Як «УМ» учора вже повідомляла, в аналізах на допінг-тест української веслувальниці Олени Олефіренко знайдено інгредієнт етаміван. Хоча препарат і не відноситься до офіційно заборонених, його дію прирівняно до впливу інших стимуляторів, за вживання яких жорстоко карає Всесвітній антидопінговий комітет (ВАДА). Оскільки вживання етамівану українкою визнано ненавмисним (Олена використала препарат за порадою лікаря команди), її, як і інших дівчат четвірки парної, навіть не позбавили олімпійської акредитації. Але, на превеликий жаль, завойована на каналі бронзова медаль перейде до екіпажу з Австралії. Це перший випадок за третю участь українців у літніх Олімпійських іграх, коли наших атлетів ловлять на допінгу й позбавляють нагороди.

Черговий день Олімпійських ігор відзначився тим, що лідерам у загальнокомандному заліку — американцям і китайцям — не вдалося взяти жодного «золота». Натомість дві нагороди найвищого гатунку на велотреку дозволили Австралії витiснити Японію з третього місця. Відразу п'ять золотих медалей, здобутих росіянами, підняли їх на п'ятий рядок таблиці, причому за загальною кількістю нагород вони посідають друге місце слідом за збірною США.

Більш емоційних радощів з приводу виграшу Олімпіади Афіни точно не бачили. Стан української «вільниці» Ірини Мерлені-Мельник після того, як суддя по закінченні фінального двобою в категорії до 48 кг з японкою Чіхару Іто підняв угору її руку, був дуже близький до істерії. 22-річна львів’янка кинулася обіймати й тиснути руки всім навколо, а першим «постраждалим» виявився... рефері. Вона не переставала цілувати людей і плакати від радощів і тоді, коли стояла на п'єдесталі пошани й приміряла оливковий вінок та золоту медаль. Саме ця медаль виявилася першою в історії найвищою нагородою в жіночій вільній боротьбі, розіграною на Олімпіадах.

Чотири роки тому на Олімпійських іграх у Сіднеї чоловіча збірна України зі спортивної гімнастики посіла високе друге місце. Тоді в її складі виступав 23-річний харків’янин Валерій Гончаров, який невдовзі опинився... в канадському цирку, де йому платили значно більше, ніж на Батьківщині. Що спонукало українця повернутися додому, важко сказати, але точно, що не гроші: задоволені канадці були згодні збільшити гімнастові платню, аби він залишився. Проте Валерій побачив по телевізору чемпіонат світу й знову уявив себе на помості; незабаром він здивував своєю появою на базі в Кончі-Заспі головного тренера нашої команди Анатолія Шемякіна.

Погодьтеся, незручно дивитися, коли жінки, яким начебто належить бути елегантними, тягають важкі речі. Але наше «совкове» життя привчило до цієї звички, й ми ніяк від неї не відійдемо. Наздоганяє нас і світ — емансипація продовжує крокувати планетою, і зараз уже не час дивуватися подібним речам. Жіноча важка атлетика стала невід'ємною частиною програми Олімпіад, і з цим необхідно змиритися. І навіть радіти за це. Надто коли бачиш чарівну посмішку штангістки Наталки Скакун, що позавчора по обіді принесла Україні четверте на той час (і четверте «жіноче»!) «золото».

Сьогодні у Ньюкаслі національна збірна проведе товариський матч з родоначальниками футболу — англійцями, а вже 4 вересня стартує у відбірному турнірі чемпіонату світу 2006 року. За часів керування головною командою країни Олега Блохіна (з жовтня минулого року) українці грали лише товариські зустрічі й не виграли жодної, скотившись у міжнародних рейтингах далі нікуди — на 86-те місце, між Естонією та Новою Зеландією. Фактично, як у тому анекдоті. Оптиміст каже: «Гірше вже бути не може», а песиміст: «Може, може». Зрозуміло, що коли і в найближчих офіційних матчах «синьо-жовті» не спізнають смаку перемоги, нинішній керманич збірної, швидше за все, на своєму посту до наступного року не дотягне й піде стопами Олексія Михайличенка, звільненого за невдачі «Динамо».

Звичайно, американського важковаговика Майка Тайсона пам’ятають не тільки за скандальними історіями зі згвалтуванням та відкушеним вухом Холіфілда. Свого часу він був справді великим боксером, від ударів якого штабелями лягали суперники, він отримав титули, шалені гонорари та прізвисько Залізний. Але його час минув, що й довів минулого уїк-енду мало кому відомий британець Денні Уїльямс.

Справжньою сенсацією можна назвати виступ 14-річного мешканця Краматорська Сергія Карякіна на представницькому міжнародному турнірі в німецькому Дортмунді. У групі В серед авторитетів шахового світу — росіянина Володимира Крамника (рейтинг — 2764), угорця Петера Леко (2741), молдованина Віорела Бологана (2665) — юний українець (2580) не програв жодної партії. Загалом, геть усі зустрічі цієї групи завершилися внічию, й учасникам довелося з'ясовувати півфіналістів турніру на тай-брейку — у «швидких» шахах, де кожному відводилося лише по 10 хвилин на партію. На жаль, тут Сергієві забракувало досвіду, й до подальшого етапу з групи В пройшли «монстри» Крамник і Леко, хоча у міні-турнірі наш земляк зміг здолати самого чемпіона світу з класичних шахів за версією «Брейн геймз» — Крамника.

На прес-конференції, що відбулася днями в національній федерації, перший віце-президент ФФУ Олександр Бандурко в оптимістично-святкових тонах змалював стан справ у нашому футбольному господарстві. Перш за все, акцент було зроблено на святкуванні 110-ї річниці футболу на українських землях (цікаво, що питання, чому ж не відзначалися сота чи сто п’ята річниці, своєї відповіді не знайшло). Отже, цього року всі заходи під патронатом ФФУ проводяться через призму цієї дати. Минулих вихідних з нагоди ювілею урочистості пройшли у Львові, де, власне, 14 липня 1894 року і було проведено перший футбольний матч за участю українців.

Як ми вже повідомляли, молодіжна збірна України віком до 20 років виграла в Далласі турнір Global Games, який називають неофіційним чемпіонатом світу. Після прибуття до Києва наставник нашої команди, визнаний кращим тренером на американських змаганнях, Андрій Шаптала і віце-президент Федерації баскетболу України Олександр Волков розповіли про турнір і про подальші плани. За словами «коуча» українців, «у команди є великий потенціал, який ми ще не використовуємо. Зокрема, багато невиправданих втрат, невисокий процент триочкових кидків, посередня гра в захисті. Проте хлопці продемонстрували пристойні швидкості і велику силу волі, вириваючи перемоги практично в усіх матчах наприкінці. На жаль, лише 5-6 гравців відповідають серйозному рівню, на який ми зійшли, дехто з баскетболістів нас розчарував. Хлопцям треба багато працювати, не зупинятися на досягнутому, щоб перемога в Далласі не залишилася для них єдиною в кар'єрі».