Українському спецназу незабаром можуть дозволити захищати наших співвітчизників та інтереси України не лише на Батькіщині, а й у будь–якій точці Земної кулі. Це станеться, якщо Верховна Рада проголосує за зміни до Закону «Про боротьбу з тероризмом», які запропонував депутат від «НУНС» Кирило Куликов. Ці зміни дозволять спеціальним підрозділам Міністерства оборони та Служби безпеки проводити антитерористичні операції за межами України. Зараз і Міноборони, і СБУ мають право діяти лише на власній території, чим програють іноземним колегам, вважає пан Куликов: «Україна значно обмежена порівняно з багатьма державами стосовно захисту своїх громадян поза власними кордонами». Такий висновок напрошується з аналізу подій із захопленням судна «Фаїна», вважає депутат.

Минулої суботи у Києві стався черговий епізод протистояння між вірними православних церков Київського та Московського патріархатів навколо храму святого Миколая на вулиці Нагорній. Минуло більше року з тих пір, як церкву, де спочатку фундамент, а потім і куполи освятив Патріарх УПЦ КП Філарет, керівництво Шевченківського району столиці на чолі з «литвинівцем» Віктором Пилипишиним передало громаді Московського патріархату за внесок у 5 млн. 400 тис. гривень «на добудову храму і будівництво дитячого садка». Відтоді біля храму поставили наглядача, і всі спроби вірних УПЦ КП відслужити там літургію наштовхувалися на спротив «організованої канонічної громадськості» у вигляді всіляких чорносотенних «казачеств» та «людей у цивільному». А цими вихідними «філаретівців» просто затримала міліція. Причому, за словами затриманих, міліціянти повикидали з церкви їхню церковну утвар, престол, ікони і сказали, що храм буде зачинено, аж поки його долю не вирішать «нагорі».

Усе сталося вчора вранці, о 4:10 за місцевим часом: вантажний літак Ан–12 з п’ятьма членами екіпажу на борту, після перезаправки якраз злітав з аеропотру міста Луксор, аби прямувати до України, як у нього спалахнув двигун. Полум’я перекинулося на увесь літак. Охоплений вогнем Ан–12 розбився, і п’ятеро членів його екіпажу загинули. «Пожежні машини одразу ринулися туди, але вогонь був швидший за нас», — цитує агентство «Ассошіейтед пресс» слова посадовця єгипетської авіації, який побажав залишитися неназваним. Літак належав компанії з ПАР «Аероліфт», а з 5 членів екіпажу — двоє громадян України, двоє білорусів і один росіянин.. МЗС України через компанію–власника літака уточнює особи загиблих українців та їх українські адреси, аби доправити тіла рідним для поховання. Компанія–власник літака направила до Єгипту свого представника для допомоги в цьому, повідомляє МЗС.

До Житомира на свою базу нас запросила 95–та аеромобільна бригада не для того, щоб, у свою чергу, поскаржитися на кризу, а щоб показати, як десантники з нею воюють. Мають лише одну проблему, але найважливішу — місце десантника в небі, а приземлені чиновники ведуть усе до того, що в Україні виросте покоління АМВ, яке про відчуття польоту хіба що читало в книжках.

«У мене завтра важка розмова з моїми колегами з Альянсу про ту ситуацію, яка склалася в Україні», — міністра оборони Юрія Єханурова мучило передчуття ще напередодні вчорашнього неформального засідання Комісії «Україна—НАТО» в рамках зустрічі міністрів оборони країн–членів НАТО у польському Кракові. Країна, яка ще недавно била себе в груди, що готова почати процес вступу до Альянсу, вчора вустами глави оборонного відомства мусила пояснювати цьогорічні недовиплати військовим, відключення від електроенергії стратегічних об’єктів протиповітряної оборони та найголовніше — чого далі чекати від такого партнера, як Україна. Втім на прес–конференції за підсумками зустрічі Генсек НАТО Схеффер похвалив Україну за постійність у співпраці, зокрема високо відгукнувся про політичне рішення Києва підтримувати в Афганістані свій контингент із десяти військових.

Як преса проросійська, то можна не добирати слів — напевно, так собі думав пан посол РФ Віктор Черномирдін, коли в недавньому інтерв’ю газеті «Комсомольская правда» розповідав, що Президент Ющенко і Прем’єр Тимошенко «собачатся мєжду собой», а в українській владі скрізь «торчат амєріканскіє уші». Офіційний Київ простої слов’янської прямоти пана амбасадора не зрозумів.

Юрій Луценко хоче відгородити Україну від тих сусідів, які, на його думку, не мають у своїх країнах порядку. Так, днями міністр внутрішніх справ звернувся до Міністерства закордонних справ з ініціативою запровадити візовий режим для громадян Молдови і Грузії. Молдова, заявив пан Луценко, створює нам проблеми з нелегальною міграцією: «Велика проблема сьогодні — це безвізовий режим через західний кордон Європейського Союзу за раніше отриманими румунськими паспортами, які Румунії зараз не цікаві, але за ними намагаються пройти через інші — польський, словацький кордони». Грузія ж експортує до України «ведмежатників» — за інформацією МВС, багато злочинців, які займаються квартирним грабунком, походять саме з цієї гірської країни. Грузин Луценкові брат, але майно дорожче: «А з іншого боку, всі мої особисті симпатії, дружба з грузинськими містами — але понад 150 груп займалося квартирними крадіжками».

«УМ» пропонує до уваги читачів другу частину розмови з українськими моряками судна «Фаїна» одразу після їх прибуття до кенійського порту Момбаса, перед тим, як вони вирушили на Батьківщину.

Уже на відльоті, в аеропорту міста Момбаса, кореспонденту «УМ» удалося поспілкуватися з командою «Фаїни». Треба сказати, що, попри важку втому, яка відбилася на їхніх обличчях, моряки не виглядали зламаними і приниженими. Навпаки, на оточуючих вони дивилися гордо, жартували й охоче розповідали про те, що з ними сталося. Їм немає в чому собі дорікнути: у полоні вони поводилися гідно, згори вниз дивилися на своїх захопників, намагалися поводитися з ними, як із дуже старими людьми або малими дітьми, — не дратували, не провокували, не велися на їхні провокації, які часто траплялися. Вони лікували своїх захопників і наприкінці, вже на «прощання», навіть пекли їм оладки. Попри те, що часом відчай застилав очі, завжди гору брала надія. Розповідь про те, що не прочитаєш у пригодницьких книжках і не побачиш у голлівудських фільмах, — про полон у сомалійських піратів — від другого помічника капітана Олександра Присухи та старшого механіка Олексія Хархалупа.

Учора вранці в аеропорту «Бориспіль» було людніше і якось урочисто, був Президент Віктор Ющенко. Тут чекали героїв стрічок новин і телесюжетів, героїв, які витримали чотиримісячний піратський полон, у важких умовах, під загрозою смерті зберігши не лише життя своє і товаришів, а й гідність. Це були моряки з «Фаїни». Для кожного з них восьмигодинний переліт із далекої Африки видався, напевно, вічністю, адже найважливіша мить була не тоді, під дулами автоматів, не позавчора, коли вони нарешті кидали швартові у кенійському порту Момбаса, а саме ця, коли ще нагорі трапа літака помічаєш у натовпі внизу такі знайомі й рідні очі... Сльози, обійми, цілий світ терпляче почекає обіч. Чотири місяці чекання, віри, зневіри і знов надії — це все було не марно, вони знають це, вони на це заслужили.
Поневіряння «Фаїни» скінчилися, але не скінчилася її історія — новий український екіпаж прилетів до Момбаси спеціально виділеним «президентським» літаком, який забрав старий екіпаж додому. Це теж українці, вони поведуть судно далі. Нехай надалі йому буде не лише сім футів під кілем, а й шлях, чистий від негідників. А ми розповімо вам про фінальний заплив минулого вже рейсу «Фаїни», про рифи, які були навколо.