Білорусь занурилася в жалобу за жертвами вибуху, який пролунав напередодні в столичному метро. Станом на вчора загинуло 12 та постраждало понад 200 осіб, 22 з них перебувають у лікарнях Мінська в тяжкому чи критичному стані.

Вибух, який правоохоронці класифікували як терористичний акт, пролунав у понеділок о 17.56 за місцевим часом на станції «Кастричніцкая» («Жовтнева») — єдиній пересадочній станції, яка з’єднує дві лінії Мінського метро. І обраний час пік, коли в метро було максимально людно, і те, що вибуховий пристрій потужністю, еквівалентною п’яти–семи кілограмам тротилу, було додатково начинено металевими кульками та іншими вражаючими елементами, свідчить: організатори теракту були фахівцями своєї «справи» і прагнули якомога більшої кількості жертв. Вибуховий механізм, розміщений у сумці під сидінням на пероні, спрацював, коли відчинилися двері останнього вагону потяга з боку мікрорайону Уруч’є. На місці вибуху утворилася вирва півтора метра завширшки та метр завглибшки.

Роковини Смоленської трагедії замість об’єднати протилежні табори польських політиків, ще більше їх розділили. Обурений позицією офіційної Варшави щодо розслідування причин падіння президентського Ту–154, лідер провідної опозиційної партії Польщі «Право і справедливість» Ярослав Качинський вшанував пам’ять свого загиблого брата Леха та інших пасажирів того злощасного рейсу окремо від чинної влади — поклав квіти біля Президентського палацу та на варшавському цвинтарі Повонзки, де похована більшість загиблих у тій авіакатастрофі. Єдина дочка президентського подружжя Леха та Марії Качинських Марта також не брала участі в офіційних жалобних урочистостях — трагічний ранок 10 квітня вона провела у Кракові, біля могили своїх батьків.

Позавчора в Тріполі лівійський лідер Муаммар Каддафі зустрівся перед своїм наметом iз представниками п’яти країн Африканського союзу (АС) — президентами ПАР, Мавританії, Малі й Конго та міністром закордонних справ Уганди. Високі гості привезли до Лівії план мирного врегулювання. По завершенні зустрічі комісар АС у справах миру Рамтане Ламамра повідомив журналістам, що Каддафі прийняв умови цього плану, який передбачає негайне припинення вогню, відкриття коридорів для гуманітарної допомоги та початок переговорів між сторонами конфлікту.

У Єгипті, де три місяці тому стався державний переворот, знову неспокійно. Минулої п’ятниці на каїрській площі Тахрір кілька десятків тисяч демонстрантів влаштували «суд» над екс–президентом Хосні Мубараком, вимагаючи його страти. Однак завершилося все сутичками з нинішньою єгипетською поліцією, в результаті яких загинула щонайменше одна людина й понад 70 отримали поранення.

«Ми повільно, але неухильно прямуємо до здобуття незалежності. Будьте певні — за рік–два Каталонія стане суверенною державою!» — емоційно переконує мешканка Жирони Пілар Ортега, демонструючи журналістам «УМ» футболку з написом Independencia Catalunya 2014 («Незалежність Каталонії 2014»). Саме на 2014 рік каталонські сепаратисти планують проведення «великого», остаточного референдуму, який поставив би крапку в багаторічній боротьбі за суверенітет від Іспанії. Офіційний Мадрид цю ідею, м’яко кажучи, не схвалює. Проте вперта нація наголошує на своїй інакшості і не здається.

Починаючи з 2009 року, у різних регіонах автономної області Каталонія регулярно відбуваються консультативні референдуми, на яких місцеві мешканці висловлюють свою позицію щодо виокремлення в незалежну державу. І традиційно бюлетенів iз позначкою «так» виявляється понад 90%. Позавчора на запитання, чи хоче вона незалежності, відповідала столиця Каталонії — Барселона. «За» сказали понад 91% громадян, які взяли участь у голосуванні. Проте явка була скромною — трохи більше 21% від загальної кількості виборців. Дещо занизьку самосвідомість прихильники незалежності вважають однією з найбільших проблем Каталонії, проте вірять: послідовна агітація й заклики повернутися до національного коріння рано чи пізно розбудять прагнення до свободи навіть у найбільш байдужих каталонців.

У зв’язку з революційними подіями в країнах Африки, крихітний італійський острів Лампедуза, розташований у Середземному морі на півдорозі з Чорного континенту до Європи, став «перевалочною базою» для тисяч нелегальних мігрантів. Усі вони мріють потрапити до європейського «раю», але дістатися туди вдається далеко не кожному. Мало не щодня надходять повідомлення про затоплення ненадійних суденець, на яких африканці намагаються дістатися до Лампедузи. Але катастрофа, яка сталася в ніч із середи на четвер, стала найбільшою за останнi місяці.

Партія вільних демократів Німеччини знайшла наступника Гідо Вестервелле, який незмінно очолював ПВД упродовж десяти років. Нагадаємо, 3 квітня Вестервелле оголосив, що залишає посаду голови партії, а згодом уточнив: одночасно він відмовляється й від посади віце–канцлера в уряді Ангели Меркель. Щоправда, зберігаючи при цьому за собою посаду міністра закордонних справ, яку обіймає паралельно. Для «вільних демократів», які саме при Вестервелле сформували своє нинішнє обличчя (яке, втім, далеко не всім їм подобалося — внутрішні опозиціонери звинувачували лідера в надмірній концентрації на питаннях економіки на шкоду таким важливим питанням, як захист прав людини і громадянських свобод, розвалі партії та багатьох інших гріхах), його відхід від керівництва ПВД означає початок нової епохи. І від того, з ким саме вони цю епоху розпочнуть, може залежати подальша доля цієї політичної сили. Зараз рейтинг Партії вільних демократів, яка на парламентських виборах 2009 року набрала 14,6 відсотка голосів (це чи не найкращий результат за всю історію її існування),понизився. Як, утім, і рейтинг «старшого» партнера по урядовій коаліції, блоку ХДС/ХСС.

«Упродовж останнього року я оборонявся від прийняття фінансової допомоги зовні, але тепер ми все ж змушені попросити її, щоб не погіршити ще більше становище нашої країни», — заявив позавчора увечері в телезверненні до народу прем’єр–міністр Португалії Жозе Сократеш. Глава соціалістичного кабінету міністрів, який 23 березня подав у відставку, але виконуватиме обов’язки до позачергових виборів 5 червня, повідомив також, що його уряд вже підготував відповідне подання до Єврокомісії. При цьому Сократеш не уточнив, про яку форму допомоги Португалія проситиме Європейський Союз та провідні фінансові інституції світу.