Змагання найкращих європейських веслярів на каное й байдарках, що відбулися наприкінці минулого тижня в Белграді, фактично стали генеральною репетицією чемпіонату світу, який у серпні прийме угорський Сегед. На першості Європи ми вже звично очікували вдалого виступу байдарочниці Інни Осипенко–Радомської та каноїста Юрія Чебана. Минулого сезону без їхніх медалей не обійшлися ні континентальний форум, який приймала Іспанія, ні світова першість у Польщі. Ці наші лідери підтвердили свій клас і в Сербії. Цього разу обійшлося без найвищих сходинок п’єдесталу. Зате «в призи» потрапила ще одна українська веслувальниця — Людмила Галушко.

Жіночий баскетбол в Україні має чи не найбільш славні традиції серед ігрових видів спорту — збірна вигравала «золото» чемпіонату Європи, посідала четверте місце на Олімпійських іграх. Але останнім часом український жіночий «баскет» зовсім не тішить досягненнями. Через вічні проблеми з фінансуванням жоден із наших клубів цього сезону не стартував у єврокубках, для збірної є подвигом саме потрапляння на континентальну першість, ба, навіть внутрішня першість серед найсильніших команд почалася із неабияким запізненням — лише в травні. Утім вона таки стартувала, і після половини матчів першого етапу лідерство утримує столичний ТІМ–СКУФ, що є дебютантом УПБЛ. Команда Марини Ткаченко в цьому сезоні вже встигла виграти золоті нагороди серед команд вищої ліги (фактично — другої за ранжиром), і практично одразу після цього «скуф’янки» переключилися на інший турнір. 13 перемог у 15 матчах — серйозна заявка на підсумкову перемогу і в цьому чемпіонаті. Не приховує бажання зробити «золотий дубль» і сама Ткаченко.

Після стартового успіху у фінальній серії суперліги в Донецьку дві наступні поразки «Будівельника» не залишали підопічним Хосе Беррокаля іншого вибору, ніж на домашньому паркеті в середу грати лише на перемогу. Якби «Будка» і цього разу програла, за рахунку 1:3 на користь опонентів наступний виїзд у Донбас цілком міг стати для киян останнім у серії. Тому не варто було зайвий раз пояснювати гравцям потребу лише перемагати.

Надто вже своєрідним вийшов заключний тур ювілейного, 20–го, чемпіонату України серед команд прем’єр–ліги. Лише у Сімферополі змагалася пара, в якій обом клубам конче потрібно було вигравати. В інших матчах максимум один із суперників вирішував важливі турнірні завдання. Тож дечия розслабленість (не хотілося б вірити у версії про навмисну «здачу») зіграла на руку іншим, і 30–й тур приніс чимало несподіванок. Головна — до першої ліги разом із Запоріжжям вилітає дуже небідна команда Севастополя зі знаним іноземним тренером на чолі та багатьма зірковими легіонерами у складі.

Весняне кількаматчеве протистояння грандів, на кшталт іспанської серії між «Барселоною» та «Реалом», отримала й українська футбольна спільнота. Хай наша «класика» й буде удвічі коротшою, але для нас не менш цікава. Отже, після недавнього побачення в чемпіонаті «Шахтар» і «Динамо» зіграють також у фіналі Кубка України. Позавчора ввечері обидва гранди без надмірних зусиль пройшли своїх опонентів по півфінальній стадії.

Уже через якусь годину після закінчення матчу в Донецьку Президент Віктор Янукович офіційно привітав свій улюблений футбольний клуб, що є власністю улюбленого олігарха, зі здобуттям шостого чемпіонського титулу. Янукович відзначив у «гірників» «лідерський характер і волю до перемоги».

«Динамо» цієї весни спромоглося лише на те, щоб «Шахтар» не став чемпіоном України у Києві. Але кияни були безсилі запобігти тріумфу «гірників» минулої суботи, коли команда Ріната Ахметова й Мірчі Луческу приймала на «Донбас–арені» земляків із «Металурга». Донецьке дербі знову вийшло бойовим, а його результат — прогнозованим.

Щоправда, «шахтарський» уболівальник уже вочевидь зманіжений — на матчі, який приніс Донецьку чемпіонство, трибуни були заповнені лише наполовину. Але треба враховувати, що головне свято у «донецьких» попереду — бучне відзначення 75–річчя клубу заплановане на 14 травня. Будуть перші особи держави, естрадні зірки, з яких головна — знаменита американська співачка Ріанна. Як обіцяють у «Шахтарі», ювілейне шоу за масштабами не поступиться тому, що відбулося 2009 року з нагоди відкриття «Донбас–арени». До речі, перед суботнім матчем — «для затравки» — пан Ахметов провів екскурсію по красеню–стадіону патріархові Московському Кирилу, який перебував у Донецьку.

«Спортсменки, медалістки і просто красуні» — таке визначення найбільше підходить сестрам Віті й Валі Семеренко, нинішнім лідеркам і надії української жіночої біатлонної збірної. Здається, ще зовсім недавно вони починали виступи на найбільших міжнародних змаганнях під синьо­жовтим прапором, а нині вже — серед лідерів світового біатлону.

Попри те, що надворі майже літо, для старшої з них, Вікторії, змагання закінчилися лише наприкінці квітня. Після напруженого офіційного календаря навесні Віта виступила на кількох комерційних стартах, зокрема здобула перемогу на традиційному турнірі пам’яті Фатьянова, який російська біатлонна федерація проводить на Камчатці. Днями переможниця завітала до Києва, аби отримати ще один приз у цьому сезоні: після успішних виступів на березневому чемпіонаті світу експерти НОК визнали Віту найкращою спортсменкою місяця в Україні. А оскільки змагальний графік у Семеренко був надто насичений, то нагороду вона отримала лише зараз.

«Гра починається з нічийного рахунку, а швидкі шайби можуть знітити будь–якого суперника», — так позавчора відповів наставник польської збірної Віктор Пиш на питання журналістів, чи зможе його команда дати бій Казахстану та Великій Британії. Схожий розвиток подій у середу ввечері призвів до відчутної поразки «Кадри» збірній України. «Червоно–білі», які є звичними спаринг–партнерами для нас, у київському Палаці спорту цього разу зовсім не виглядали тим непоступливим суперником, чия гра в останні роки відчутно прогресує. 4:1 — переконлива перемога господарів, яку привітали понад шість із половиною тисяч уболівальників на трибунах.

Перед матчем із литовцями у понеділок увечері кілька вболівальників збірної України у київському Палаці спорту жартома обговорювали шанси своєї команди на... пониження у класі. Жарти жартами, але після невдачі в зустрічі з британцями багато хто переглянув своє ставлення до рівня збірної. Підкинув хмизу в багаття на післяматчевій прес–конференції тренер литовців Сергій Борисов: «Зараз ви використовуєте ті ресурси, що залишилися від СРСР, та коли вони вичерпаються, тоді вам узагалі буде важко». Щоправда, його команда програла господарям 1:5.

Чемпіонат світу з хокею, якого так очікували українські любителі цієї гри, позавчора стартував у Києві зовсім не так, як нам хотілося б. Домашній турнір у дивізіоні ІВ здавався чудовою нагодою нарешті повернутися до еліти світового хокею, звідки «синьо–жовті» вибули у 2007 році. Підтримка вболівальників у відновленому палаці спорту, досвідчений канадський спеціаліст на посту тренера, широке коло претендентів на місця в команді — усі ці моменти додавали оптимізму. Але вже перший матч приніс суцільне розчарування. І думки на тему: чи може Україна із таким занепадом хокейного господарства розраховувати на кращу гру збірної? І навіщо нам із такою грою вища ліга?