Аби ніхто не заважав твоїм корупційним діям, треба очолити боротьбу з корупцією! Здається, нинішній Кабмін Арсенія Яценюка взяв на озброєння саме цю цинічну тезу. Адже про масштабні зловживання у нинішній виконавчій владі говорять уже не тільки пересічні українці, а й державні чиновники.

Північноукраїнські області — територія, яка, за логікою останніх подій, має бути в зоні особливої уваги керівництва держави. Головним чином, через багатокілометровий україно-російський кордон, що в будь-яку мить може перетворитися на гарячу точку. Постійне відчуття небезпеки згуртовує людей: на Сумщині, наприклад, з’явилися одні з перших у державі волонтерські організаці; фермери, робітники, представники дрібного бізнесу розповідали «УМ», як вони по крихтах збирають кошти і самі, як уміють, зводять захисні споруди на кордоні.

...16 січня 2014 року: «сильна як ніколи», за словами її лідерів, Партія регіонів проштовхує у Верховній Раді пакет диктаторських законів. Тих самих, які коштували нашому народові не один десяток людських життів. У сесійній залі — всі «диригенти» абсолютно незаконного, але політично «правильного» голосування.

...У просторому складі — стоси коробок із заводським маркуванням. У кожному з них — армійське взуття, так звані «берці». Нестачу обмундирування, а особливо якісного взуття, нині, як відомо, гостро відчувають на передовій. Саме тому виробничі потужності підприємства «Талан» працюють у три зміни, а люди добровільно відмовлялися від літніх відпусток — аби виконати військовий контракт.

В останні дні старого року у пресі з’явилася інформація, напрочуд неприємна для нової української влади. Одного із «сірих кардиналів» вітчизняної політики — члена прем’єрського «Народного фронту» Миколу Мартиненка — прямо звинуватили у корупції! За яку йому, за європейським — не російським (!) — законодавством може «світити» цілком реальний тюремний термін — 5 років ув’язнення.

2 вересня нинішнього року ми опублікували статтю «Крадіжки під прикриттям», де описали, як оточення Віктора Януковича вивело із харківського підприємства «Турбоатом» 2,6 млрд. гривень. Головний фігурант справи — директор Віктор Суботін — чомусь відчув себе ображеним. І подав на «Україну молоду» до суду.

Боротьба з корупцією у нашій державі знову підозріло починає нагадувати пріснопам’ятні часи Віктора Януковича, коли чиновники крали і «боролися» на телекамери. А потім знову «боролися» і ще завзятіше крали. Бо нині складається враження, що корупцію і хабарництво у нашій державі ніхто і не планує скасовувати.

Сьогодні, коли інтрига номер один поствиборчої України — формування правлячої коаліції — починає потроху відходити на задній план, все більшу увагу суспільство починає звертати на інших учасників передвиборчих перегонів. Особливо на тих, які найбільше здивували.

Закон в Україні закінчується на під’їздах до села Лепетиха Березнегуватського району Миколаївської області. Якщо до меж села маємо, хоч із застереженнями, але більш-менш правову державу, то далі — територію, яку не контролює навіть здоровий глузд. І об яку розбиваються потуги Академії наук, місцевої райдержадміністрації, міліції, прокуратури, КРУ.

Головна біда наповнюваності держбюджету, як заведено вважати, — це спад в економіці та її тінізація. Але виявляється, що не тільки. Іноді державні фіскальні служби категорично відмовляються... брати гроші у підприємців, які за всяку ціну прагнуть заплатити їм ці кошти. І при цьому блокують відродження бізнесу. Яскравий приклад — діяльність підприємства «АТЕК», трудовий колектив та акціонери якого прагнуть відновити платоспроможність підприємства і розрахуватися з боргами. На жаль, поки що безуспішно.