Відтепер молоді політики в Україні матимуть змогу покращити свої знання та навички. Сприятиме цьому незалежна і позапартійна Школа політичних студій, яку фінансує Рада Європи, а українським партнером є Лабораторія законодавчих ініціатив. Це 13-та така школа у мережі європейських шкіл, заснованих Генеральним директоратом з політичних справ Ради Європи, на теренах країн Центральної та Східної Європи, Російської Федерації, Кавказу. Метою Школи є розвиток громадянського суспільства у тих країнах, де вона функціонує.

Напередодні виборів політичні партії глибоко перейнялися студентськими проблемами. І «морозівці», і «діти Литвина», і НСНУ — буквально всі зацікавилися життям пересічного студента. При цьому всі говорять, що дуже важливо розвивати студентське самоврядування. Але коли студентські організації (йдеться про громадські об'єднання, а не про молодіжне крило якоїсь із політичних сил) звертають увагу влади на студентські проблеми, провладні чиновники видають «мудру посмішку», мовляв, все зрозуміло, активізувалися студенти напередодні виборів не без допомоги опозиційних сил, і, мабуть що, за їхні гроші.

Це не чергова сумна історія про «каліфорнійські університети мистецтв», які начебто закінчував хтось із наших високопоставлених чиновників.
Віртуальна освіта — це заочне чи то пак дистанційне навчання, що відбувається з допомогою інтернету. І воно, як і будь-яке навчання, вимагає справжніх зусиль та дає реальні результати. Алгоритм дистанційного навчання приблизно такий: студент реєструється на сайті віртуального навчального закладу, сплачує певну суму зі своєї кредитної картки чи пересилає гроші на рахунок ВНЗ, і після цього отримує конспекти лекцій на свою електронну скриньку чи код доступу до навчального сайту, на якому можна отримати необхідну інформацію.

Історія — це наука, яка не лише розповідає про те, що було колись і давно припало пилом, вона також формує уявлення людини про себе. У недалекому минулому історію безбожно перекручували, бо вона була чинником ідеологічного виховання. Сьогодні ж, з приходом демократії, історія стала багатозначною. Ким насправді були воїни УПА, козаки, Хмельницький — героями, борцями за незалежність чи, може, звичайними розбишаками? За такі «роздуми» вчитель, який прагне виховати патріотів зі своїх учнів, може просто поставити двійку. Допитливий учень більше не буде ризикувати балами, у нього зменшиться довіра до вчителя та предмету, але питанння нікуди не зникне. З часом з нього може вирости ще один деміфологізатор типу Бузини.

Сьогодні Україна відзначає День української писемності і мови. Напередодні свята голова товариства «Просвіта» Павло Мовчан і екс-голова НТКУ Володимир Кметик зібрали прес-конференцію в УНІАНі, щоб розповісти, як держава підтримує державну мову. 30 млн. гривень виділила цього року держава на розвиток української мови, але реально було використано лише їх мізерну частину. В бюджеті 2006 року на мовні програми відводять вже 4 млн., бо орієнтуються на «потреби» мовної сфери 2005 року. Сталося так, що гроші лежали «замороженими» у міністерствах, а видавці, режисери, продюсери «вибити» їх так і не змогли. І винні не так «вредні» українські чиновники, як сформована система, коли люди, від яких залежить фінансування мистецьких чи освітніх проектів, не зацікавлені в тому, щоб ці проекти взагалі існували. Як розповів колишній голова НТКУ тележурналіст Володимир Кметик, український чиновник не несе відповідальності за неприйняття рішень. Більше того, якщо держслужбовець підписує якийсь проект, то тут же на нього звалюється купа проблем — перевірки, звіти. А ось якщо він зекономить гроші, то його тільки похвалять, а невикористані кошти перекинуть на наступний рік. «Усі чиновники в міністерствах дуже милі люди, —зiзнався Кметик, — усі позитивно ставляться до тих проектів, які пропонують митці, але нічого з місця не рухається». Крім того, багато положень щодо надання державної підтримки є відверто застарілими. Видавців та продюсерів, наприклад, названо в тексті постанов посередниками, а книжки міністерствам простіше закуповувати, ніж спонсорувати видавничий проект.

Наша освітня система сформувалася не в найкращий для українців час — у «совєтський» період СРСР. Гуманітарні дисципліни — історія, літературознавство, філософія, культурологія — були значно обмежені у своєму розвитку доктриною «совєтського народу». А ось технічні спеціальності розвивалися досить активно і перспективно — доказом цього є високий попит на українських науковців технічних та природничих спеціальностей за кордоном. Тож багатьох сьогодні цікавить, чи не зруйнують запропоновані нововведення нашу «стару і добру» освітню систему? Значно поглиблює ці побоювання те, що про Болонський процес говорять або надміру деталізовано (тоді загальну стратегію цих змін прослідкувати практично неможливо), або — як лікар пацієнту: «Не хвилюйтеся, все буде добре, вирішиться найкращим чином, гарно стане і студентам, і науковцям, і викладачам, і країні».

Не знаю, що саме примушує людей не довіряти цим словам — ментальність українців чи їхня недовіра до влади, базована на власному досвіді, — але від запроваждення нових норм очікують якогось «западла». Поборники старих методів узагалі мають похмурі передчуття — чи не планує глобалізований світ знищити нашу унікальну систему освіти для того, щоб потім українців використовувати як рабсилу? Міністр освіти Станіслав Ніколаєнко заспокоїв щодо цього сказавши, що руйнувати в національній системі освіти нічого. «Пам'ятаєте, коли у фільмі «Операция «Ы» казали: «Нічого не треба красти, там до нас усе вже вкрадено», то приблизно така ж ситуація у нас з освітою», — сказав Ніколаєнко на прес-конференції. І додав, що унормовують освіту для того, щоб дипломи наших випускників визнавали у світі, щоб європейці вчилися у нас, а ми – у них, та щоб дипломовані інженери не працювали малярами-штукатурами по закордонах.
Йдеться передусім про формальні зміни — наприклад, у ВНЗ тих країн, які підписали Болонську декларацію, буде запроваджено дипломи нового зразка. В Україні вже розробили нову вкладку до диплому і зараз на «круглих столах» узгоджують її з ректорами ВНЗ.
Крім цього, мають модернізувати і сам навчальний процес. І тут студентів та вчителів очікуватимуть серйозніші зміни.

Шалва Амонашвілі, відомий грузинський педагог, який розробив поняття гуманної освіти, нещодавно приїздив до Києва. Відкрита педагогічна школа запросила Шалву Олексійовича до Скандинавської гімназії, де він провів семінар-тренінг для вчителів з усієї України. Під час семінару Амонашвілі просив більше довіряти дитині, поважати її та ніколи не виховувати на основі страху чи принижень. Казав, що натомість варто розвивати в дитині творчі імпульси, прищеплювати віру і любити кожного зі своїх учнів.
Хотілося розпитати цю немолоду, повну мудрої енергії людину про те, як же можна запроваджувати такі основи виховання в сучасному жорстокому світі.

57-й Міжнародний книжковий ярмарок, який урочисто відкрився у вівторок увечері у Франкфурті-на-Майні і триватиме до 23 жовтня, проходить під промовистим гаслом: «Читайте, люди, інакше вам не жити». У цьому найбільшому «книжковому базарі» світу беруть участь 7223 учасники з 101 країни світу, в тому числі з України. Україну представляють «Фоліо», «Кальварія», «Мистецтво», «Картографія» та інші видавництва. Окремий стенд має і Львівський форум видавців. На державному стенді виставлено близько 300 книжок, виданих загалом півтора десятками видавництв. За словами піар-менеджера «Кальварії» Ксенії Сладкевич, українські видавці намагалися отримати місця подалі від державного стенду, адже на ньому, крім традиційних рушників, Шевченка та загалом бідно представленої української літератури, вміщено піратські видання зарубіжних авторів y перекладі на українську. Одне з найкращих дитячих видавництв «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» не поїхало цього року до Франкфуртa. За словами директора видавництва Івана Малковича, вони були надто завантажені виданням 6-ї книги про Гаррі Поттера.

Міністерство освіти і науки України підтримало вимоги «Студентського братства», яке виступило на підтримку прав студентів, тож члени цієї громадської організації припинили безстрокове голодування, розпочате ще 10 жовтня. Міносвіти попередило ректорів регіональних і київських навчальних закладів про їхню персональну відповідальність, якщо зі студентів стягуватимуть плату за пропущені заняття чи за перездачу іспитів.

Днями в Українському домі компанія «Майкрософт» презентувала сайт, який допоможе захистити дітей від інформації з iнтернету.
Інтернет розширює можливості людей, полегшує їх доступ до інформації, сприяє спілкуванню, розвиває і вчить. Проте не секрет, що часто інформація, що приходить до нас електронною поштою чи «пропонується» у вигляді банерів на iнтернет-сторінках, має набридливо рекламний характер (так званий спам) чи містить відверто порнографічні елементи. Батьки дуже часто не знають, як обмежити доступ своїх дітей до порносайтів чи прослідкувати, з ким підлітки спілкуються в чатах. Проблема має не тільки моральний характер — адже діти можуть повідомити потенційним зловмисникам конфіденційну інформацію, наприклад, номер кредитної картки своїх батьків. Дітям он-лайн можуть пропонувати наркотики, а при особистій зустрічі (часто їх призначають користувачі чатів) неповнолітніх можуть схиляти до речей, які кваліфікуться в карному кодексі як сексуальне домагання.