Це трапилося дев'ять місяців тому в одній із багатоповерхівок по вул. 1-ї Гвардійської армії у Чернігові. Нічну тишу сонного двору прорізав пронизливий дівочий крик: «Рятуйте!» Запізнілі перехожі почали озиратися. Один із них помітив, як на балконі восьмого поверху, тримаючись за раму, висить дівчина. Мить. І вона впала на землю. Коли до дівчини підбігли люди, вона ще була живою. Двоє хлопців, які опинилися першими біля нещасної, до приїзду «швидкої допомоги» намагалися якось полегшити її страждання. Дівчина була у халатику на голе тіло. Її намагалися прикрити курткою. Один із рятівників навіть спробував дати їй горілки, щоб зігріти. Постраждала ще була при свідомості. Вона встигла сказати, що її згвалтував сусід Вітя. Ілоні П. було лише 15 років. Лікарі були безсилі врятувати їй життя після падіння з такої висоти... Дівчинка померла по дорозі до лікарні.

Важко розповісти в одному матеріалі про понад 50 колекцій одягу, що обрушили на голови не звиклих до такої модної номенклатури киян учасники ІІІ Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум», який закінчився у неділю. Фестиваль Олександра Соколовського дуже сильно нагадував вінегрет у стилі ф'южн, в якому і шматочки осетрини трапляються, і квашена капуста, і делікатесний балик і яйця другої свіжості. Пана Соколовського як бізнесмена, що має три великі текстильні комбінати й одну швейну фабрику «ТК-стиль» (Чернігів), величезний торговий центр «Альта Центр» і галерею авторських бутіків Fashion Lab у ньому, розбудовує мережу магазинів одягу TUSO, цікавив, мабуть, насамперед бізнесовий аспект вітчизняної легкої промисловості — торгові марки, ринки, мережа збуту, байери, а в частині подіумної моди і шоу-дефіле він поки вчиться, але цивілізовано — не боячись зізнаватись у цьому.
Звіряти по «Київському подіуму» тренди-тенденції особисто я не візьмуся, тому що на фестивалі показували хто що міг — один колекцію осінь-зима, другий — весна-літо, хтось промисловий одяг, хтось прет-а-порте, хтось із додатком «де люкс», а дехто і взагалі «кутюр».

Парад свиней — це не жарт і не чергова ідея для 1 квітня, а цілком серйозний проект Pig Parade—2005 («Свинячий парад»), що має об'єднати основних представників української культурної, спортивної та бізнеселіти в цілях доброчинності. Незабаром у багатолюдних місцях Києва з'являться чепурні гіпсові свинки в натуральну величину, розписані відомими людьми країни.

За словами самого автора, мета команди, що створює програму, — допомогти глядачам зрозуміти, як влада дає раду проблемам, для вирішення яких ми її обирали; хто лобіює рішення і хто виступає проти; як дії полiтикiв впливають на життя звичайних людей; чого слід боятися, а що — вітати?

Програма святкування Дня міста щороку тішить одеситів концертами, феєрверками, виставками, конкурсами та іншими цікавинками, і цей рік винятком не став, хоч і дата, щиро кажучи, зовсім не кругла. Цей рік став особливим в iншому: міський голова Одеси Едуард Гурвіц оголосив День міста вихідним днем назавжди.

Оригінальний «подарунок» зробила собі на день народження поп-королева Мадонна. Відзначаючи свято (16 серпня їй виповнилося 47) разом із чоловіком, режисером Гаєм Річі, та дітьми Лурдес і Рокко у своєму заміському обійсті неподалік Лондона, співачка вирішила відділитися від сімейної компанії і проїхатися на коні. Узагалі Мадонна дуже любить їздити верхи, і хоча захопилася цим тільки півроку тому, виявилася дуже здібною. Однак цього разу, як згодом пояснила її прес-секретар Барбара Харон, місіс Річі сіла не на свого «постійного» коня, а на нового, до якого ще не звикла. І в результаті вилетіла з сідла під час спроби взяти бар'єр.

Життя Надії Ковбак три роки тому розділилося навпіл. Молода й красива дівчина, яка мала й гідну освіту, і роботу, пішла з подругою однієї липневої суботи на свято авіаційної техніки, аби повернутися звідти інвалідом і не пам'ятати про це нічого. Достеменно ніхто не знає, що сталося під час падіння літака з Надією, але її діагнози говорять самі за себе. «Надя отримала закриту черепно-мозкову травму, — розповідає її старша сестра Алла. — Вона майже місяць лежала в комі, дихала за допомогою апарату. Лікарі навіть нам сказали, що вона безнадійна і що ми б мали готуватися до найгіршого. У Наді була зламана ліва рука, ліва нога, права лопатка, ключиця, а потім ще виявилося, що у хребті три переломи. Але вона вижила».

Фотографія трирічного Остапчика Хміля із закривавленим обличчям на Скнилівському летовищі облетіла весь світ... Той день дитина, незважаючи на свій маленький вік, запам’ятала дуже добре... Мама Галя під час падіння літака закрила його собою. Старшого ж сина — 10-річного Олега — хвиля відкинула вбік... Галині Хміль уламок літака влучив якраз у шию, і жінка померла на місці... Остап відбувся підбитим очком, Олег постраждав більше — сильно подряпався, на ногу накладали гіпс... Разом із родиною Хмілів під час трагедії на аеродромі була мама Галини — Любомира Іванівна, вона отримала важкі травми... Коли жінка прийшла до тями в лікарні, єдине, що вона встигла запитати, це: «Де діти?». Через кілька днів не стало і її...

Уже майже легендарному міському голові Львова Любомиру Буняку поставили пам'ятник. Зріст — півтора метра, на голові — корона, виготовлена з водопровідних кранів. У руках — символічні рештки міської Ратуші, а під ногами — знову ж таки водопровідна труба. Таким уявив собі анонімний скульптор мера Львова і не прогадав: коли пам'ятник відкривали на центральній площі міста, перед Оперою, у навмисне помпезній обстановці, львів'яни сміялись від щирого серця, впізнаючи в гіпсовій постаті свого «рідного» до болю мера. Адже обіцянок забезпечити Львів цілодобовим водопостачанням, як показав час, Любомир Буняк не виконав.

У ці дні село Зіньків, що у Віньковецькому районі, перетворилося на великий знімальний майданчик. Звичний сільський пейзаж доповнюють численні декорації — ошатні хатинки, накриті почорнілою соломою та черепицею. Виглядають вони дуже реалістично, хоча і зроблені здебільшого з гіпсу, фанери та картону. А у масових сценах дружно позують місцеві жителі. Окремим із них дістаються навіть цілі епізоди, як-от роль мірошника.