Учорашнє офіційне відкриття цвинтаря Орлят і меморіалу стрільців УГА було названо «актом порозуміння та примирення» між поляками та українцями, хоча подібні взаємні реверанси тривають кілька років поспіль. Уже були спроби «навіки побрататися» у форматі Кравчук—Валенса, Кучма—Кваснєвський, тож і зараз маємо ніби чергову версію згадати про те, як «братались з вольними ляхами». Але це справді непересічна подія, і цвинтар Орлят надто багато важить для поляків.

У Польщі наближаються вибори, котрі можуть поставити крапку в добі нинішнього президента Кваснєвського, якого підтримує Союз лівиці демократичної (СЛД). І хоча між президентськими і парламентськими виборами проміжок буде незначний (вибори до обох палат польського парламенту відбудуться 25 вересня, а президентські — 9 жовтня 2005 року), баталії можуть мати несподівані наслідки.

На позачерговій сесії Львівської міськради позавчора відбулася вікопомна річ — рада фактично визнала, що після розпаду Австро-Угорської імперії Львів був батьківщиною не лише українців, а й поляків. Після тривалого «опрацювання» львівських депутатів «емісарами» від вищої влади держави міськрада визнала протокол польсько-української комісії Зінченка-Бара, який із тріском провалила на сесії минулого четверга. Цього разу з «київською грамотою» у формі привітання Ющенка приїхав заступник голови секретаріату Президента Iван Васюник.

Перший виїзд Тимошенко-Прем'єра в Європу — робочий візит до Польщі 10 червня — не обійшовся без скандалу. Йдеться про «подарунок» її однопартійців зі Львова: як уже розповідала «УМ», фракція «Батьківщини» в міській раді Львова напередодні візиту заблокувала рішення про відкриття польського військового цвинтаря Орлят, що на Личакові. Поляки, для яких це питання впродовж трирічної епопеї навколо меморіалу було особливо дражливим, не могли не вплести голосування у Львівській міськраді у котекст візиту Юлії Тимошенко.

У четвер увечері скінчилася міжнародним скандалом епопея з намаганням підбити підсумки у справі відкриття польського військового цвинтаря Орлят на Личакові у Львові. Офіційне відкриття за участю президентів Польщі й України 24 червня мало засигналізувати початок «європейської доби» в політиці Президента Ющенка, крок назустріч полякам. Початково успішні перемовини, проведені днями держсекретарем Олександром Зінченком у Варшаві, закінчилися гучним ляпасом по польській приязні. Міська рада Львова вирішила змінити узгоджений текст.

Нині Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко буде гостем на неформальному саміті прем'єрів Вишеградської групи у середньовічному містечку Казімеж Дольний над Віслою. Не виключено, що Україна помалу приміряється до поглибленого партнерства, ба навіть евентуального членства в цій організації. Офіційна частина візиту українського Прем'єра включатиме зустрічі з польськими бізнесменами і головою уряду Мареком Бєлькою, але найважливішими будуть розмови неофіційні.

Інститут національної пам'яті Польщі лишається чи не найзагадковішою структурою, бо хоча він і не є спецслужбою, але має безпосередню справу з державною таємницею, він містить увесь об'єм інформації, що зберігався в архівах польських комуністичних спецслужб. Справжня, а не вигадана, історія Польщі чекає там своїх дослідників. Але, попри багатьох покривджених старою системою, котрі дістали сатисфакцію, дізнавшись, що ж було в течках, які накопала на них політична поліція комуністів, часом трапляються ситуації і малоприємні. Йдеться про силу знання і дилеми моралі: знати і мовчати чи сказати і постраждати?! У подібній історії опинився директор Інституту національної пам'яті Леон Кєрес, який не зміг приховати, що в оточенні Папи Івана Павла II була людина, запідозрена у «стукацтві».
Цей висновок було зроблено на підставі документів, нещодавно отриманих від польських спецслужб. Оприлюднювати прізвища, за законом, директор не мав права. Але польське суспільство компромісів не знає: під громадським тиском Кєрес назвав прізвище отця Конрада Гейма, який нібито «здавав» покійного Івана Павла ІІ. Фінал історії досить сумний, адже польська громадськість, засудивши священика, ще більшому осудові піддала директора інституту, який не мав права оприлюднювати прізвища. У червні мав розпочатись конкурс на посаду директора iнституту, але кандидатура Кєреса не дістала необхідної кількості голосів навіть для заявки для слухання у парламенті.
Кореспондент «України молодої» у Варшаві зустрівся з Леоном Кєресом.

У передвиборчій Польщі — черговий скандал, на цей раз пов'язаний з ідеологічним оплотом держави — Інститутом національної пам'яті (ІНП). У цій інституції зберігаються справи не лише з польських архівів, а й усе, що «накопали» комуністичні спецслужби до 1983 року, в числі іншого особові справи досі живої агентури.

Учора у Варшаві, виступаючи на саміті Ради Європи, Президент України вкотре нагадав, що демократична Європа не може вважатися об'єднаною без України. Наша держава, що «пройшла гостру боротьбу між свободою і тиранією, ... довела, що сповідує європейські цінності свободи та гідності так само, як і інші вільні народи Європи». Зауваживши, що саміт проходить на території, яка колись була за «залізною завісою», Ющенко згадав і польську «Солідарність», 25-річчя від створення якої відзначатиметься цьогоріч, і революцію троянд у Тбілісі, і помаранчевий Майдан у Києві, і зазначив, що цей рух руйнування бар'єрів у Східній Європі треба завершити, не допустити появи нових бар'єрів на континенті.

Президент Польщі Александр Кваснєвський по довгих ваганнях погодився їхати на московські святкування. Головна причина зрозуміла: Кваснєвський після активної участі в помаранчевій революції не бажає остаточно бити горшки з Путіним. Проте поляки надто критично сприймають роль СРСР у визволенні їхньої країни, отож Варшава не готує суцвіття дев'ятитравневих салютів і символічний польський фільм «Чотири танкісти і пес» уже давно не крутить.