У номері «УМ» від 31 березня цього року був надрукований лист «За магазинами сонця не видно». Його автор протестує проти будівництва поряд зі своїм будинком магазину. Мовляв, споруда затінятиме вікна його квартири, а саме будівництво ведуть з порушенням технічних норм (автор послався на витяги з відповідних законодавчих актів і документів). Ці аргументи здалися переконливими і Попільнянському районному суду, який задовольнив позов щодо заборони будівництва. Одначе апеляційний суд Житомирської області скасував це рішення.

У Ніжині все ще продовжують вірити в доброго «царя». Тому, напевне, і йдуть iз цього райцентру листи від депутатів, ветеранів до Президента України, Генерального прокурора, глави президентської Адміністрації з проханням «розібратися», «допомогти», «вплинути» тощо. Наївні люди, невже вони не здогадуються, що без згоди «царського намісника» на Чернігівщині та його патрона в Києві ніякі «катаклізми», в тому числі й місцевого масштабу, не відбуваються? І в мера Ніжина та місцевої влади, яку вони прагнуть захистити, «волосина з голови не впала б», якби вони перебували під патронатом «губернатора» Валентина Мельничука — соратника Віктора Медведчука по СДПУ(о). У принципі, більшість людей можна зрозуміти, адже владу вони не ділять на «гілки», вона для них єдина. І мала б працювати на благо своїх громадян, за рахунок податків яких живе і благоденствує .

І на берегах Дніпра, і на Апеннінах бідують споруди-«сестри». Відмінність у тому, що до майже 700-річної «італійки» не припиняється паломництво (щороку — сотні тисяч туристів), а 45-річна «запоріжанка» нікому не потрібна, нікого не цікавить. Але «діагноз» у них, вважай, ідентичний. Що ж до перспектив одужати...

Власне, ця історія бере свій відлік ще з 1993 року, коли Україна та США уклали угоду, згідно з якою на території нашої держави повинні проводитися роботи з утилізації твердого ракетного палива. І саме державне підприємство «Павлоградський хімічний завод» виявилося для цього найбільш підходящим. А три року тому Конгрес США виділив 24 мільйони доларів на реалізацію проекту з будівництва в Україні установки для ліквідації палива твердопаливних ракет СС-24. Згодом Меморандум про співробітництво в проведенні утилізації стратегічних ракет СС-24 та РСМ-52 підписали Україна з Росією. 8 листопада 2002 року вищезгадану установку було введено в дію. Однак невдовзі українці опинилися справді біля розбитого корита, до того ж вельми небезпечного.

Таку, здавалося б, «антиістину» прагнуть довести тернопільські підприємці, які недавно об'єдналися в «Асоціацію християн-підприємців». А почалося все приблизно рік тому, під час дискусії, ініційованої Центром мирянського апостоляту Тернопільсько-Зборівської єпархії Української греко-католицької церкви. Про поєднання складних речей, які в уяві пересічного обивателя взагалі не поєднуються, десяток представників місцевого духовенства та бізнесу тоді розмовляли суто теоретично. Однак під час низки наступних зустрічей вони поступово дійшли до цілком практичних питань, відтак і виявили бажання об'єднатися саме на засадах християнської моралі. На початку лютого в селі Заздрість Теребовлянського району Тернопільщини — батьківщині видатного релігійного та громадського діяча Йосипа Сліпого — членів Асоціації благословив, вручивши голові її правління Роману Процику ікону Зарваницької Матері Божої, єпарх Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Михаїл Сабрига. Тут же було представлено програму духовного розвитку членів об'єднання та їхніх родин, а також ініційовано проведення влітку цього року спеціальної «підприємницької» прощі до однієї з найбільших західноукраїнських католицьких святинь — духовного центру в Зарваниці.

Невелике місто на берегах Латориці. За останнім переписом тут проживає 80 тисяч мешканців. На третину менше, ніж в Ужгороді. За українськими мірками, Мукачів — великий райцентр. Але саме це місто останнім часом асоціюється із Закарпаттям. Кількість згадувань у всеукраїнських та світових мас-медіа про Мукачів далеко перевищила кількість згадувань про обласний центр.
Чому? Чи є тут глибинні причини, чи це тільки цьогочасна ситуація? Про це наша розмова з одним з найавторитетніших мукачівських дослідників — журналістом і краєзнавцем Мирославом Дочинцем.

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин розглянув на своєму засіданні питання щодо ситуації, яка склалася у Мукачеві.
У своїй заяві Комітет висловив занепокоєння неспроможністю виконавчої та судової влад України вирішити у визначеному законодавством України порядку питання щодо легітимності обраного в червні 2003 року міського голови Мукачева В. Петьовки. Зазначене, на думку Комiтету, свідчить про потребу врегулювання у виборчому законодавстві України порядку розгляду судами спірних питань або порушень законодавства, що виникають у ході виборів.

Бiльш як півроку на Закарпатті працює інституція, яка професійно досліджує політичні процеси в краї. За десять мiсяцiв до президентських виборів ми вирішили поговорити з керівником Закарпатського інституту політичних досліджень Віктором Пащенком про мiсцеву специфіку.

Неформальний журналістський клуб «НеТаємна вечеря», який об'єднує незалежних журналістів Закарпаття, визначив власний рейтинг головних подій минулого року. У результаті таємного голосування названо переможців у понад десяти номінаціях, серед яких на чільному місці — «Успіх року». Таким працівники мас-медіа визнали перемогу Василя Петьовки на виборах мукачівського міського голови. Власне «Подією року» для журналістів стала скандальна виборча кампанія в Мукачевому, яка надала цьому містечку загальноукраїнської популярності. А «Обличчям-2003» обрано все того ж «нашоукраїнця», про існування якого ще рік тому знало дуже вузьке коло закарпатців. Конкуренцію у боротьбі в цій номінації йому склали «губернатор»-есдек Іван Різак та нардеп Сергій Ратушняк, який встиг змінити п'ять фракцій. Але Петьовка переконливо переміг: він зібрав 15 журналістських голосів проти 3 у Різака та 2 — у Ратушняка.