Непереборна жага деяких індивідумів вляпатися у представницьку владу в умовах, коли обиратися можна лише за партійними списками, породжує просто-таки химерні політичні комбінації. Скажімо, луганчан дуже здивували «бігморди», які днями прикрасили вулиці обласного центру: поруч із портретами двох повітових партійних лідерів зображені лики двох редакторів відомих у краї газет.

Зупинив роботу найбільший в Україні виробник вторинних алюмінієвих сплавів, спільне україно-іспанське підприємство «Інтерсплав» (місто Свердловськ, що на Луганщині). Причиною стало хронічне неповернення державою боргу з відшкодування податку на додану вартість.

На Луганщині була зафіксована найдовша посуха з часів Другої світової війни — повідомляє начальник відділу рослинництва Головного облсільгоспуправління Микола Дзюбинський. Хоча й без нього було зрозуміло: якщо з початку серпня до середини жовтня немає дощу — тут уже є певна аномалія. Утiм мешканці Донбасу більше звикли до дещо іншої ситуації: чисте небо і спека під 40 градусів від травня до серпня, а з початком жнив — затяжні зливи.

Сакраментальне питання «Хто насамперед зрадив інтереси Майдану?» в Луганську вирішено не на користь Юлії Тимошенко. Звичайно, вистачає питань і до «антиподів» БЮТ — місцевого осередку «Народного союзу «Наша Україна», є поле для критики місцевих лідерів НСНУ щодо ступеня їх демократичності та прозорості. Однак принаймні верхівка місцевих «помаранчевих» не має настільки вже виразних біло-блакитних плям. І свободу преси тут утискають, як виявилося, досить таки помірковано. Натомість обласну організацію партії «Батьківщина» днями очолив недавній прихильник відомого «проФФесора», народний депутат Олександр Борзих (35-й номер списку блоку «ЗаЄдУ!», екс-член фракції «Єдина Україна» та АПУ, а зараз — представник фракції БЮТ). Причому луганську «Батьківщину» він підім'яв із таким скандалом, від якого має відмиватися вся партія.

У серпні Алчевськ відвідав Президент України, і серед іншого почув від міського керівництва слiзну розповідь про те, що навіть героям-металургам ніде помитися, бо немає в міста коштів на забезпечення найпростіших комунальних потреб городян. Однак, виявляється, дещо місцеві керманичі таки можуть зробити й без допомоги Центру. Наприклад, днями було оголошено, що вже в березні наступного року в Алчевську почне працювати завод з очищення так званих поверхневих вод.

Станом на 19 жовтня Ощадбанк видав населенню Луганщини 94 тисяч 159 чеків на погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму понад 59 мільйонів гривень. Так, принаймні, вважають у прес-службі обласної держадміністрації. Самі ж підприємства ЖКГ видали своїм не досить сумлінним клієнтам понад 141 тисячу довідок про існуючу заборгованість загальним розміром 83,175 мільйона гривень. Аби отримати заповітні чеки, люди іноді змушені ночі проводити в чергах. А от такий спосіб розрахунків з ЖЕКами, як отримання відповідних субсидій, луганчани потроху почали забувати. Чи, може, так розбагатіли за останні роки, що їм шкода витрачати час на стояння в отих жебрацьких чергах?

Про те, що існує на світі таке загадкове українське плем'я — лемки, мені відомо вже років п'ятнадцять, не більше. Що лемки не є гуцулами чи бойками, я теж знаю, хоч усі ці етнічні карпатські групи завжди мені, східнякові, здавалися настільки далекими — мало не народами зі стародавніх грецьких міфів. Тим більшим було здивування, коли менш як місяць тому довідався, що існують лемківські громади практично поруч, так би мовити, із моєю домівкою — у Лутугінському районі. Цей район охоплює Луганськ такою собі підковою — від південного сходу і до західних його меж. А село Переможне, де лемків живе найбільше в краї, — наступна зупинка після Луганського аеропорту. Тільки якось до останнього часу не було приводу туди з'їздити. От з'явився...

Героям-рятівникам Міністерства з надзвичайних ситуацій, окрім людей та їхнього майна, часто доводиться знімати з дерев кошенят, визволяти з різноманітних пасток песиків, ба, навіть плазунів. А от рятувати майбутніх півників від зневоднення, здається, їм довелося вперше. Причому не одного й не двох, а принаймні три мільйони одночасно.

На Луганщині триває традиційне соціалістичне змагання між нафтотранспортниками та... крадіями їхньої нафти. У ході запеклої боротьби народжуються іноді доволі цікаві технічні рішення. Скажімо, кілька років тому Лисичанське нафтопровідне управління почало використовувати спеціальні датчики, що показують рівень тиску в трубі. За задумом ініціаторів новації, несанкціоноване врізання та відпомповування нафти мало б призвести до різкого падіння тиску в трубі, а датчик не тільки має зафіксувати цей факт, а й визначити розташування ділянки, на якій проведено врізку (власне, де сталася будь-яка аварія, пов'язана з витіканням продукту).

Водяний парадокс Донбасу вже давно не вважають сенсацією. Степовий край конає від перманентної спраги, а в цей же час мільйони кубометрів солоної та жорсткої води з його шахт щодня заливають степ, а нерідко — й підвали та льохи самих шахтарів. За кілька днів до того, як попередня обласна адміністрація мала піти в небуття, облрада перебрала на себе все, що тільки можна було: майно, повноваження, мас-медіа. Тепер, наприклад, жодного керівника обласної лікарні чи того ж облводоканалу (ОКП «Луганськвода») облдержадміністрація не може усунути навіть у разі порушення проти такого посадовця карної справи. Сама ж рада керувати об'єктами не може, по-перше, тому, що не має відповідного виконавчого органу, а по-друге — як можна керувати, якщо передостання сесія відбулася в квітні, а остання — тільки п'ять місяців потому.