Як і передбачала «УМ», прогнози кінокритиків мають мало спільного з уподобаннями журі: названі 23 травня фаворити фестивальних перегонів у підсумку поступилися призовими місцями роботам, які не знайшли відгуку в серцях глядачів.

Вона йде по засніженій вулиці повоєнного європейського міста. Легка сукня, кучеряве біляве волосся розвівається на вітрі, у руках — паперовий пакет із круасанами. Він біжить їй назустріч — спускається сходами, перебігає трамвайні колії, щоб потім померти під колесами вантажівки і горами червоних гвоздик... Це сюжет однієї із 12 новел, які український режисер кліпів і кіно Алан Бадоєв збирається поставити в музичному фільмі «Мадемуазель Живаго». Вона — відома бельгійська співачка Лара Фабіан. Він — молодий український мачо Макс Барських. У нарізці робочого відео, наданого журналістам для розуміння матеріалу, ця історія віддає надто приторною романтичністю. Але я вірю в талант Алана, його уміння компонувати кадр і акцентувати увагу на красивих дрібницях, як у OrangeLove, що би злі язики не казали.

Сьогодні — останній день конкурсних показів Каннського фестивалю, і вже завтра головне журі офіційно оприлюднить свої уподобання й назве фаворитів цьогорічного кінофоруму. Досить часто їхній вердикт не збігається з рейтингами, які на фестивалі складає глядацька аудиторія, або з оцінками кінокритиків. Любов — емоція надто суб’єктивна. Особливо мене дивує, з якої причини в конкурс фестивалю №1 потрапив сиквел «Втомлених сонцем» Міхалкова. Не було кому заповнити квоту Росії? Чи це просто в пам’ять про нагороду журі, яку «Втомлені сонцем» отримали в 1994 році? Разом із російською картиною сьогодні показуватимуть стрічку угорця Корнеля Мундрусо «Проект «Франкенштейн» (The Frankenstein Project), також лауреата Каннського фестивалю. Але останній день навряд чи принесе сюрпризи: найкращі фільми показано, експертні рейтинги складено, власні уподобання висловлено.

Незважаючи на те, що діти дуже люблять «Шрека», це все ж мультик для дорослих, і продовження анімаційного фільму «Шрек назавжди» — тому підтвердження. Отже, як ви пам’ятаєте, у першій частині Шрек урятував принцесу Фіону, яка перетворилася на людожерку, одружився з нею, обзавівся друзями — Віслюком та Котом у чоботях — і трійкою діток на додачу. Але, як виявляється, цим людськість людожера не обмежується, і він, як звичайний чоловік, одного дня усвідомлює, що сімейне життя його обтяжує і було б чудово повернути час назад.

Отже, в Канні погода день у день стає дедалі кращою — сонячнішою (про недавню стихію й згадки немає), а конкурсна програма все насиченішою — сьогодні вже сьомий фестивальний день (тобто до кінця змагань залишилося три дні). Власне, сьогодні в театрі Люм’єр, основному залі Палацу фестивалів, о 23.30 за київським часом відбудеться прем’єра українського фільму «Щастя моє» (My Joy). Про враження критиків від стрічки Сергія Лозниці ми дізнаємося завтра. І, побажавши йому успіху, звернемо наш суб’єктивний погляд на те, що вже презентували в головному кінозалі Канна.

Із початком кінофестивалю в Каннах на набережній Круазетт запаху моря ви не відчуєте: у повітрі стоїть стійкий шлейф парфумів, який іноді перебиває запах смаженої риби з навколишніх ресторанів, але легкий бриз швидко відносить кулінарні аромати. Ще в Каннах пахне кінематографом: здається, цей аромат лине від жінок у елегантних сукнях і чоловіків у смокінгах, які проходять по бульвару. Дрес–код — обов’язкова умова вечірніх показів у Палаці фестивалів, куди веде знаменита червона доріжка (мої джинси забракували, так що я сиділа й плакала на березі річки розкоші й шику). Запахом кіно просякнуті сінефіли, котрі з табличками «Квиток, будь ласка» окуповують Палац фестивалів, нескінченні черги в кінозали і, звісно, open air покази на пляжі — щоб ви не замерзли, вас дбайливо закутають у пледи.

У цьому кінематографічному натовпі можна зустріти й самих учасників фестивалю: наприклад, 21–річного канадського режисера Ксав’є Долана, У конкурсі «Особливий погляд» він представляє фільм «Серцебиття» (Heartbeats). Нам Долан знайомий по фільму «Я вбив свою матір» (I killed My Mother), який минулого року позитивно прийняло каннське журі й преміювало ексцентричного юнака нагородою

На «Робіна Гуда», що в українському прокаті з 13 травня, йшла як на прем’єру чергового голлівудського блокбастера, який днями потішив вишукану публіку Каннського фестивалю, проте побачила утопічну казку, круто замішану на ідеалістичних західних цінностях, певні події якої до сліз в очах нагадують українські реалії.

Сьогодні лише третій день 11–денного кіномарафону, але Каннський фестиваль швидко обростає скандальними історіями та прем’єрними оцінками. У четвер у позаконкурсній програмі показали фільм італійської документалістки Сабіни Гуцанті «Італія, що тремтить» (L’Italia che trema) про землетрус в Аквілі 2009 року. Кіносатира на тодішні дії прем’єра Сільвіо Берлусконі призвела до бойкоту фестивалю з боку італійського міністра культури Сандро Бонді, що зайвий раз дозволило італійським кінематографістам висловити обурення щодо обмеженості та консерватизму уряду. А от Бріджит Бардо звинуватила Каннський фестиваль у марнотратстві, обізвавши подію непристойним словом: мовляв, шик вищого світу коштує життя десятків мільйонів безневинних тварин, що йдуть на хутряні вироби для модних дам.

Схоже, природа симпатизує сплаву шику, гламуру й арту, чим є Каннський фестиваль: вона вгамувала шторм і заспокоїла ісландський вулкан, щоб учора ввечері, 12 травня, весь світовий кінобомонд міг насолодитися відкриттям кінофоруму на Французькій Рів’єрі. Одними з перших червоною доріжкою продефілювали актори Рассел Кроу та Кейт Бланшетт, які виконали головні ролі у фільмі–відкритті фестивалю «Робін Гуд». Голлівудська сага про героя Шервудського лісу є однією з небагатьох комерційних, а також американських стрічок, представлених на фестивалі №1 у світі.

Сніг із дощем, що минулого вівторка звалився на голови мешканцям Лазурового узбережжя, не завадить проведенню 63–го Каннського кінофестивалю. Президент Палацу фестивалів Давид Ліснар заявив, що стихія пошкодила незначну частину змонтованого до фестивалю обладнання.