Як і передбачалось, добре прогнозовані політичні симпатії виборців Вінниччини якихось несподіванок не принесли — можна було сперечатися лише про співвідношення відсотків на користь провідних політичних сил. За попередніми даними, більшість серед депутатського корпусу обласної ради дістанеться БЮТ (29% голосів), другу за величиною фракцію може сформувати НСНУ (понад 15%), третю — соціалісти (майже 10%). Від них помітно відстали «регіонали» та блок Литвина, а комуністи, схоже, до обласного «парламенту» можуть не потрапити взагалі. Аналогічна картина вималювалась і на виборах до рад нижчих рівнів.

«Ми трохи запізнилися з проведенням цієї наради», — відверто визнав Юрій Єхануров, виступаючи перед представниками трьох стратегічно важливих галузей переробки сільськогосподарської продукції — цукрової, олійножирової та спиртової. Місцем зустрічі не випадково було обрано Вінницю, бо область є абсолютним лідером принаймні у двох із них — у виробництві цукру (понад 16 відсотків від загальнонаціонального валу) та спирту (близько 20 відсотків). Перед нарадою ставилося завдання: виробити загальні принципи розвитку напередодні вступу до Світової організації торгівлі (керівник уряду не сумнівається, що це відбудеться вже нинішнього року) з урахуванням нових тенденцій на міжнародних ринках і становища України. Можна сказати, що перспектива працювати у висококонкурентному середовищі вже буквально «дихає» в спину.

«Усе нове — не більше ніж добросовісно забуте старе». Цей афоризм неодноразово спадав на думку авторові цих рядків під час підготовки матеріалу. Для прикладу досить узяти нинішню «новинку» — альтернативне пальне біологічного походження, про яке останнім часом точиться стільки розмов. Однак навіть на другому плані не виникає яскравий історичний факт: ще 1900 року Рудольф Дизель продемонстрував, як сконструйований ним двигун успішно працює на рослинній олії. Тоді експеримент не набув поширення, бо виробництво мінерального пального було набагато дешевшим.
Після того як перспектива швидкого вичерпання природних енергетичних ресурсів та екологічні реалії кінця сторіччя примусили провідні держави повернутись обличям до біопального (інакше кажучи, до біодизеля), в Україні згадали ще один якщо й не забутий, то надовго відсунутий на задвірки почин. У Європі основною сировиною для виготовлення біодизеля слугує рапсова олія (на відміну від США, де віддають перевагу соєвій олії). На початку минулого століття рапс успішно вирощували в північно-західній половині нашої країни, і площі його розширювались.
Збудований після війни у Вінниці олійножировий комбінат у першу чергу спеціалізувався на переробці насіння рапсу. Та, оскільки на полях цiлком запанував соняшник, практично зайнявши становище олійної монокультури, подільські олійножировики змушені були, починаючи з 1957-го, переробляти лише його насіння. І тільки з початку дев'яностих років, коли рапс повернувся на лани, переробні підприємства згадали про свою первинну спеціалізацію. Вінницький олійножировий разом із Чернівецьким олійножировим комбінатом стали утримувати монополію у виробництві рапсової олії. В окремі роки частка вінничан становила 80—90 відсотків від обсягів національного валового виробництва цього продукту.
Тож коли постала проблема створити вітчизняний біодизель, Вінниця мала всі необхідні предумови для початку проекту, насамперед — технологічні потужності та інженерні кадри. На підприємстві одразу оцінили багатообіцяючі перспективи виробництва цього пального. Отож уважно придивилися до закордонних розробок і як результат — нещодавно в лабораторних умовах отримали перший зразок біодизеля. Оскільки в Україні поки що відсутні стандарти на новий вид пального (профільний науково-дослідний інститут лише розробляє технічні умови), його передали для вивчення та випробування в Німеччину, яка нині є законодавцем моди в цій сфері. На час написання цього матеріалу результати дослідження у Вінницю ще не надійшли, але начальник управління регіонального розвитку та євроінтеграції облдержадміністрації Владислав Мормітко (попередня посада — керівник олійножирового комбінату) не сумнівається в добрих кондиціях пілотної розробки.

Журналісти газети «33-й канал», яка на сьогодні має найвищий в області наклад, виступили з різкою критикою дій місцевої Феміди і на знак протесту проти її дій оголосили безперервне голодування. Це сталося після того, як редакція один за одним програла кілька судових процесів проти посадовців, котрі перебували при владі за кучмівського режиму. Останніми краплями, які переповнили чашу терпiння, стали рішення Ленінського районного суду, що набули чинності після апеляційного розгляду, за позовами колишнього начальника УМВС в області генерал-майора Валерія Литвина та депутата Вінницької міської ради підприємця Юрія Коробкіна. Згідно з ними, редакція мусить сплатити обом позивачам по десять тисяч гривень. Суму відшкодування у дві тисячі гривень суд постановив стягнути з журналіста Романа Ковальського.

Робочий візит Віктора Ющенка на Вінниччину був присвячений двом комплексам проблем — виробничим відносинам, які склалися в агропромисловому секторі, та реформуванню медичної галузі.

Терміном «мала гідроенергетика» прийнято називати сукупність невеликих ГЕС, які працюють на малих та середніх річках. Але якщо підійти з іншого боку і глянути на масштаби в цілому, то так звана «мала» гідроенергетика потенційно може не лише тягатися з «великою», а й випереджати її за сукупним показником виробленої електроенергії. А вже разом вони здатні відчутно потіснити на ринку головних конкурентів, які працюють на ядерному та звичайному паливі, а найперш — на природному газі.

Знайомлячись із особливостями енергетичного проекту, який напередодні нового року запрацював на ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат», мимоволі згадуєш приказку «Не було б щастя, та нещастя допомогло».

Це вже нині, оглядаючись на десятирічний шлях творчого становлення та низку перемог, можна робити певні узагальнення і намагатися зрозуміти передумови успіху. Тоді ж, улітку 1996-го, батьки Віті Орлова були вражені результатами міжнародного конкурсу дитячого мистецтва «Хвиля фантазії», що відбувався у Сочі: хлопчик із провінційної Вінниці, якому не виповнилося ще й шести років, отримав Гран-прі, а голова журі, народний художник Росії В. Малолєтков назвав його новим Пікассо.

Для того щоб монументально увічнити головного персонажа «Дванадцяти стільців» та «Золотого теляти», Жмеринка свого часу мала вельми поважні причини. Як-не-як, а саме його вустами автори прославили невеличке подільське місто, поставивши в один ряд із Парижем та Ріо-де-Жанейро. В дев'яності роки це й було зроблено — в центральній частині Жмеринки з'явилася скульптурна подоба Остапа Бендера.

Нова ініціатива Юрія Луценка, про яку міліцейський міністр із властивою йому прямотою оголосив на прес-конференції у Вінниці, явно прийдеться не до смаку деяким із майбутніх кандидатів у депутати, чиї імена вже з'явилися в партійних списках. Керівник силового відомства має намір донести до широких мас інформацію щодо тих претендентів на мандати, які фігурують у кримінальних справах.