Основна новина цього проекту — головну роль виконуватиме актриса українського походження Ольга Куриленко, більше відома як остання дівчина Джеймса Бонда. Днями Куриленко та майбутня режисерка картини, молода ізраїльтянка Мішель Боганім, приїхали до Києва — відібрати акторів і залагодити питання щодо фінансування фільму.

«Картини, які ми показували під час «Уїкенду в Каннах», що був у грудні, — досить важкі. Тому під час цього кінопоказу ми вирішили представити легкі фільми», — директор Французького культурного центру Матьє Арден тримає келих із червоним вином на вечірці з приводу відкриття фестивалю «Вечори французького кіно». На другому поверсі київського кінотеатру «Україна» неймовірно людно: камери ледве розвертаються, щоб «упіймати» «зірок», пиво сусіда — тільки й пильнуй, щоб не вихлюпнулося на тебе.

Незважаючи на шалену увагу в останній місяць до персони співака Василя Лазаровича, він залишається «темною конячкою», людиною, що складається з багатьох суперечностей. Критикуючи закони шоу–бізнесу, він усе ж працює за ними: брав участь у конкурсах «Слов’янський базар», «Нова хвиля», тепер пробує себе на «Євробаченні». Дзвінок із редакції «УМ» застав Лазаровича на рідній Івано–Франківщині: разом із дуетом «Світязь» він давав давно заплановані концерти. Директор співака порадувала новиною про почесну грамоту, видану Косівською райадміністрацієї за внесок у розвиток культури (щиро вітаємо!), й повідомленням про запрошення Лазаровича на національні фінали «Євробачення–2010» у Сербію, Словаччину, Чорногорію та Азербайджан.

Оскільки «Євробачення» — це конкурс пісні, дане інтерв’ю — спроба розгледіти у Василеві Лазаровичу особистість, артиста, співака з його баченням слухацької аудиторії й кон’юнктури музичного світу. Зрештою, за його словами, при виборі конкурсної пісні «останнє слово за мною... і за глядачами». А наразі єдиний очевидний козир Лазаровича — його голос: приємний оксамитовий бас–баритон.

Джордж Лукас і Пітер Джексон уже заявили, що переженуть свої фільми — «Зоряні війни» і «Володаря перснів» відповідно — у тривимірне зображення. Очевидно, що популярність 3Dкіно надихне багатьох продюсерів та режисерів. Бачачи шалену популярність нової технології, представники українського кінобізнесу також пророкують їй велике майбутнє. «Кількість кінотеатрів у Європі, Америці й Азії, що переходять на «цифру», росте в астрономічній прогресії. Ще півтора року тому вони вимірювалися десятками, а зараз — тисячами. Безперечно, це тенденція, яка й надалі набиратиме обертів», — каже Олександр Ткаченко, співвласник київського кінотеатру «Оскар» і мережі кінотеатрів «Лінія кіно».

Джеймса Кемерона давно цікавили можливості стереоскопічного кіно. Відклавши у 1995 році зйомки «Аватара» до кращих часів, він зосередився на документалістиці й винайшов камеру, що дозволяє фільмувати у тривимірному форматі. Оскароносний Кемерон — дуже скрупульозна людина. Недарма його прізвисько — Залізний Джим.

Незважаючи на популярність фантастичного фільму, знайти вітчизняних режисерів (як із молодої, так і старої гвардії), які дивилися його, виявилося не так уже й просто. Тим, хто в темі, «УМ» поставила наступні запитання:

1. Вам сподобався (не сподобався) фільм? Чим?

2. На Вашу думку, українських режисерів може зацікавити жанр фантастики?

3. Чи взялися б Ви за такий проект, якби Вам запропонували?

Втаємничені українці знають: щороку 14 січня — на Василя — у Києві вручають премію імені Василя Стуса. Це вже традиція. Тому, напевно, й немає попереднього анонсу. А варто було, оскільки навіть у пам’яті найпоінформованіших українських журналістів цю традицію заступили президентські вибори.

За лаконічним іноземним Лео Мол криється українське ім’я — Леонід Молодожанин. Народжений на Хмельниччині, іноземцем він став наприкінці 40–х років, коли збирався оселитися в Канаді. Прізвище Молодожанин мало надто багато складів і було важким для сприйняття в нових краях. А Лео Мол — звучало зрозуміло й артистично. До речі, професія «скульптор» не надто сподобалася міграційному службовцю, який повідомив українцю, що Канада потребує фермерів, а не художників. За кілька десятиліть цей іммігрант прославив Канаду.

Учора зранку в приміщення столичної книгарні «Сяйво», що на вулиці Великій Васильківській, 9, годі було втиснутися. Люди з камерами, диктофонами, літератори і просто співчуваючі прийшли на аукціон із продажу будівлі Київської міської адміністрації, організований колективом книгарні. Хто слідкує за перипетіями навколо «Сяйва», той знає, що наприкінці 2009 року книгарня отримала повідомлення, що орендоване нею приміщення було продане на аукціоні ще влітку і що з початку 2010 року треба його звільнити.

Фраза, винесена у заголовок, — це назва пісні, у якій переосмислюється біблійна притча про багача, котрому важче увійти в Царство Небесне, ніж верблюду протиснутися у вушко голки. Простим поетичним текстом передана всім відома народна мудрість, яку проте не зайве ще раз пригадати: «Коли прийде смерть по душу — нельзя откупиться, Махне косой, ступай за мной, полно суєтиться. Все багацтво, всі розкоші складаєш у суми, Кому вони дістануться — нема в тебе думи».