Нещодавні події, що сталися у релігійному світі, піднесли на новий рівень давно наболіле питання створення єдиної помісної церкви в Україні. Чи не вперше з вуст Президента прозвучав заклик до єднання. Втім, справді, вперше за останній час предстоятелі українських церков і словом, і ділом нібито підтвердили свої тверді наміри забути колишні образи і зробити крок до примирення. На думку багатьох, поштовхом до цього стала велика дата 1025–річчя Хрещення.

...На сцені Київського театру оперети люди у чорних футболках із написом «Keep calm та заграймо музику» роблять дихальні вправи та розспівуються, а люди в білих сорочках із тризубом на кленовому листі коло серця згинаються у розтяжці. Ні, це не чергова вигадка Богдана Струтинського, як може здатися на перший погляд. Так традиційно починається репетиція останнього концерту, який дають у Києві Ансамбль народного танцю «Павличенко» та Український хор і оркестр «Ластівка».

Відносно стабільна, як думалось, історія з багатостраждальним кінотеатром «Жовтень», який вже тисячу разів намагались виселити з будівлі, днями отримала несподіваний поворот. Упевненості у завтрашньому дні ТОВ «Кіноман», яке є орендарем приміщення, надавав договір про оренду, який закінчується лише у 2020 році.

Віриш у Бога — приходь на концерт. Не віриш — все одно приходь. Ви скажете, до чого тут віра? Правда, ні до чого. Перед роком, як перед Богом, — усі рівні: і юдей, і християнин, і араб. Питання в іншому, чи має якесь відношення рок–музика до такого, здавалось би, церковного свята, як річниця Хрещення Русі? Виявляється, має. Позиція ініціаторів проста: подія тисячолітньої давнини не може вважатися винятково релігійною і сприйматися у відриві від подальшої історії. Ну що вдієш, якщо за ці 1000 років смаки слов’ян змінились? Їм тепер до вподоби важка інтелектуальна музика, прихильників у якої набагато більше, ніж у духовної. На це вказує бодай те, що у нас на вулиці не зустрінеш людину у футболці з написом «I love Церковний хор «Видубичі», а от «Рок forever» — на кожному п’ятому.

Створення в країні Єдиної помісної православної церкви — такого завдання не ставить перед собою держава Януковича. Протегуючи одній конфесії — УПЦ Московського патріархату, — офіційна влада залишає на узбіччі своєї уваги інші конфесії. Вони, власне, стали пасинками і в контексті офіційних віншувань 1025–річчя Хрещення, де з «головним хрестом» виступає російський патріарх Кирил.

Трагедія сталася біля російського селища Воронцовка в районі коси Должанська в Азовському морi. За інформацією, що надійшла від чергового центру моніторингу рибопромислових суден, зіткнення відбулося під час переслідування і маневрування, вiдтак українське маломірне судно перекинулось, і всі члени екіпажу опинилися у воді. Як випливає з опису ситуацiї, росiйськi прикордонники, помiтивши у своїх територiальних водах iноземний катер, почали переслiдування i протаранили судно. Ймовiрно, росiяни пiдозрювали, що це браконьєри, котрi ведуть незаконний вилов риби.

Кожна країна має свою коронну страву. Піца — це, безумовно, Італія, а борщ — Україна. А що ж тоді Америка — гамбургери, хот–доги та пончики? Якби ви сказали це корінному американцю, то він би образився. Адже ці «страви» — плід колоніальної культури, яку завезли на материк ми, європейці, тож індіанців вони аж ніяк не стосуються.

Старі помальовані мольберти та етюдники, терпкий болотистий запах олійних фарб та чистого паперу. У суботу в парку Шевченка витав дух творчості. Тут із самого ранку зібралися вихованці художніх шкіл та студій Києва. Вони принесли із собою живу метушню і перетворили на жвавий мурашник площу навколо пам’ятника Тарасу Григоровичу.

Недоладний капелюх, вузенька смужка їжакуватих вусів, по–дитячому наївно відкопилена нижня губа і глибокий погляд крізь величезні круглі окуляри — це дивиться на нас зі своєї фотокартки лемко Єпіфаній Дровняк, більше відомий як Никифор Криницький.