помаранчевою фарбою та стрічками. «КУПРівці» проводжали свого «делегата» до Москви, де опозиція проводила черговий «Марш незгодних».