У довколопершовересневий період як ніколи хочеться поговорити про дітей. А на сторінці «ЛЯ-ЛЯ-ФА» — про зірок. Тож — зірки-мами і їхні діти. Традиції материнства в Україні, на відміну від Європи, потужніші: мало-хто залишає дітей на першому році життя на руках у нянь чи, вдягаючи ділові костюми та намазуючи губи, дивлячись у бокове скло робочої машини, мчить на «круглі столи» та переговори. Наші мами годують дітей грудьми, варять їм овочеві супчики та співають колискові й в усьому і всюди намагаються бути своїм дітям ближчими, навіть коли на це немає часу. У зірок часу, як відомо, завжди бракує. Як вони поєднують гастролі, гримерні та лаштунки із сімейними переглядами мультиків «Ну, постривай!» та пасочками в пісочницях розповідають

Фраза «якщо ви не цікавитеся політикою, то вона зацікавиться вами» стає особливо актуальною напередодні чергових виборів і особливо для вітчизняних кумирів. Хто, як не вони, збурюватимуть молодь халявними концертами, на яких важливі моменти в житті — перший поцілунок під улюблений хіт чи перша можливість вибирати владу самому — асоціюватимуться з певним політичним прізвищем. Політики вже майже роздерибанили українських виконавців — одним із перших концертів на підтримку кандидата в президенти було «свято від Януковича» на Європейській площі в Києві, на якому виступав Віктор Павлік. Співак зараз відпочиває в Туреччині, тому не зміг відповісти на запитання «УМ». Але ми поцікавилися у його колег: з ким ви, майстри культури? Отож кого, коли і чому підтримували, -ють, чи будуть це робити, розповідають:

Ім'я Ірини Шинкарук — перше українське ім'я, занесене в міжнародний музичний каталог Who is who in music — нечасто потрапляло на вершини хіт-парадів. Але саме Шинкарук першою з українських виконавців стала лауреатом Міжнародного фестивалю в Казахстані «Голос Азії» , де її пісню визнали кращою; окрім того, на її рахунку безліч гран-прі («Білостоцькі мальви» (Польща), «Море друзів» (Ялта), «Мелодія» (Львів). «Коли дивлюся на дискографію Іри, то думаю: як насправді багато зробило це дитя!» — говорить її колега по сцені. Сьогодні солістці Національного радіо України, викладачеві кафедри естрадного вокалу Київського унiверситету культури i мистецтв та телеведучій —25. З цієї нагоди Iрина Шинкарук влаштувала свято і для своїх шанувальників — презентувала новий альбом із 16 треками та 2 відеороботами «Відчуваю», свою другу поетичну збірку (перша — «Народження голосу» — вийшла у 2001) і подарувала можливість побачити себе в інтернеті — iryna.com.ua.

Ще однією «зайнятою» співачкою поповниться українська сцена — дівчина з волоссям кольору лілій та духом авантюризму, прототип книжкових персонажів і телеведуча, Наталка Могилевська сказала заповітне «так» бізнесмену Дмитру Чалому. Вже замовлено розкішний торт і елітне шампанське, Наталка вдосконалює весільні наряди, можливо, їх буде кілька — «Мене обшивають два весільні салони, а подруга і відомий модельєр Вікторія Краснова контролює їхню роботу». Каже, що, незважаючи на упередження, обговорить ці питання з чоловіком, мовляв, у Діми і смак чудовий, і красивою хочеться бути саме для нього. Як стало відомо «УМ», кілька суконь-подарунків «самая-самая» отримає від інших модельєрів, які знають параметри її фігури і зшиють їх спеціально до дня весілля. Відоме і місце проведення свята — це буде будинок офіційних прийомів Адміністрації Президента: його будував архiтектор iз майстернi Растреллі, є тераса, повита виноградом, внутрішній дворик, і місця вистачить усім. Наталка не приховує, що збирається влаштувати «якщо і не «пiр на вєсь мiр», але такого ще не було в нашому селі!». Бажаючі побачити весільний кортеж зможуть зробити це завтра приблизно о 15.30 на Хрещатику.

Книга накладом по 500 примiрникiв кожного тому з'явилася у київському видавництві «Ярославів вал» завдяки Лізі українських меценатів. Знаковим для збірника справді можна вважати число «чотири»: у книзі чотири розділи, які символізують чотири пори року: «Зелені дзвони», «Іменини літа», «Медова осінь» та «Завесніли сніги», чотири вежі були на козацьких оборонних спорудах на Січі, щоб «спостерігати» за чотирма сторонами світу.

Ще одним фільмом, який можна буде подивитися у серпні, окрім мультяшного «Шрека-2», став історичний «Король Артур», що його вже встигли наректи найочікуванішим у 2004-му. У світовому прокаті фільм з'явився ще сьомого липня, а у нас — тільки позавчора, втім українці за мужнього, красивого, виваженого і патріотично здорового Артура (Клайв Оуен) «вболіватимуть» все одно першими серед країн СНД (у Росії прем'єра планується тільки на середину серпня). На початок серпня фільм зібрав понад 80 мільйонів касових зборів по всьому світу. Популярність йому забезпечує велика кількість батальних сцен — за що, до речі, критикують режисера, а для романтичних осіб привабливими стануть сильні й невмирущі лицарі з кучерями та легкою неголеністю.

Літо — пора фестивалів — укотре запросило юних талантів, маститих зірок та численних глядачів до прибалтійської Юрмали: з 28 липня по 1 серпня на бурштиновому узбережжі проходив Міжнародний конкурс молодих виконавців популярної музики «Нова хвиля-2004». Передаючи свій досвід початківцям, фестиваль відкривали почесна гостя з Великої Британії Бонні Тайлер, наша Софія Ротару, рімейкоман Філіпп Кіркоров, солодка парочка Анжеліка Варум і Леонід Агутін та інші. Але не вони були головними персонами «Хвилі»: на сцені знаменитої зали «Дзінтарі» у безкомпромісно-творчому протистоянні зійшлися представники Норвегії, Німеччини, США, Ізраїлю, Канади та багатьох країн пострадянського простору.

Схоже на те, що 16-19 вересня у Львові, а в ньому — в іще тіснішому Палаці мистецтв, де щоосені відбувається книжковий Форум видавців, ніде буде не те що яблукові — волосині впасти. В ці дні на одинадцятий ярмарок завітає всесвітньо відомий бразильський письменник Пауло Коельо, книги якого перекладено 52 мовами, продано в 140 країнах накладом більше 35 мільйонів примірників. Роман Коельо «Алхімік», який було видано ще 16 років тому, увійшов у десятку найпопулярніших творів кiнця минулого століття. З того часу світ побачили 13 книг письменника, а зараз Пауло пише новий роман під назвою «Захер».

Iм'я Костянтина-Вадима Ігнатова добре відоме не тільки українським критикам, а й знавцям українського живопису за кордоном. Тому що свободолюбивий, самобутній, а ще — парадоксальний. Тому що персональні виставки були в Москві (1977, 1992), Аахені (1993), Бостоні (1993), Нью-Джерсі (1995), Брюсселі (1995, 1998), Гарварді (2002), Лос-Анджелесі (2002), а деякі твори зберігаються в приватних колекціях Канади, Ізраїлю, Голландії, Німеччини та інших країн світу. Тому що ігнатівський абсурдний світ близький і зрозумілий далеко не кожному, отож критикований. 2004 року авторові — сімдесят. Цьому і присвячена його експозиція в «найважливішому» музеї України, яка відкрилася днями.