Про торгівлю людьми i трудову експлуатацію дешевої робочої сили з України та інших східноєвропейських країн у Чехії переговорено вже стільки, що влада цієї країни потрохи почала реагувати на критику. Урядовці замислились: як вибити грунт з-під ніг аферистів і дати можливість українському заробітчанинові контактувати безпосередньо з працедавцем? Або, якщо вже без посередника не обійтися, то як його змусити надати працьовитому іноземцеві з України безпеку, зарплату, необхідні побутові, соціальні, медичні умови і, врешті-решт, легальне перебування та працевлаштування?
Ще 6—7 років тому українських заробітчан у Чехії сприймали винятково негативно. «Всі вони однакові, брудні, агресивні, вічно щось порушують, роботу у нас забирають...», — думали у країні, яка повним ходом йшла до Європи і хотіла позбутися усього, що було пов'язано із спогадом про колишній соцтабір. У 2000 році Чехія, фактично «без оголошення війни», запровадила новий закон про перебування іноземців та візовий режим. Багато українців через це враз стали нелегалами, а чеське МВС смакувало погрози масовими депортаціями та іншими каральними акціями.
Директиви ЄС змусили урядовців зрозуміти хибність такої політики. Та й самі чехи часто перебувають у становищі нелегальних іноземних трудівників у західних країнах. Свій ринок праці новим членам ЄС відкрили лише далекі Великобританія, Ірландія та Швеція. Звісно, до багатшої Німеччини чехам вже давно не потрібні візи, але робота там без спеціального дозволу жорстко переслідується. Чимало жителів Південної та Західної Чехії, наприклад, за 1000 євро, майже вдесятеро дешевше, без усіляких дозволів доглядають за дітьми чи людьми похилого віку в Австрії чи Німеччині. «Ми повинні розуміти проблеми трудових мігрантів», — закликають представники чеських громадських організацій. Головну проблему вони вбачають у посередниках, так званих «клієнтах»: ті, «допомагаючи» заробітчанам виїхати з України до Чехії, часто потім змушують їх важко працювати за половину зарплатні.

Історично складні вiдносини між Словаччиною та Угорщиною переживають нині свою найгострiшу фазу за останні 15 років. Між державами, які ось уже два роки є членами Європейського Союзу, розгорівся серйозний конфлікт на міжетнічному грунті. У Словаччині палять мадярські прапори, а угорські футбольні фанати демонструють перед камерами транспаранти Fuck Slovakia.

Немає меж людській наївності. Особливо коли йдеться про бажання українців помандрувати куди-небудь за західний кордон у пошуках роботи, щастя та кращої долі. Мабуть, ще з радянських часів наші люди звикли, що «там» — усе гаразд, і гроші, і легка та високооплачувана робота впадуть із неба самі по собі мало не одразу після перетину кордону. Скільки вже написано і сказано про те, які часом розчарування можуть чекати простого українського заробітчанина на Заході. Але люди все ще сподіваються на оте російське «авось». Приклад 27-річної Інни Калинець — один із сотень, але очевидно демонструє, що з людиною може трапитись, якщо вона зовсім не готується до тривалої закордонної подорожі.

Чеських телеманів, захоплених щоденною трансляцією реаліті-шоу «Великий брат» на популярному комерційному телеканалі «Нова», провокує українка Оксана Коротчук. Жорстоке змагання між дружбою і ворожнечею у прямому ефірі, за яким щовечора спостерігають близько двох мільйонів глядачів, принесе переможцю 10 мільйонів крон (у перерахунку — 2 мільйони гривень). Симпатична емігрантка зі Східної України теж вирішила позмагатись і негайно ж викликала суперечливі оцінки серед глядачів. Форум електронного варіанту «Великого брата» переповнений дискусіями, і не дуже «здорова» національна тема займає у ній визначне місце.

За новим законом, який схвалили наприкінці минулого тижня депутати нижньої палати, громадяни так званих «проблемних» країн будуть змушені оформляти візи лише у країнах, громадянами яких вони є, або в яких постійно проживають. Таким чином, скажімо, перуанцi, котрi мешкають у Чехiї, будуть змушені літати за океан, щоб отримати новий тип візи. «Так само можуть опинитися під загрозою громадяни Білорусі, які переховуються у Чехії від режиму Лукашенка», — зазначає сенатор Яромир Штєтіна, який різко висловлюється проти нового закону. Для 70 тисяч громадян України, які працюють, займаються підприємництвом чи живуть із сім'єю у Чехії, новий закон може принести серйозні труднощі: щоб отримати нову візу, вони будуть змушені їхати в Україну до й так перевантажених чергами чеських консульств.

Чеська поліція переживає важкі часи. Міністерство внутрішніх справ довго не могло знайти кандидата, гідного посади керівника поліції. Ця посада минулого місяця залишилася вільною внаслідок відставки генерал-лейтенанта Віта Коларжа, який прийняв таке рішення після втечі з-під носа неуважних стражів порядку мільярдера Радована Крейчіра. Крейчір, звинувачений у корупції і підготовці замаху, втік у липні під час обшуку його вілли, з фальшивим паспортом перетнув кілька кордонів і опинився на Сейшельських островах разом із дружиною, яку теж розшукує поліція.

Коли два місяці тому в Україну з візитом приїздив президент Чехії Вацлав Клаус і говорилося про 200 тисяч наших заробітчан у цій країні, про необхідність їхньої легалізації тощо, складалося враження, що в Україні всіх цих людей сприймають як нелегальних заробітчан. Буцімто що не українець у Чехії — то нелегал. Особливої прихильності ініціатива Віктора Ющенка про гарантії легалізації українських робітників у пана Клауса, як відомо, не викликала. І це не дивно: чи хотів би, скажімо, Президент Ющенко легалізації в Україні сотень тисяч нелегальних мігрантів з Азії? Така заява викликала б переполох. Українці ж у Чехії роками працюють, як-не-як місця робочі займають, гроші вивозять, як можна їм сприяти? Такий стереотип/напівправда постійно кочує чеським суспільством, і сприяння українській міграції для будь-якого чеського уряду було б політичним самогубством. Утім для українців у Чехії рідна держава за бажання усе-таки може багато зробити. Що саме?

Чехію охопила хвиля протесту. У Празі, Брно Оломоуці, Остраві та інших містах переважно молоді неформали вимагають відставки міністра внутрішніх справ Франтішка Булана, звільнення та покарання поліцейських, які причетні до розгону технофестивалю «Чехтек» у минулі вихідні. За словами активістів багатотисячних демонстрацій, Чехія перетворюється у «поліцейську країну», яка нагадує соціалістичну Чехословаччину до 1989 року, коли придушувався будь-який вияв свободи вираження.

Навесні цього року на чеські екрани вийшов телефільм «Перемога» («Vitezstvi») про торгівлю людьми. Цікаво те, що головну роль у ньому зіграла українка. Це — екранізація відомого роману Джозефа Конрада. Сценарист Антонін Маша осучаснив і «чехізував» сюжет, а режисер Віктор Полєсни минулого року зняв кінострічку. Молода і вродлива випускниця Київської консерваторії Лєна, роль якої виконала Іванна Іллєнко, не з власної волі опиняється в еротичному клубі. Покинути його неможливо, дівчина не має ні грошей, ні документів. У салоні одного разу опиняється підприємець Алекс (Ян Новотни), який намагається їй допомогти. Лєна певний час вагається, але ризикує тікати з Алексом. Сховавшись у нього на дачі, українка заспокоюється, приходить до тями, а потім розгортається любовний роман. Та круті хлопці з кримінального світу швидко їх «вираховують». Алекс певний час намагається без насилля вийти із ситуації, однак... Фільм закінчується трагічно.

Хоча загальної амністії для українських нелегальних мігрантів Чехія поки що не передбачає, тут з наступного року планують дати певні привілеї нашим кваліфікованим працівникам. Аби спеціаліст не був змушений разом з мулярами та прибиральницями щороку вистоювати черги за дозволами на працевлаштування чи перебування в країні, місцеве Міністерство праці пропонує йому взяти участь у конкурсі, перемога в якому дозволить дуже швидко отримати право на постійне проживання.