Економічна криза в Україні, про яку так багато просторікує так звана «опозиція», мала б проявлятися бодай у чомусь — у порожніх полицях магазинів, «бунтах порожніх каструль» абощо. Натомість навіть у «базових» для себе регіонах «біло-блакитні» не можуть зібрати хоч якийсь пристойний мітинг. Зі статистикою виходить ще смішніше. Наприклад, у Луганській області за минулий рік спад якщо й відбувався, то лише в тих галузях, які міцно контролюються Кучминими вихованцями. Наприклад, у легкій промисловості, значною мірою вибудуваній під контролем ще діючого голови облради Віктора Тихонова на гроші, призначені для працевлаштування шахтарів із шахт, що «реструктуризувалися». Зате загальна сума прибутків підприємств Луганщини за рік збільшилася у два з половиною (!) рази (можна лише здогадуватися, де вона дівалося в попередні роки).

Звичайно, сюди правильніше було приїхати у проміжок часу між 1 і 3 січня, у розпал «бойових дій» між російським «Газпромом» та нашим «Нафтогазом». Однак це було неможливим. Судіть самі: перше січня — святе діло, Новий рік. Другого, після вже двох безсонних ночей рідкісний чиновник «Укртрансгазу» врубався би, чого від нього домагається стороння людина. Третього ситуація як мінімум не поліпшилася, а у ніч на четверте «Велика газова війна» закінчилася. Можна було не поспішати. А тут іще в країні почала розгортатися передвиборча кампанія.

Поки «помаранчеві» сперечаються, яку частку владного пирога відщипнути опозиції в особі Партії регіонів (зокрема, чи віддати їм обласні адміністрації, чи обмежити апетити «синіх» деякими парламентськими комітетами), сама ця партія подібними смішними питаннями не переймається. На захоплених нею територіях вона діє за примітивним, але надійним законом війни: переможцеві — все. Принаймні не в останньому на Донбасі місті Луганську відбувається саме так.

Про те, що Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», м'яко кажучи, не зовсім відповідає Конституції держави, деякі політики та правники вже казали, але якось так обережно й невиразно, що тих розмов майже ніхто не почув. Хоча така невідповідність є кричущою, особливо там, де йдеться про обласні та районні ради.

Глава Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль відреагував на не зовсім вдалий дотеп Ріната Ахметова. Донецький магнат, як відомо, під час свого всеукраїнського медіа-дебюту «припустив», буцімто колишні та нинішні керівники Міністерства внутрішніх справ тримають контроль над деякими видами злочинного бізнесу, відвівши недавньому першому заступникові міністра Москалю роль очільника банди кілерів. «Я дуже ціную, що Рінат Леонідович дав мені найвищу оцінку. Я все ж таки — «при больших делах». Луценка він підозрює в тому, що той наркобарон, Корнича (мій колишній підлеглий, начальник УБОЗу) — що він сутенер. Зате Москаль у нього — керівник банди кілерів, — зауважив «губернатор» у розмові з журналістами і додав (мабуть, відкривши неабияку службову таємницю): — Ви знаєте, раніше, до лютого 2005 року, коли прийшло нове керівництво, прізвище Ахметова ніхто в МВС не мав права виголошувати. За це просто звільняли. Я щиро радію з того, що в нашій демократичній державі йде ось така дискусія. Я вважаю, що це найкраще схвалення моєї діяльності на посаді заступника міністра внутрішніх справ».

Вибори, які щойно завершилися, підтвердили суцільне домінування на Луганщині Партії регіонів (а якщо точніше — все тієї ж старої «комсомольської» номенклатури радянської доби, яка тепер перефарбувалася в синьо-білі кольори). Остаточно голоси не підраховано, однак уже зрозуміло, що ПР набирає більше 70%. Це загалом по області. Але, як кажуть, є нюанси, і найпомітніший із них — уже всесвітньо відомий Алчевськ.

Хід виборів на Луганщині навряд чи суттєво відрізнявся від інших регіонів: тиснява на виборчих дільницях, доволі часті запізнення з початком голосування через великі обсяги підготовчої роботи, що викликало велике обурення в натовпі пенсіонерів, які традиційно приходять голосувати в числі перших. «Коментарі» дідусів та бабусь зводилися до того, що винна в усьому «помаранчева» влада і слід «на зло тому Ющенкові» голосувати за Партію регіонів.

Всеєвропейський плач, який здійняли функціонери Партії регіонів з приводу начебто запланованих владою фальсифікацій результатів виборів, вражає якоюсь дивною алогічністю. Особливо їх обурюють махінації зі списками виборців на південно-східних теренах України.

У даному випадку мається на увазі не Росія (хоча й вона опосередковано тут присутня), а Луганська облрада, яку депутати Луганської міської ради звикли, за древньою радянською традицією, вважати вищим за себе органом.

«Iндустріальний союз Донбасу» зацікавлений у придбанні Сіверськодонецького державного промислового підприємства «Азот». Про це одному з луганських інформагенцій повідомив його колишній генеральний директор Володимир Ляхов, коментуючи рішення Фонду держмайна про включення «Азоту» до списку підприємств, що підлягають приватизації. «Я руками й ногами за продаж цього об'єкта, — заявив пан Ляхов, — і вважаю, що це позитивно позначиться на самому підприємстві, тільки потрібен добрий інвестор, який поставить «Азот» на ноги. У держави таких коштів немає».