20 років тому, 19 серпня 1991 року, в Радянському Союзі стався державний переворот. Ініціатори створення Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП), серед іншого, мали на меті не допустити розпаду СРСР, який на той час уже тріщав по швах. А замість цього остаточно поховали тоталітарну імперію, прискоривши проголошення незалежності окремих республік і демократичні зміни в Росії. Але тепер, через два десятиріччя після тих подій, СРСР може знову відновитися з попелу — у вигляді якщо не політичного, то економічного союзу пострадянських держав. Так вважають оглядачі західної преси, оцінюючи зусилля Кремля щодо розширення Митного союзу між Росією, Білоруссю та Казахстаном.

Депутати Кнесету терміново повернулися з відпустки: парламент Ізраїлю достроково відновив свою роботу, щоб обговорити ситуацію в охопленій вуличними протестами країні. А тим часом багатотисячні маніфестації тривають уже більше місяця — не припинялися вони й під час позавчорашнього надзвичайного засідання парламенту, на якому ініціативна група від опозиції на чолі з лідером партії «Кадіма» Ципі Лівні вимагала від уряду та прем’єр–міністра звіту за фактичний провал соціальної політики.

Президент Франції Ніколя Саркозі та канцлер Німеччини Ангела Меркель знову зібралися на надзвичайну нараду про майбутнє Європи. Позавчора увечері лідери двох провідних держав ЄС провели у Парижі спеціальну зустріч, на якій обговорили фінансову та економічну кризу в єврозоні і шляхи виходу з неї. По завершенні рандеву парочка виступила зі спільною пропозицією про створення економічного уряду зони євро, до якого мають увійти глави держав та урядів усіх 17 країн, де ходить єдина європейська валюта. За планом, засідання такого уряду мають відбуватися двічі на рік, а в разі потреби й частіше. Очолюватиме його прем’єр, якого обиратимуть терміном на 2,5 року.

Олесю Беляцькому в мінському СІЗО висунуто звинувачення в ухилянні від податків. Згідно з ч. 2 статті 243 кримінального кодексу Республіки Білорусь — «в особливо великих розмірах». Санкції за цією статтею дозволять покарати керівника правозахисного центру «Весна» тюремним ув’язненням терміном до 7 років із конфіскацією майна. Сума, яку, на думку правоохоронних органів Білорусі, правозахисник не заплатив до держбюджету, дорівнює приблизно 30 тисячам доларів.

У квітні правозахисному центру «Весна» виповнилося 15 років. Про його історію готується до друку книжка, презентацію якої було заплановано на вересень цього року. Ми написали її разом із колегами з прес–служби «Весни» і зібрали з архівів цілу галерею фотознімків. Редактором майбутнього видання був Олесь Беляцький.

Тепер, після арешту Олеся, не відомо, коли ця книжка побачить світ. Як написав один із білоруських журналістів, «Весна» переживає свою осінь.

Для одних ця осінь настала 4 серпня, коли творець правозахисної організації опинився в СІЗО. Для інших — на місяць раніше, коли Литва «здала» його білоруській владі, відкривши за запитом прокуратури інформацію про його рахунки. Для когось осінню повіяло ще 2003 року, після позбавлення правозахисного центру реєстрації в Мін’юсті.

Усі ці вiсiм років «Весна» працювала фактично нелегально — і водночас просто на виду. Останні п’ять років правозахисники фактично ходили під вигаданою спеціально до минулих президентських виборів кримінальною статтею 193–1 (діяльність від імені незареєстрованої організації).

Те, що за нами теж зрештою почнуть конкретно приходити, стало абсолютно очевидним у ніч із 19 на 20 грудня. Хто буде першим, пояснювало винесене Олесю попередження генпрокуратури. Але тоді ніхто навіть припустити не міг, що «вистрілить» не стаття 193–1, що одночасно влада вже запустила механізм для фабрикації нового приводу для арештів — ухилення від сплати податків на доходи... які збирали з усього світу на рахунки, відкриті за найближчими кордонами, не для особистого збагачення. Я знаю точно, що Беляцький не може похвалитися «крутизною» квадратних метрів і врожайних соток — я там була. Але я знаю не менш точно, що лежить у передачах у білоруські в’язниці...

Коли я писала есе «Моя «Весна»для майбутньої книжки про «Весну», я багато чого не згадала, бо поруч мали були заверстані інтерв’ю, в яких про ці речі розповідається докладно. У тому числі й моє інтерв’ю із самим Беляцьким.

Проте атмосфера перших масових репресій, з якої все починалося, допомагає зрозуміти, що саме зробила для своєї країни ця людина і чому репресії останнього часу зачепили саме його.

Президент США Барак Обама, рейтинг якого невблаганно котиться донизу, вирішив боротися з цією неприємною тенденцією під час безпосереднього спілкування з виборцями. Сьогодні глава Білого дому завершує своє перше фактично передви­борче турне з прицілом на другий президентський термін. З понеділка Обама об’їхав три штати Середнього Заходу США, де на зустрічах із різною аудиторією розповідав про свої плани з поліпшення економічної ситуації. За три дні подорожі президент побував в Іллінойсі, Айові та Міннесоті – за «збігом обставин», саме в цих трьох штатах нещодавно побували з передвиборчими вояжами сенатори від Республіканської партії, які також сподіваються наступного року поборотися за Білий дім. Зрозуміло, що у своїх виступах вони гостро критикували нинішнього главу держави за брак у нього рис лідера нації.

Упродовж 40 років влада Данії безуспішно намагалася ліквідувати колонію хіпі під назвою Христианія в одному з районів Копенгагена. І от нарешті, остаточно переконавшись у безперспективності репресивних методів, обрала інший шлях — надала цьому вільному кварталу, до якого місцеві мешканці не допускають поліцію та представників влади, напівавтономний статус. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, відтепер республіка хіпі отримала офіційну назву Вільне Місто Христианія.

Легендарна Коко Шанель працювала на нацистську розвідку, запевняє автор нової біографії першої дами французької моди, яка вчора надійшла у продаж у США. У книжці Sleeping with the enemy, Coco Chanel’s secret war («У ліжку з ворогом: таємна війна Коко Шанель») американський журналіст Хол Вон, посилаючись на французькі, німецькі, британські та американські архіви, ствер­джує: Коко була німецькою шпигункою. Чутки про співпрацю Шанель з німецьким Абвером з’явилися ще за її життя, але сама мадемуазель кутюр’є, яка померла 1971 року, завжди категорично відкидала такі звинувачення.

Роман Абрамович — більше не власник найдорожчої нерухомості у Великій Британії. Раніше вважалося, що саме придбаний торік за 136 мільйонів фунтів будинок у лондонському районі Найтсбридж, який колишній губернатор Чукотки перебудовує з багатоквартирного в «суцільну» віллу, б’є рекорди Об’єднаного Королівства за вартістю. Проте ремонт іще досі в процесі, тому назвати кінцеву вартість «хатинки» наразі не наважуються навіть експерти. Не виключено, що до спрогнозованих британською пресою 150 мільйонів фунтів вона й не дотягне. Натомість розкішний палац, який днями купив інший російський олігарх, однозначно став найдорожчим із будь–коли проданих у Британії: 140 мільйонів фунтів, або понад 228 мільйонів доларів.

Єгиптяни, які з цікавістю стежили за судовим процесом над колишнім президентом країни Хосні Мубараком та його синами і соратниками, більше такої нагоди не матимуть. Учора головуючий на процесі суддя Ахмед Ріфаат ухвалив рішення про припинення трансляції із залу засідань. Аргументація проста: мовляв, через телевізійну трансляцію суд досі був більше схожий на політичний процес, ніж на розгляд серйозної кримінальної справи. І адвокати «часто користувалися ефіром для політичної агітації», що призводило до затягування засідань.