Нині ж Україна змушена повертатися до проблеми Придністров'я – тепер уже не за столом переговорів з Молдовою про його майбутнє, як це було можливим у 1991-х роках, а зі зброєю в руках для захисту цього етнічного терену нашого народу – українці ж там залишаються!

Увесь світ сьогодні живе в страху з огляду на погрози кремлівського небожителя використати в російсько-українській війні ядерну зброю. Водночас Москва активно залучає до шантажу світового співтовариства ще один перевірений нею на практиці спосіб, яким вона успішно користувалася протягом ХХ століття

Українців постійно позбавляли права бути одноосібними творцями Русі, добиваючись від них самозречення окремішності свого походження, переписуючи правду про витоки першої східнослов’янської держави.

Засліплена своєю самовеличчю нинішня Росія ніяк не може зрозуміти, що військова майстерність українців шліфувалася на Чорному морі понад тисячу років – з часів Русі, коли воно вже називалося Руським, а Москви ще й у природі не існувало.

Незбагнений для світової спільноти прояв російського звірства в Бучі супроводжує всю нашу спільну історію з цим «старшим» братом. Жахіття нищення Києва 1169 року суздальським князем Андрієм Боголюбським неодноразово повториться після Переяславської ради 1654 року

Після нетривалої Ющенківської ідеологічної відлиги Москва взялася за зміну цивілізаційного курсу України. А тому не були завершені необхідні заходи щодо приведення до вимог історичної справедливості назви багатьох населених пунктів, вулиць і майданів, на яких продовжували стояти пам'ятники катам.

Під постійними обстрілами нас знову змушують сподіватися на Москву, сідати з нею за стіл переговорів про своє майбутнє. Але невже ж ми самі забули про про Переяслав 1654, спалений Батурин 1708, зліквідовану Січ 1775, не кажучи вже про три Голодомори ХХ століття?

Весь світ чомусь не звернув увагу на те, що з 1991 року та радянська армія, історичну спадщину якої перебрала собі російська, вже не могла залишатися на попередньому рівні, оскільки позбавилася потужного притоку українського контингенту.

На очах байдужого Заходу чужі за походженням москвини, прийшовши на чужу для них територію й оголосили все чуже для них українське своїм – русским, яке легко сприймається замість руського – справжнього українського.

Концепція єдиного російського народу, до складу якого на правах «меншого брата» чи «меншої сестри» за уявленнями кремлівських ідеологів мають входити українці, є найважливішою підвалиною для обгрунтування їхніх планів щодо знищення нашої окремішності як нації.