«Путін помер». Починаючи з вечора 11-го й до ранку 12 березня це лаконічне повідомлення стало справжнім хітом соціальних мереж — принаймні серед їх користувачів в Україні. Щоправда, жодних конкретних доказів передчасного завершення життєвого шляху кремлівського очільника станом на вчора по обіді не було.

Сьоме березня, дев’ятий день після загибелі російського опозиціонера Бориса Нємцова став символічним (як усі ми пам’ятаємо, нинішня влада РФ дуже полюбляє всілякі символи, визначні дати, сакральні жертви й тому подібні забобони).

Європейська економіка все ще переживає наслідки глобальної кризи. Стагнація, загроза дефляції — країни ЄС потребують нового імпульсу для розвитку. Такий поштовх обіцяє дати інвестиційна програма, наріжний камінь діяльності Жан-Клода Юнкера на чолі Єврокомісії, що отримала неофіційну назву «план Юнкера», інформує «Німецька хвиля». 2-3 березня в Берліні зустрічалися політики та експерти з країн ЄС, щоби під час спеціальної конференції, організованої Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), обговорити перспективи цієї програми.

Москва вчора прощалася з Борисом Нємцовим. Черга охочих віддати опозиційному політику останню шану розтяглася більш ніж на кілометр, і підійти до труни встигли не всі — на прохання родичів убитого, сам похорон на Троєкуровському цвинтарі відбувався без сторонніх очей.

У Росію повернулася епоха замовних політичних убивств. Так майже одностайно, незалежно від ставлення до конкретних постатей і політичних поглядів, оцінили трагедію, що сталася у Москві пізно ввечері 27 лютого, російські оглядачі. Тієї ночі, незадовго до настання нової доби, на Москворецькому мосту російської столиці — буквально перед стінами Кремля — чотирма пострілами в спину був убитий відомий опозиційний політик Борис Нємцов.

«Можливо, найважча ніч у новітній історії України», як охрестили коментатори переговори лідерів України, Росії, Німеччини та Франції у президентському Палаці незалежності у Мінську, тривала 16 годин. Учасникам переговорів, принаймні трьом із них, не позаздриш — усі вони були «на нервах», невиспані й злі. Власне, таким вийшов і результат.

«Нова ялтинська конференція», «зустріч останньої надії» та ще якими тільки метафорами не сипала преса в очікуванні вчорашньої зустрічі в Мінську чотирьох державних лідерів — президентів України, Росії та Франції і канцлера Німеччини.

Україна, яка вже було «втомила» світ своєю такою далекою й незрозумілою — словом, гібридною — війною, цього тижня знову опинилася на перших шпальтах світової преси. Загострення бойових дій на Донбасі та підводні течії, що за цим стоять, вочевидь стурбували міжнародну спільноту.

Майже дві третини росіян не схвалюють військового втручання в конфлікт на території України. Як свідчать оприлюднені вчора результати соціологічного опитування Всеросійського центру дослідження громадської думки (ВЦИОМ), 65% респондентів вважають, що Росія зацікавлена в заморожуванні збройного конфлікту на Донбасі, хай навіть ціною поступок і фінансових втрат. На тому, що РФ повинна стояти на позиції «війна до переможного кінця», наполягають лише 17% громадян.

Відносини між Росією та Польщею, які ще кілька років тому йшли по висхідній, знову невблаганно холоднішають. Тепер уже інколи складно повірити в те, що після приходу в крісло глави польського уряду Дональда Туска, який нині обіймає посаду голови Європейської Ради, Москва з Варшавою неабияк зблизилися.