Отже, за 18 років незалежності українські автолюбителі лише зараз спробували свої сили у всесвітньовідомому ралі–рейді «Дакар». У найбільш екстремальному багатоденному змаганні у світі автоспорту вперше взяло участь одразу четверо наших співвітчизників, які виступали в класах легкових автомобілів, мотоциклів та вантажівок. Це знакове явище відбулося в рік 30–річчя появи першого «Дакара» на африканських трасах.
Цьогоріч організатори, піклуючись про безпеку учасників, перенесли змагання з Чорного континенту до Південної Америки — Аргентини й Чилі. Такий хід не позначився на видовищності змагання, й більше двох тижнів найбільш «відірвані» автогонщики демонстрували жителям пампасів свою водійську майстерність.
Для українців у цьому змаганні важливішою була не перемога, а сама участь. Підтверджує ці слова пілот одного з наших екіпажів, Богдан Новицький, який лише днями повернувся до Києва — після «Дакара» гонщик вирушив до Росії, де змагався в гонці «Північний ліс». Одразу по приїзді Богдан зустрівся з журналістами, аби поділитися враженнями від останніх стартів.

Останніми роками на вирішальних стадіях «плей–оф» єврокубків ми частенько ставали свідками дуелей клубів з однієї країни. Уявити собі, що колись «на Європі» відбудеться українське дербі, було важко. І от можемо себе привітати — дожили! Шкода, що один з українських колективів у 1/8 Кубка УЄФА («Динамо» чи «Металіст»?) зійде з дистанції, зате приємно, що гарантовано матимемо свого представника у чвертьфіналі Кубка УЄФА.

Олімпійський спорт продовжує завойовувати Азію. Ще зовсім недавно Пекін приймав літні ігри, а тепер Китай зустрічає зимові змагання найвищого рангу серед студентів. Столицею 24–ї Універсіади стало місто Харбін на північному заході Піднебесної, а загалом подібні змагання проходять в Азії вже втретє.

Подібне відчуття переживав кожен український уболівальник: сором за те, що твоя команда тиснеться до власного штрафного майданчика, грає на відбій і майже повністю беззуба в атаці, а секундна стрілка ніяк не хоче рухатись швидше. Ми часто бачимо таке, коли наші клуби або збірна зустрічаються зі справжніми грандами. Особливо часто українське безсилля проявляється на євроарені. І ось тепер ми отримали нагоду опинитися по інший бік барикад, причому — в протистоянні з відомим англійським клубом, та ще й узимку, коли на Туманному Альбіоні чемпіонат у розпалі, а в Україні — перерва.
«Тоттенхем», якого побоювалися після жеребкування цієї стадії Кубка УЄФА, прибув до України напівдублюючим складом і на полі РСК «Олімпійський» у Донецьку виглядав відверто слабко. Іноді навіть закрадалася крамольна думка: а чи «Хотспурс» це взагалі? Може, то гравці «Іллічівця» чи «Харкова» вирішили «розіграти» українського чемпіона, перевдягнувшись у форму команди із Західного Лондона?

Це лише для українського «спорту номер один» середина лютого є мертвим сезоном, а в західноєвропейських країнах національні чемпіонати тривають повним ходом. Під них УЄФА й підлаштовує календар клубних євротурнірів. Тож і вийшло, що у Києві динамівці боролися з іспанською «Валенсією» під акомпанемент лапатого снігу. Відповідно, і футбол віце–чемпіони України продемонстрували «весняний». Легше було харківському «Металісту», адже в італійській Лігурії погода зараз набагато тепліша. Кращі враження залишила по собі й гра підопічних Мирона Маркевича: якщо кияни обмежилися нічиєю, то «Металіст» виграв у «Сампдорії», причому продовжив свою вражаючу серію в Кубку УЄФА без пропущених м’ячів до п’яти (!) матчів. Якщо вчора ввечері успішно зіграв із «Тоттенхемом» донецький «Шахтар», можна прогнозувати футбольну весну, приємну для нас в усіх відношеннях.

Греко–римська боротьба — один із найстаріших видів спорту, який входив до програми Олімпійських ігор і за часів античності, і з 1896 року, коли Олімпіади були поновлені. Україна має славні традиції в цьому виді спорту. На весь світ відоме ім’я Івана Піддубного, українці здобували олімпійські медалі як у складі збірної СРСР, так і в часи незалежності. Не стали винятком й останні Ігри, де наші атлети також відзначились медалями. Але Пекін залишився в минулому, а вітчизняні борці думають про нові старти. Своїми планами з журналістами поділилися віце–президент Федерації греко–римської боротьби України Вадим Кисіль та новий головний тренер національної збірної Олександр Котовий.

Хай би що там говорили скептики відносно масштабних змін у кліматі за останні роки, але наслідки потепління проявляються все більше. Через погодні примхи ледь не зірвалися перші старти чемпіонату світу, що почався в суботу в південнокорейському Пхенчхані. За день до спринтерських гонок тут пройшов дощ, а температура піднялася до +15(!), тож стан траси був просто катастрофічним. Організатори кажуть, що подібні вибрики природи стали для них сюрпризом: зазвичай о цій порі року у Пхенчхані прохолодно.
Рятували змагання в авральному порядку: за одну ніч близько п’яти сотень добровольців відновили лижню, розкидавши по маршруту 2000 кубометрів снігу. Але з небесною канцелярією змагатися складно: окрім недоречного сонця, на стрільбищі майже постійно дме сильний вітер, який прогнозують на весь турнір. Біатлон і так частенько називають лотереєю, а в Кореї вона виявилася подвійною.

Збулося: після 17 років різноманітних змагань у досьє нашої національної команди можна записати перший рядок у графі «трофеї». Титул переможця щорічного турніру, організованого Федерацією футболу Кіпру, — не видатний здобуток, але хоча б щось.

Так повелося, що свої нові альбоми українські музиканти намагаються презентувати навесні, впритул до великих літніх фестивалів, або ж ранньою осінню — з прицілом на зимовий вояж клубами. Свіжачок, про який піде мова, дещо вибивається із загальної тенденції, оскільки їхні автори займають доволі цікаву нішу в українській музиці. Це «Спортивний клуб армії» від письменника Сергія Жадана та харківської ватаги «Собаки в космосі» — альбом, який з’явився наприкінці листопада.

Відома теза про вміння східних слов’ян самим створювати собі труднощі, аби потім їх героїчно долати, справджується регулярно. Ось і минулих вихідних такий момент був присутнім у протистоянні національних жіночих команд України та Ізраїлю в ІІ Світовій групі Кубка федерації (аналог чемпіонату світу). Наші дівчата мали всі шанси, аби тріумфувати малою кров’ю. Однак переможця визначила лише остання, п’ята, зустріч. Приємно, що кращими позавчора виявилися представниці синьо–жовтого, а не синьо–білого прапора.