На жаль, з гумором у сучасній українській літературі сутужно. Не те, щоб наші письменники тотально позбавлені цієї ментальної окраси, почуття гумору, — Андрухович, Винничук, Діброва, Жадан, Іранець, Кожелянко, Позаяк повсякчас спалахують розкутими веселощами. Але так, щоби написати цілу книжку винятково «заради сміху» (як ото колись утнув Котляревський з «перелицьованою Енеїдою»), — тут згадаєш хіба Чорногуза, Подерв’янського та Меднікову. Як на цілу національну літературу чималої країни — замало. Навіть у глосарії МУЕАЛ (Малої Української Енциклопедії Актуальної Літератури) немає статей «гумор» чи «сміхова культура». А її ж укладач, Єшкілєв, і розуміється, і кохається на жартах.

«Хотинська битва 1621» — третя книжка столичного видавництва «Балтія–Друк» у серії «Історія ранньомодерної доби України, Польщі та Литви». Вивчення вітчизняної минувшини під заявленим кутом зору десятиліттями лишалося на дослідницьких марґінесах, оскільки ті події суттєво підважували москвоцентричну концепцію російської імперської історіографії. Відтак, ми дістали нову версію розвитку Європи на початку XVII століття, оперту на останні архівні знахідки та сучасні наукові розвідки, передовсім польські.

Честь і хвала Володимирові Панченку, керівникові сайту «ЛітАкцент», котрий протиставляється облудній тезі «Критики немає!» (продукованій видавцями та самими авторами із суто іміджево–корисливою метою) не так словом, як ділом. Книжка «Літературна дефіляда.

Вийшов 2–й том альбому «Національний музей історії України» (перший з’явився торік), що його у передньому слові названо «унікальним зразком».

«Поганий той дослідник, який через місяць після написання своєї роботи досі вважає її досконалою», — читаємо у доповненому перевиданні торішньої книжки Володимира В’ятровича «Друга польсько–українська війна 1942—1947» (К.: Києво–Могилянська академія), першодрук якої спричинив неабиякий резонанс в історичних колах.

У Харкові розпочато друк десятитомної «Великої сучасної енциклопедії» (ВСЕ), зладженої відомим мандрівником–автором путівників, старшим науковим працівником академічного Інституту географії Андрієм Івченком. У продажу — дві перші книжки.

На полі української дитячої літератури панує стабільність: не та ­стабільність застою, якою пишається нинішній уряд, а сталий розвиток високих, так би мовити, технологій. 2012–й рік почався із внесення до престижного міжнародного каталогу 250 кращих дитячих книжок (White Ravens 2012) минулорічного лавреата — «Казки про Старого Лева» Мар’яни Савки та Володимира Штанка.

Вчена рада Національного педагогічного університету імені Драгоманова — співорганізатора Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року» — ухвалила надати звання Почесного професора експертові «Книжки року» директорові Інституту літератури Миколі Жулинському.

Завтра розпочинається чотириденна експертна сесія Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2012», де 87 критиків, істориків, філософів, мистецтвознавців та фахівців з дитячої літератури визначатимуть репертуарні здобутки нині­шнього літературно–книжкового сезону.