Заступник київського міського голови Володимир Яловий готовий стати наступником свого нинішнього шефа Олександра Омельченка. Принаймні він заявив про свою готовність позмагатися на мерських виборах наступного року. «Я відчуваю себе одним із найбільш підготовлених кандидатів на посаду мера міста Києва, — цитує Ялового УНІАН. — І, залежно від того, якою надалі буде позиція партії «Єдність» (після переходу Омельченка до «Народного союзу «Наша Україна» Яловий є в.о. голови «Єдності». — Авт.), позиція мера Києва Омельченка, буде вирішуватися це питання».

Сергій Васильєв, якому приписують авторство сумнозвісних «темників», уже давно не розпоряджається інформаційним простором усієї України. Хіба що, можливо, відточує свою «темникотворчу» майстерність у межах прихильної до нього СДПУ(о) або опозиції загалом — треба ж звичним до вказівок та «рекомендацій» «інформаційним політтехнологам» керувати умами бодай кількох сотень тисяч партійців, якщо вже не кількох десятків мільйонів співвітчизників. Зрештою, це нібито нормальна практика — формувати погляди своїх однопартійців на ті чи інші політичні події: якщо вже пішли в партію, значить, приймають і партійну дисципліну.

В Україні з'явилося нове політичне утворення — Народно-патріотичне об'єднання «Трудовий союз». Воно хоче зайняти нішу лейборизму — течії, досі неіснуючої в нашій державі. Хоча, як пожартував один із його провідників, поет Борис Олійник, «я вихований у тих часах, коли лейбористів вважали відступниками». На з'їзді, що відбувся у Києві минулої суботи, об'єдналися Трудова партія Михайла Сироти, «батька» нині діючої Конституції України, Український фонд культури, очолюваний Борисом Олійником, та Всеукраїнська партія трудящих Мирослава Якібчука. Головою об'єднання було одностайно обрано Сироту, його заступниками — Олійника та Якібчука. «ТС» обіцяє відстоювати права найманих працівників, якими є, власне, 90 відсотків наших співвітчизників.

У перший день літа в Україні побільшало ще на одну партію — «Політичну партію «Пора» зафіксовано в реєстрі Мін'юсту під номером 127. Її «прописка» — на вулиці Десятинній, 1/3, тобто в бойовому штабі тієї, ще революційної, «Пори», де вироблялися основні ідеї молодого «авангарду помаранчевої революції», зберігалися агітки, на який кілька разів «налітали» міліцейські перевірки.

Цього літа урядовці відпочиватимуть «по-українськи». Звісно, якщо пристануть на пропозицію віце-прем'єр-міністра з гуманітарних та соціальних питань Миколи Томенка, який посилено пропагуватиме серед членів Кабміну «український відпочинок». «Чиновники повинні присвятити це літо українському народові, а не своїм родинам, потрібно працювати, а не відпочивати», — заявив невтомний Томенко, який приходить на роботу з жайворонками і не дає колегам знудитися, постійно вигадуючи їм якісь культурні розваги. Як відзначив Томенко, «члени нинішнього уряду є молодшими, ніж члени попереднього, а в самому Кабміні нема «чорнобильців» і ветеранів куликовських битв». Це до того, що майже всі урядовці минулої «каденції» «були пільговиками і тому мали по 45 днів відпустки».

Їй Богу, іноді дивуєшся пластичності розуму ділків, які нахабно примудряються заробляти величезні гроші мало не з сирого повітря. Або, приміром, із нікому непотрібних відходів, та ще й дуже небезпечних. Такими справами, принаймні донедавна, займалася одна закарпатська фірма. Її нещодавно «вичислила» прокуратура і вже порушила кримiнальну справу. «Приватне підприємство «Озон», — ідеться у повідомленні Генпрокуратури, — на виконання договору з угорською фірмою за останні чотири роки під виглядом теплостійкого наповнювача, що використовується у автомобільній промисловості, ввезло до держави 4 тисячі тонн хімічних відходів 1 (найвищого) класу небезпеки».

«Є багато людей, які хочуть змінити цей світ. Але я відрізняюсь від більшості з них тим, що маю гроші». Так просто й лаконічно відомий фінансист, філантроп і меценат, засновник Міжнародного фонду «Відродження» та Інституту відкритого суспільства Джордж Сорос дав відповідь на запитання, яке не дає спокою багатьом як бідним, так і багатим: навіщо він це робить? Для чого йому, американському громадянину з мільярдними статками, потрібна демократизація «чужих» країн, чому він так переймається свободою преси і творенням відкритого суспільства в Україні чи Білорусі? Людям, які не звикли ділитися своїми статками «за спасибі» (а то й без нього), цього не зрозуміти.