З початку цього року у світі при виконанні службових обов’язків загинули 82 журналісти. Це на 19 менше, ніж торік. Такі дані оголосила під час виступу на міжнародному медіафорумі в місті Тайбей (Тайвань) директор Міжнародного інституту преси Елісон Маккензі. Найбільш небезпечним місцем для роботи представників ЗМІ стала Мексика, де впродовж цього року було вбито щонайменше 10 журналістів, які займалися розслідуванням діяльності місцевих наркокартелів. Друге місце посідає Ірак, де загинули восьмеро журналістів, третє — Пакистан (вбито шестеро працівників мас–медіа). Небезпечними для журналістів залишаються також Північна Африка та Близький Схід, зокрема такі країни, як Лівія, Туніс та Єгипет.

Десятитисячний зал олімпійського спорткомплексу «Лужники» вибухає оплесками і встає. На «лід» виходять хоч і не хокеїсти, але справжні мужчини: чинний голова партії «Єдина Росія», прем’єр–міністр Володимир Путін, і президент Російської Федерації Дмитро Медведєв. Пліч–о–пліч вони крокують довгим проходом до сцени, звідки через якусь мить буде виголошено штатний розклад керівництва державою на енну кількість найближчих років. Хоча на той час ніхто з делегатів ХІІ з’їзду «ЄР» і тим більше зігнаної до величезної зали масовки ще не знає, що до розв’язання головної інтриги останніх чотирьох років залишаються лічені хвилини. Підозру може викликати хіба що зріст Дмитра Анатолійовича: нижчий із тандему кремлівських карликів несподівано витягнувся сантиметрів на 10 і майже перегнав свого напарника. Можливо, черевики з вищими, ніж у «шефа», підборами стали для «молодшенького» за роками і впливом учасника дуумвірату останнім шансом зрівнятися зі «старшим братом» перед тим, як віддати назад позичений для «місцеблюстительства» трон...

Насправді несподіванок не сталося: 2012 року президентом втретє стане Путін. Хоча саме ця очевидність розвитку подій для багатьох виявилася неочікуваною — все–таки залишалася якась надія на «сюрприз».

Медведєву дістався «втішний приз» — перше місце в списку правлячої партії на виборах у Держдуму і крісло прем’єр–міністра після їх завершення. І байдуже, що й парламентські, і президентські вибори ще попереду: переможців визначено. Путінська Росія не залишає простору для фантазії на багато років уперед. «Несистемна опозиція», посміюючись крізь сльози, малює комікси: древній ВВП з кущистими бровами зачитує делегатам ХХVІ з’їзду «ЄР» щось про «сіськімасіськую стабільность». У тому, що, повернувшись на пост президента, Путін не випускатиме його з рук принаймні два терміни поспіль, сумнівається мало хто. А в 2024 році, хоч би як Володимир Володимирович молодився, йому буде 71. Леонід Брежнєв, нагадаємо, помер у 75.

За всім цим було б дуже весело спостерігати збоку, якби йшлося про які–небудь острови тумбу–юмбу. А дружні рокіровки в керівництві однієї з найпотужніших держав світу, наділеної правом вето в Раді Безпеки ООН, фактичною монополією на енергоносії в переважній частині Європи та ядерними боєголовками, викликають зовсім не сміх...

Дагестан вийшов на перше місце в переліку «гарячих точок» Росії. У ніч із середи на четвер у столиці цієї північнокавказької республіки Махачкалі прогриміло два вибухи потужністю 40 кілограмів у тротиловому еквіваленті. Загинула одна людина, понад 60 отримали поранення — троє з них перебувають у важкому стані. Але у Слідчому комітеті РФ, де порушено кримінальну справу за статтею «теракт», припускають, що жертв могло бути значно більше, адже зловмисники планували ще потужніший теракт. От тільки не розрахували: одна з бомб спрацювала раніше й порішила їх самих.

Колегія з імміграційних апеляцій Міністерства юстиції США підтримала рішення суду про депортацію зі Сполучених Штатів українця Джона (Івана) Калимона. Відповідне рішення суд Детройта ухвалив іще 31 січня, але представники обвинуваченого подали апеляцію.

Розчарувавшись у багаторічному, але безрезультатному процесі переговорів з Ізраїлем, влада Палестинської автономії вирішила напряму звернутися до Організації Об’єднаних Націй з проханням визнати повноцінний статус Палестини як держави. Це неабияк обурило Ізраїль і розбурхало міжнародну спільноту, яка змушена визначатися, на чий бік стати у цьому вкрай важкому для визначення свого ставлення конфлікті. Цими днями, коли у Нью–Йорку проходить 66–та сесія Генасамблеї ООН, на Західному Березі Йордану вирують пристрасті: ізраїльтяни протестують проти визнання «своїх територій» окремою державою, палестинці вимагають від ООН «справедливості». Проте, схоже, марно.

У Ради Федерації (верхня палата російського парламенту) — нова голова. Учора сенатори 140 голосами «за» (із 141 присутнього в залі лише один утримався) затвердили на цій посаді колишнього губернатора Санкт–Петербурга Валентину Матвієнко. Жодних несподіванок: Валентину Іванівну фактично призначили з Кремля, тому демаршу від сенаторів не очікувалося.

Сьогодні Болгарія та Румунія можуть дізнатися точну дату свого приєднання до Шенгенської зони. А можуть і не дізнатися, бо, виявляється, їхня присутність у тісній шенгенській компанії декому не до вподоби.

Обговорення перспективи відносин України з Європейським Союзом після Ялти продовжиться у Брюсселі. Як повідомляє «Інтерфакс–Україна», в Європарламенті відбудеться міжнародна конференція, присвячена цьому питанню. Конференцію під назвою «Україна, двадцять років: виклики майбутньому» організував Європейський політичний центр у співпраці з парламентською групою Альянсу лібералів та демократів Європи (АЛДЕ).