Столиця України завжди була певним «барометром» усіх українських виборів. Явка виборців у Києві майже завжди збігається з явкою по всій Україні. Симпатії киян, як правило, відповідають (і водночас немалою мірою визначають) спрямованість парламентської більшості. То що ж відбувається на виборах у 13 київських округах на виборах–2012, коли половину Верховної Ради формуватимуть депутати–«мажоритарники»? По–перше, кількість бажаючих отримати мандат у Києві зашкалює, а по–друге...

Парадокс, але при тому, що столичний електорат є незмінним прихильником націонал–демократичних, патріотичних сил, може статися, що перемогу ледь не в усіх округах здобудуть кандидати, наближені до нинішньої влади. Причин для того ми знайшли три. По–перше, Партія регіонів робить ставку на самовисуванців, які переважно позиціонують себе як «незалежні», але насправді реалізують проект, очолюваний головою адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним, що має на меті створення у ВР провладної більшості — можливо, навіть у 300 iз гаком голосів. Аби відвести підозри від цих «незалежних», ПР багато де ставить своїми офіційними кандидатами невідомих і непрохідних людей.

По–друге, опозиція, яка мала реальні шанси «взяти Київ», завела своїх «важковаговиків» до партійних списків, лишивши мажоритарні округи слабшим висуванцям. Слушним є зауваження, озвучене в коментарі «УМ» політологом Олександром Палієм: «У столиці ситуація дуже ризикована. Не висуваються сильні кандидати в тих округах, на які точно мітить влада, — наприклад, округ секретаря Київради Галини Гереги. Натомість іде робота провладних «гречкосіїв». Деякі з них взяли «нову моду» — нахабно називатися... «єдиними кандидатами від опозиції». Щоб іще більше заплутати виборця.

І третій момент: у той час, як провладні опоненти задобрюють бабусь продпайками, ремонтують під’їзди й ставлять дитячі майданчики, представники демократичних сил забирають голоси один у одного. Переважно конкуруватимуть люди Віталія Кличка та Об’єднаної опозиції, які так і не узгодили спільних кандидатів.

«УМ» проаналізувала претендентів на мандати по столичній «мажоритарці». У цьому номері — Лівобережна частина Києва.

Поштова площа до травня наступного року перетворилася на суцільний затор та величезний будівельний майданчик. Тут зводять нову транспортну розв’язку. Як і з більшістю будівельних ініціатив влади, не обійшлося без скандалів.

Найближчим часом кияни та гості міста зможуть проводити дозвілля у двох новостворених зонах відпочинку Дарницького лісопаркового господарства — «Дібровий ліс» та «Веселка».

Такими є підсумки щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» за 2011 рік, повідомляє прес–служба Кабінету Міністрів.

Війни за двори, парки, дитячі майданчики із забудовником та його найманцями — вже усталена реальність «розбудови» і «розвитку інфраструктури» Києва. Не так давно «УМ» писала про те, як мешканці Святошина разом із громадськими активістами буквально силоміць виривали у забудовників лісову ділянку із віковими соснами, де планували поставити черговий генделик.

Цими вихідними у столиці відбудеться низка цікавих подій. Уперше в Києві пройдуть дитячі велоперегони. Як повідомляє прес–служба Асоціації велосипедистів Києва, завтра о 10.50 у парку Дружби народів пройдуть змагання серед найменших «роверистів». У неділю о тій же порі змагатимуться підлітки. Надвечір суботи, о 16.00, на перехресті вулиці Поліської та Старобориспільської (у Микулинському лісі) асоціація відкриє «Маршрути здоров’я» (рекреаційні маршрути — для велосипедів, лиж та пішої ходи по парках Києва). На відкритті очікується участь українських спортсменів — олімпійських чемпіонів. 

Якщо вам у Києві на виході з переходу, тунелю чи просто серед вулиці вручать не агітку якоїсь партії, рекламу дверей чи інформацію про знижки, а рекламу наркотика — не дивуйтеся. Свого часу галасу наробили листівки із зображенням напівголих дівчат, на яких пропонують замовити собі котрусь для інтимного дозвілля. Але ж нічого — звиклися, і тепер таке нікого не дивує...

Прийшов час реклами синтетичних стимуляторів та стимуляторів–ейфоретиків. Наступного разу здивує хіба що пропозиція послуг кілера.

Уже восени столиці повернуть її звичні бетонні урни для сміття та встановлять нові — легкі та сучасні. Таку обіцянку дав голова столичної держадміністрації Олександр Попов у прямому ефірі телеканалу «Київ».

Заборона грального бізнесу в Україні — це звичайнісінька фікція, а подекуди — зайвий мотив для піару окремих політиків. У 2009 році уряд Тимошенко урочисто взявся за боротьбу iз залами гральних автоматів, які викачують гроші у довірливих громадян. Тоді вийшов Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні», пункт 2 якого говорить: «В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх». Заборонені заклади по всій країні на короткий час закрилися. Однак згодом поновили діяльність — як інтернет–клуби чи інтернет–кафе. Власники знайшли «дірку» в законі — заборона не поширюється на інтернет–клуби та комп’ютерні стимулятори. Тож ігрові автомати стали віртуальними — оселилися в комп’ютерах. Відтак через інтернет–мережу, сидячи за комп’ютером, гравці могли отримувати бонуси, які згодом конвертували у гривні. Скоро вже нова влада вирішила закон «підправити», змінивши саме термінологічне визначення грального бізнесу, до нього віднесли інтерактивні заклади, комп’ютерні стимулятори та електронне казино.

Та все знову вийшло не так. І якщо ви зайшли до сяючого кольоровими вогнями закладу, на якому написано «Державні лотереї», і побачили там кілька десятків ігрових автоматів — не дивуйтеся. Це не ігрові автомати, а «термінали». У деяких випадках працівники можуть навіть показати ліцензію на діяльність та постанову суду, який не побачив у ній порушення закону. А міліція на ваш виклик тільки обуриться — мовляв, змусили тільки витрачати час. Бо тепер гральні автомати з інтернет–клубів перетворилися на «Державні лотереї» з терміналами. А на лотереї заборона не поширюється.