По-нашому, це — шок. Саме так можна охрестити той стан, у якому перебували після четвергового голосування за зміни до Конституції «більшовики», точніше їхні парламентські керманичі. А ще точніше — позапарламентський керівник і натхненник політреформи, провал якої став його грандіозною поразкою. Але у прострації Віктор Медведчук перебував недовго. Щоправда, поки головний адміністратор України приходив до тями, дехто з його підопічних серйозно проштрафився.

У Верховній Раді вчора готували провокацію. На початку засідання представник «Нашої України» Юрій Кармазін заявив, що в кулуарах затримано групу якихось невідомих молодиків, і зажадав від спікера пояснити, хто це такі і що вони там забули. Як згодом розповідали журналістам «УМ» опозиційні депутати, вранці вони справді виявили у приміщенні ВР понад 30 «бритоголових хлопців» (хоча «наш рухівець» Юрій Ключковський оперував іншою цифрою — «близько 70»), які «на третьому поверсі проходили інструктаж». Це, за словами парламентаріїв, були «люди з охорони, якою фактично керує Адміністрація Президента», котрі, очевидно, мали виконувати ту функцію, яку завжди виконують подібні хлопчики на демонстраціях, інших важливих подіях. «Ющенківці» та бютівці припускають, що ці натреновані провокатори мали якимось чином зірвати голосування: можливо, вчинивши бійку на балконі, можливо, в інший спосіб — скажімо, кидаючи щось у президію або в більшість.

«Столична» область — це особливий регіон. Київщина живе по суті окремо від свого центру, і поки в головному місті України відбуваються вирішальні баталії політичних сил, загострюється протистояння впливових лідерів та постатей і ставиться на карту доля всієї держави, зовсім поряд можуть відбуватися свої, абсолютно інші, політичні драми. І навіть несподівані для багатьох «центральних» політиків результати парламентських виборів-2002, коли «сусіди» столиці, попри фактично безроздільне панування в області вірного Банковій «клану» Засух, жорсткий адміністративний ресурс і неприємності, якими їм погрожували місцеві «князьки», висловили підтримку «Нашій Україні», не примусили декого замислитися над тим, що тривожний дзвіночок «навколостоличного» голосування для нинішнього «режиму» може перетворитися на заупокійний дзвін.

Ну ще зовсім трошки, ще кілька зусиль — і довгоочікувана реформа буде в кишені. Щоправда, сьогодні змін до Конституції Верховна Рада ще не розглядатиме: попри те, що закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі вже підписаний Президентом, для того, аби за реформу проголосували комуністи із соціалістами, владі залишилася ще якась дрібничка — розглянути питання про введення виборів у місцеві ради й до ВР Криму. Судячи з порядку денного, саме цим парламентарії сьогодні й займуться, аби вже наступного голосувального дня, тобто післязавтра, упритул підступити до перекроювання Основного закону.

Балачки про конституційну реформу нарешті доїхали й до Києва. Учора у столиці відбувся «центральний» громадський форум на підтримку Конституційної реформи, який зібрав у Палаці культури «Україна» 3 тисячі 17 делегатів (це за офіційними даними). Цей урочисто-помпезний захід став апофеозом всенародного «одобрямсу», висловленого «реформаторським» починанням Кучми й Ко. «УМ» уже розповідала про подібні заходи, які протягом минулого року пройшли в усіх районах та областях України. Спершу ці форуми, учасниками яких були переважно «правильні» делегати, відібрані адміністраціями, висловлювали підтримку законопроекту Президента. Про нього зараз уже й не згадують, а тоді ідею розділити парламент України на дві палати й одночасно проводити вибори глави держави і Верховної Ради делегати подібних зібрань зустрічали бурхливими оплесками. Потім, щоправда, з'ясувалося, що дарма старалися — Кучма відкликав свій проект, і форумівцям довелося терміново переорієнтуватися на нового президентського «фаворита» — так званий «законопроект Медведчука—Симоненка—Мороза».

Невже це саме та людина, яку звинувачують у творенні революцій, ініціюванні державних скандалів і поваленні режимів? Стоячи поряд із чи не найодіознішим благодійником, фінансистом і мультимільярдером Джорджем Соросом, який без жодних ознак мільярдерської пихи спілкувався з кожним, хто до нього підходив, — від журналістів і найдрібніших «грантожерів» фонду «Відродження» до президентського зятя й чи не найбагатшої людини України Віктора Пінчука, у демонічні розповіді про американського філантропа й справді було складно повірити. Особливо після того, як Сорос, чарівно посміхнувшись, поскаржився на те, що його не любить російський президент Путін, і відмовився критикувати Джорджа Буша: мовляв, ні до чого виносити сміття з хати — американського президента треба «розбирати» в Америці, а в Україні є інші об'єкти для критики.

«Я пропоную поправку до своєї поправки такого текстового змісту: «Надати право Президенту Леоніду Кучмі призначити наступну Верховну Раду України». І це тоді дійсно буде виходити абсолютно в дусі того, що ви щойно зробили. Я наполягаю на цьому голосуванні». Засмучений марною працею «нашоукраїнець» Роман Зварич і справді говорив серйозно — після майже 12-годинної роботи парламентарії прийняли всього три поправки до закону про вибори народних депутатів, при тому що проголосовано таких доповнень і виправлень на той час було близько п’яти сотень. І три чверті — внесені представниками «Нашої України».

Попри те, що депутатів, обраних в одномандатних округах, вкотре «ламають через коліно» (почалося це ще тоді, коли на початку каденції нинішнього скликання ВР чи не сотню таких кадрів, буквально «затискаючи пальці у дверях», «приєднали» до пропрезидентської більшості), примушуючи голосувати за закон про стовідсотково пропорційні вибори до парламенту, серед них усе-таки залишилися ті, хто не побоявся вголос висловити свою позицію. Учора четверо нардепів вийшли з депутатської групи «Народовладдя», яку очолює Богдан Губський (тепер у її складi 18 «багнетiв»). Василь Гаврилюк, Орест Климпуш, Олексій Козаченко та Володимир Шкляр таким чином показали, що обурені поведінкою фракції, яка не підтримала їхню пропозицію про неприйнятність голосування за «пропорційний» законопроект.

У тій атмосфері, яка панувала вчора в кулуарах Верховної Ради, мабуть, можна було вішати сокиру — напруга, що витала в повітрі, точно не дала б їй упасти. А все через закон про вибори народних депутатів. Як уже не раз розповідала «УМ», без ухвалення й підписання Президентом цього законодавчого акту, згідно з яким вибори до парламенту відбуватимуться лише за партійними списками, ліва частина сесійної зали нізащо не проголосує за внесення змін до Конституції. Натомість абсолютна більшість мажоритарників просто криком кричить (переважно в душі) про те, що приймати такий закон — означає порушувати їхні права і права їхніх виборців, що пропорційна система недосконала, що... аргументів у «одномандатних» парламентаріїв не бракує. Але при цьому вони, бідолахи, безперечно, проголосують за стовідсотково пропорційний законопроект. А куди подітися, якщо Папа наказали? Натомість опозиція (йдеться про «Нашу Україну» та БЮТі), яка давно й послідовно виступає за перехід на «пропорційку», у цьому випадку чудово розуміє, що прагнення «більшовицьких» керівників якомога швидше «протиснути» виборчий законопроект продиктоване лише наказом зверху, бо з якихось невідомих і незбагненних причин Банковій не терпиться проштовхнути політичну реформу «тут і тепер», ну от просто негайно.

В'ячеслав Піховшек на критику не ображається. Він просто вважає, що всі, кого нудить від щоденного (для глядачів «Епіцентру» на телеканалі «Студія 1+1» — щотижневого) змагання Славка із самим собою (як нижче прогнутися, зручніше повернутися, нашарувати побільше єлею на певні владні органи тощо), «помиляються». Так, як, скажімо, помилилася «Україна молода», опублікувавши минулої п'ятниці матеріал «Дурна слава». Щоправда, в чому саме полягає помилка, Піховшек не пояснив. Можливо, в тому, що підірвана провідним аналітиком «1+1» 14 березня «бомба», себто розмова двох невідомих осіб, одним з яких може бути двоюрідний брат народного депутата Романа Безсмертного, виявилася «обманкою»?