Святе місце, як відомо, порожнім не буває. А якщо цим місцем є керівне крісло Державної податкової адміністрації України, яка в нашій державі вже давно не так виконує функції поповнювача державного бюджету, як «працює» з «несвідомими» політиками-бізнесменами, залишати таку важливу нішу без «наповнення» на довгий час просто небезпечно. Можливо, саме такими міркуваннями керувався Президент, коли минулої п'ятниці досить несподівано для багатьох уже через кілька годин після звільнення з посади екс-голови ДПАУ Юрія Кравченка призначив головним податківцем Федора Ярошенка. При цьому аналітики та експерти відзначили, що, здійснюючи кадрові пертурбації в одній із найважливіших державних установ, Президент не відійшов від свого правила підписувати укази про звільнення-призначення в останню мить робочого тижня.

Позавчора Борис Холод мав приєднатися до численної когорти українських пенсіонерів: 9 червня 2004 року виповнилося рівно чотири роки з дня його призначення членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Оскільки, згідно із законом про цей державний орган, повноваження кожного з «нацрадівців» тривають протягом чотирьох років, окрім випадків їх дострокового припинення, здоровий глузд повинен підказати і самому Борисові Івановичу, і його «працедавцеві» (нагадаємо, що Холода призначив за своєю квотою в Нацраді Президент), що пора вже й на заслужений відпочинок.

Як «більшовики» не впиралися, а на один «багнет» у їхньому «війську» в четвер стало менше: уже майже під кінець вечірнього засідання Верховна Рада таки відправила в уряд нардепа Анатолія Толстоухова. Як уже повідомляла «УМ», зранку питання про припинення депутатських повноважень міністра Кабінету Міністрів Толстоухова ставили на голосування тричі, але представники більшості вперто не хотіли відпустити свого «однокашника» разом з його голосувальною карткою у виконавчу владу. І це при тому, що в разі відмови парламенту припинити його депутатство, Толстоухову довелося б або й далі порушувати законодавство, або розпрощатися з міністерською посадою. Вочевидь, ні першого, ні другого Анатолієві Володимировичу робити не хотілося, оскільки він, на відміну від деяких інших сумісників, написав заяву з проханням звільнити його від виконання депутатських повноважень. Як нагадав, доповідаючи відповідний проект постанови, голова Регламентного комiтету ВР Валентин Матвєєв, згідно зі статтею 78 Конституції України «народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі», а у статті 81, яка регламентує дострокове припинення повноважень народного депутата, є, зокрема, і пункт про складення повноважень за особистою заявою парламентарія.

Коли півтора року тому у Верховній Раді третього скликання з-під палиці Банкової народжувалася парламентська більшість, опозиційні депутати, журналісти й усі небайдужі громадяни України напружено чекали початку кожного пленарного засідання, аби дізнатися, скільки нардепів «зламалися» й перейшли до якоїсь із «більшовицьких» фракцій цього дня. Ситуація повторюється. Однак тепер спостерігачі за парламентськими процесами з цікавістю відстежують передислокацію «бойових одиниць» уже в межах самої більшості. Учора, скажімо, свою фракційну приналежність поміняли два нардепи. Від соціал-демократів (об'єднаних), повернувшись до лона рідної «Трудової України», відійшов безпартійний мажоритарник Ярослав Сухий. У минулому скликанні ВР пан Ярослав був представником саме цієї фракції, але в нинішньому варіанті депутатського корпусу чомусь одразу ж приєднався до фракції СДПУ(о). Тепер, коли «ТУ» «очистилася» від «промисловців та підприємців», Сухий знову опинився в її лавах.

Українські хлопці й надалі воюватимуть в Іраку. Так сказав Леонід Кучма, якому президент Сполучених Штатів Джордж Буш час від часу пише солодкі листи з подякою за підтримку, які, вочевидь, так тішать самолюбство Президента України. Та що там самолюбство — Леонід Данилович, мабуть, і досі сподівається зброєю українських солдатів вибити собі індульгенцію від Заходу. А тому «тікати» з «гарячої точки» не збирається. «Україна прийшла в Ірак з миротворчою місією. Ми не завойовники, не окупанти. Ми маємо намір виконати свій обов'язок до кінця. Ми не втечемо», — заявив Кучма вчора у Бахчисараї.

У парламентській більшості й далі відбуваються обіцяні далекоглядною опозицією процеси перегрупування сил. Учора нарешті викристалізувалася у щось конкретне давно обіцяна колишнім «нашим українцем» Тарасом Чорноволом депутатська група «Центр». До цього, за словами першого віце-спікера Адама Мартинюка, «найдемократичнішого в парламенті» утворення увійшли 16 нардепів. «Найдемократичнішого» — тому що «Центр» став єдиною фракцією, яка не має керівника і на 100 відсотків складається з її уповноважених представників.

Учора депутатам Верховної Ради, які ще не відійшли від подій у Мукачеві, довелося на кілька годин забути про виборчі й реальні баталії: на порядку денному був... кастинг. Саме так охрестила лідерка БЮТі Юлія Тимошенко голосування за ратифікацію угоди про створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном. За результатами вчорашнього депутатського волевиявлення в українському парламенті Росія, на думку пані Юлі, визначатиметься щодо того, кого підтримати на виборах глави нашої держави. Хоч особливої інтриги й не було: «ЄЕП — це безробіття українських громадян, занепад української економіки й шалене зростання цін на українському ринку!» — доводили представники «Нашої України» та БЮТі, до яких у цьому питанні знову приєдналися соціалісти. «ЄЕП — це нові робочі місця, економічно вигідна співпраця і прихід в Україну російських капіталів!» — запевняли комуністи й «більшовики». «Ми сьогодні всі будемо здавати останню барикаду — суверенітет України», — палко промовляла Тимошенко. «Ето как раз «нашисти» всьо продалі іностранному капіталу, а ми виступаєм за інтєрєси Украіни!» — обурювалися представники Компартії. Хто з усіх вищеперелічених має рацію, ми з вами дізнаємося незабаром. Бо 265 голосами «за» Верховна Рада таки здала «останню барикаду» разом з українським суверенітетом і ратифікувала угоду про створення ЄЕП.

Українська влада вже анітрохи не соромиться відверто цілувати чобота російському панові. Ба більше — вона цим пишається. Інакше навряд чи всі центральні телеканали України з таким задоволенням смакували б подробиці візиту головного адміністратора нашого Леоніда Кучми, Віктора Медведчука, до білокам'яної, де його приймав «їхній» Володимир Путін. «Ми уважно стежимо за тим, що відбувається в Україні. Сподіваємося, що всі плани будуть реалізовані», — по-батьківському підбадьорив свого візаві російський президент. «Спасибі за підтримку. Ми її відчуваємо і сподіваємося, що наші відносини будуть продовжуватися в такий же спосіб», — парирував посланець Президента українського.

Дірку в енергетичному секторі Кабінету Міністрів заткнули Тулубом. Тим самим Сергієм Тулубом, який свого часу вже очолював Мінпаливенерго в уряді Віктора Ющенка (а перед тим — у Кабінеті Валерія Пустовойтенка) і врешті-решт звідти вилетів через конфлікт із віце-прем'єром з питань ПЕК Юлією Тимошенко, його ж Президент Кучма називає то «хлопчиком на побігеньках», то «найкращим менеджером України», котрого люто ненавидять фахівці атомної енергетики.

У тому що омріяна Медведчуком й оспівана Кучмою політреформа не пройшла, є чимала заслуга попередника Віктора Володимировича на посаді адміністратора Леоніда Даниловича, а нині Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Ні, сам спікер за зміни до Конституції чесно голосував, як, мабуть, і обіцяв своєму колишньому шефові. Але навряд чи хтось із «більшовицьких» поводирів передбачав, що Литвин так жорстко дотримається вимог опозиції про оголошення списку відсутніх на засіданні депутатів.