Піскун — під ковпаком. Його героїко-патетичні зусилля впродовж останнього тижня ще якось дозволяють вибивати із потрібних районних судів постанови про поновлення на посаді Генпрокурора, іноді ці суди обслуговують Святослава Михайловича просто таки зі швидкістю «Макдональдза». Але очевидно, що від усієї цієї кухні в роті «тричі Генерального» залишиться гіркий присмак, і він повернеться до парламенту, мандат якого завбачливо не здав. По-перше, на кожен «піскунівський» суд знаходиться інший, менш догідливий орган Феміди. А по-друге, рішення про заміну Піскуна на чолі ГПУ на іншого посадовця, хай і не Шемчука, — результат компромісу обох сторін політичного конфлікту. А стимулом для швидшого відходу Святослава Михайловича з Різницької є данi, «вiдкопанi» в архiвних документах. Рiч у тiм, що пан Піскун, згідно із законодавством, не має права доступу до державної таємниці (читай — урізається в генпрокурорських правах і, як наслідок, має бути відсторонений із посади). Чому? Ця історія сягає корінням бердичівського дитинства пана Піскуна. Точніше, зовсім не Піскуна. Адже говорити не всю правду (у даному випадку — про себе) Святослав Михайлович почав ще до того, як став Генеральним прокурором.

Депутати Європейського парламенту, які прибули в Україну для спостереження за політичною кризою, задоволені компромісом, якого досягли Президент, Прем'єр-міністр і Голова Верховної Ради. «Ми палко вітаємо цю угоду», — відзначив на вчорашній прес-конференції голова делегації депутатів Європарламенту Адріан Северин.

Ситуація із двоголовою Генпрокуратурою по лінії Шемчук—Піскун, локалізована штурмом «Беркута» та затягнута юридичними війнами між командами Президента та Прем'єра, очевидно, не влаштовує обидві сторони. Відтак виходом може бути лише компроміс. Сайт «Українська правда», з посиланням на власні джерела, повідомляє, що такого компромісу Віктор Ющенко та Віктор Янукович досягли пізно ввечері позавчора. Принаймні це на закритому нічному засіданні фракції БЮТ повідомила своїм однопартійцям Юлія Тимошенко. Звідси й стався витік інформації.

«Дєвушкі, ну чьо ви тут скучаєтє? Пошлі лучше кофє піть — я вам зуб даю: оні сєводня опять нічєго нє рєшат», — переконував знуджених бездіяльністю журналісток помічник-охоронець котрогось із «регіональних» депутатів.
Але «кофє» випито вже стільки, що зайвий раз спускатися в парламентський буфет не було сил. Це помічники слідом за «своїми» нардепами цілий день гасали то «під купол», то з-під нього, а журналістам доводилося цілісінький день нудитися в кулуарах, очікуючи, коли народні обранці зволять знову зібратися на засідання. Адже чергова перерва у середу ввечері була оголошена «до упора» — себто до 24-ї години, аж доки не завершиться дія указу Президента про тимчасове відновлення повноважень Верховної Ради, і парламентарії могли зібратися у сесійній залі будь-якої миті. Недарма ж навіть лідери фракцій попросили їх не від'їздити далеко від Печерських пагорбів.
Але пiвнiч настала без результату. А вчора iсторiя повторювалася...

У Блоку Юлії Тимошенко можуть з'явитися проблеми з «обнуленням» списків. За певною інформацією, реєстри з кандидатами в народні депутати дехто планує відновити через суд. Відповідне подання надійшло від одного з кандидатів БЮТ із Черкащини, який розташований десь у третій сотні виборчого списку—2006.

На Різницькій продовжується невизначеність: де-юре органами прокуратури, після рішення Київського апеляційного адміністративного суду, керує в.о. Генпрокурора Віктор Шемчук, призначений Президентом, але де-факто кабінет Генпрокурора вперто не залишає Святослав Піскун, який зайняв кругову оборону за допомогою комерційного спецпідрозділу ДСО «Титан». Нагадаємо, що позавчора Київський апеляцiйний суд виніс ухвалу, якою зупинив ухвалу Солом'янського райсуду Києва, що заблокувала дію указу Президента про звільнення Піскуна. Та вже під вечір коаліція раділа рішенню по суті того ж таки Солом'янського суду про незаконне звільнення Піскуна.

Командувач Внутрішніх військ МВС Олександр Кіхтенко переконаний, що Внутрішні війська підпорядковуються Президенту, але залишаються у складі МВС. Так він відреагував учора на спроби коаліції будь-яким чином підпорядкувати силу ВВ лише своїм керівникам МВС, а не Верховному головнокомандувачу — Президенту. Мало цього, з'ясувалося, що міністр внутрішніх справ Василь Цушко начудив із перевищенням службових повноважень не лише у випадку зі штурмом Генпрокуратури на чолі бійців «Беркута». Розуміючи, що за це доведеться відповідати, він вирішив перетворити будівлю МВС на Богомольця, 10 на неприступну фортецю. Щоб не заарештували?

Перед початком вчорашнього засідання Кабміну Прем'єр-міністра чекали цілу годину. Потім ще сорок хвилин. Міністри нудилися у залі, мов пасажири перед посадкою в авіалайнер, який через погану погоду ніяк не наважувався вирулювати на зліт. Поділившись на власників традиційних чорних та по-літньому сірих піджаків, урядовці перешіптувалися та навіть жартували, але дуже тихенько — у тон кондиціонеру: аби залишитися поза зоною чужих вух. Урочисту чиновницьку монотонність порушували тільки два віце-прем'єри: «гуманітарний» Дмитро Табачник та новопризначений «силовий» Олександр Кузьмук. Перший — своїм яскраво-жовтим піджаком, а другий — солдатськими манерами та генеральським басом, який так чудово доходить до душі і серця найостаннішого бійця у шерензі.

Проурядова коаліція витратила на організацію акцій протесту в Києві до 73 мільйонів доларів. Такі дані навів директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран на вчорашній прес-конференції, представляючи експертний аналіз підрахунку вартості масових заходів протесту.