Учора в ополонках України, попри лютий мороз, спостерігалося масове нашестя людей неполохливого десятка, які вірять у те, що купання в освяченій йорданській воді приносить здоров'я, змиває гріхи й очищує душу. Серед них був і Президент Віктор Ющенко, який традиційно відзначає свято Водохреща купанням в ополонці. Схоже, Президент керувався логікою: легше в ополонку стрибнути, ніж увійти в «клітку» з депутатами, які чекали вчора Ющенка на розборки.

Діти — згадуючи фразу, що стала вже банальною — це наше майбутнє. І формують майбутнє нашої країни та нації загалом не лише у школах, дитячих садочках, вищих навчальних закадах, а передусім удома, у сім'ях хлопчиків та дівчаток. Професія вчителя і вихователя зараз є непрестижною, тому людям, які здійснюють цю важку і почесну місію, все важче переконувати своїх вихованців брати з них приклад. Батьки у сьогоднішній непростий час переходу від планової економіки до ринкової більшість часу проводять на роботі, заробляючи на проживання, «вибиваючи» якісь перспективи для своїх же дітей. Залишаються телевізор, вулиця, комп'ютер, друзі...

Невелика виставкова зала була переповнена, люди походжали повз манекени, вдягнені у святкові строї того чи іншого регіону України. До речі, хто не знає, стрій — це традиційний для певної території комплект одягу. Наприклад, український жіночий стрій складається з домотканої сорочки різної модифікації, поясного одягу (це запаска, плахта, спідниця), пояса, безрукавки, верхнього одягу, головного убору і взуття. Приваблювали рясно гаптовані гуцульські костюми, картата барвистість плахт Полтавщини, вишуканість поєднання чорно-біло-червоного ансамблю жіночого костюму з Тернопілля, світлі, ніжні тони одягу з Волині.

2005 року людство почало активніше шукати альтернативні джерела енергії. Адже поклади природної нафти та газу не лише не вічні, а й можуть стати причинами політичних спекуляцій та економічного тиску одних держав на інші.
Одним із перспективних напрямів є спроби отримати паливо з органічних відходів. Користь подвійна — економія ресурсів та очищення нашої планети від «продуктів життєдіяльності» (а сюди входять не лише продуктові відходи, гній, а й деякі види пластмас). Єдиний «мінус» — поки що виготовлення біопалива є надто дорогим.

«Атепер на вас очікує романтична подорож у село», — сказали собі Світлана й Олег Юсупови, коли фірма, на якій працював чоловік, «накрилася мідним тазом» та перестала платити гроші. Сім'я віддавала одну зарплату за оренду квартири, а на іншу жила. Тож випадало або повернутися до батьків у Полтаву (де роботу знайти не так уже й легко, а зарплата на порядок менша), або ризикнути й переїхати «на ПМЖ» у село під Києвом. Молода пара обрала друге. Вони позичили у друзів та родичів грошей і купили хату в селі Семиполки Броварського району Київської області. Кілька років тому сума купівлі хати та землі не перевищувала 10 тисяч у. о., тож віддати борги можна було швидко, якщо щомісяця повертати стільки, скільки «з'їдала» оплата за квартиру.

Україна потроху переходить на тестову систему оцінювання знань. Уже наприкінці цього навчального року випускники шкіл Чернігівської області замість випускних iспитiв братимуть участь у зовнішньому незалежному тестуванні. «Протестувати» свої знання можна буде з трьох предметів за вибором випускника. За зразком американських та європейських шкіл випускні тести будуть водночас і вступними. Тобто якщо учень написав тести з української мови, літератури та історії, то при вступі до педагогічного ВНЗ йому треба буде доздати, скажімо, ще іноземну мову чи фізкультуру, а результати з української та історії візьмуть просто з атестата. Зрозуміло, що в консерваторію чи художній інститут доведеться здавати спеціалізовані предмети.

Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України провів серію опитувань щодо мовних уподобань та ставлення до державної мови в усіх регіонах України, враховуючи й АР Крим та представників української діаспори за кордоном. З опитування випливає, що українська мова починає користуватися все більшою популярністю серед молоді, хоча ні студенти, ані молоді батьки не вважають, що знання української потрібне для гарної кар'єри.

Один із небагатьох українських дитячих журналів, який міг протистояти навалі глобалістичної культури макдональдзів, барбі та діснеєвських звіряток — «Соняшник» — можуть закрити. Причина банальна — гроші. Столична влада вирішила здавати приміщення в центрі Києва, яке займав «Соняшник», багатшим клієнтам. Чи йтиме різниця в оплаті (дитячий журнал знімав приміщення за пільговими тарифами) комусь у кишеню, чи просто свою роль зіграли зв'язки, але оренду «Соняшника» відмовляються продовжувати. Натомість обіцяють запропонувати якісь інші нежилі приміщення на вибір, але у випадку, якщо такi знайдуться. А якщо ні?

Проблеми у видавництва «Вища школа» розпочалися у червні цього року. Працівників став турбувати неприємний запах, погіршилося їхнє самопочуття. Спочатку це пов'язували зі звичайним хімічним смородом, який залишився після ремонту, проте запах не вивітрювався, а членам колективу ставало все важче знаходитися у робочому приміщенні. За словами заступника директора видавництва Сергія Опанасенка, сьогодні з 65 членів колективу нормально себе почуває лише семеро. В інших помітне подразнення слизових, часті головні болі, людей нудить, бувають астматичні напади.

Ще років 20 тому вчити іноземну мову було суцільною мукою — жодних тобі лінгафонних класів, доступів до інтернету, яскравих підручників, та і вчителі часто знали іноземну на теоретичному рівні, ніколи не спілкувалися з носіями мови. Та й молодь була свято переконана: іноземна мова в майбутньому точно не знадобиться. Але з падінням «сталевої завіси» зв'язки із закордоном активізувалися, а знання іноземної стало обов'язковою передумовою отримання престижної та високооплачуваної роботи. Люди сиділи над підручниками, зубрили, наймали репетиторів та використовували будь-яку можливість поспілкуватися з іномовцем — навіть якщо це був баптистський проповiдник iз поганою дикцією і не дуже широкою сферою інтересів. І всі стиха зітхали — ось якби можна було поїхати в країну, де мовою, яку вчиш, спілкуються. Сьогодні дуже багато фірм пропонують різноманітні послуги для тих, хто хоче вивчити мову, — від легального підробітку за кордоном чи навчання на курсах іноземної мови в країні, де нею всі спілкуються, до вступу до престижного коледжу чи університету, отримання ступеню МВА і навіть еміграції.
Зрозуміло, що для поїздки за кордон потрібні гроші — від досить невеликих (100—300 доларів) до таких сум, «витягнути» які під силу лише успішним бізнесменам, політикам чи «тіньовикам». Також треба зорієнтуватися з країною, в якій хотілося б вчитися, яку освіту отримати, де проживати, послугами якої фірми скористатися та багато інших питань, на які ми спробуємо дати відповідь нижче.