— Пане В’ячеславе, чи однозначним сценарієм після виборів є утворення «НУНС» і БЮТ суто «помаранчевої» коаліції на базі попередньо зафіксованих домовленостей? Тимошенко — Прем’єр?
— Так. Я завжди був прихильником демократичної коаліції з Блоком Юлії Тимошенко. І угода про її створення, нагадаю, підписана ще 24 лютого. В цій угоді передбачені і світоглядні засади формування майбутньої більшості та уряду, і механізм розподілу посад: більша фракція вносить кандидатуру Прем’єр–міністра, всі інші посади розподіляються 50 на 50.

Напередодні виборів у директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова немає жодної вільної хвилини. Думкою знаного політолога про парламентські перегони цікавляться і вітчизняні, й закордонні журналісти. Прогнози й оцінки Карасьова зазвичай відрізняються точністю і влучністю. Поцікавилася ними й «УМ». На початку розмови він відзначив, що впродовж виборчої кампанії не був «технологом «Нашої України», як написала «Українська правда», а лише іноді консультував цю політичну силу.

«ГІЯ. Ми не забули» — ці слова, утворені сотнями свічок, палахкотіли недільного вечора на асфальті майдану Незалежності. 16 вересня — у день чергової річниці зникнення та загибелі редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе — його колеги і просто небайдужі громадяни знову вийшли на центральну площу.

Представляти Юрія Іллєнка «УМному» читачеві, думаю, не варто. Навряд чи є в Україні освічені люди, які не знають цього імені, не бачили легендарних уже фільмів, відзнятих оператором і режисером Іллєнком. Але Юрій Герасимович — іще й політик. Він пишається тим, що є українським націоналістом, одним із лідерів чи не єдиної ідеологічно чистої партії нашого політикуму — Всеукраїнського об’єднання «Свобода».
Ми хотіли поговорити з Іллєнком саме про політику. Але без згадки про «найголовніше з мистецтв», звісно, не обійшлося. І не лише тому, що кіно і Юрій Іллєнко — це вже нероздільні поняття. А й тому, що кіно — це також політика: через нього, як постійно наголошує Іллєнко, народ можна зазомбувати, позбавити національної самоідентифікації, знищити в культурному сенсі, або навпаки — прищепити істинні цінності.

Напередодні виборів у колишнього заступника голови Конгресу українських націоналістів, а нині — кандидата в депутати від блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Євгена Гірника немає жодної вільної хвилини. І «Україна молода» ледве «зловила» його в Горохові на Волині: як і більшість інших членів виборчого списку «НУНС», пан Євген безперервно спілкується з виборцями «на місцях». І запевняє, що хоч люди й зневірилися в багатьох політиках, але розчарувалися не остаточно.Цікаво, як виглядає агітаційна робота «в полі»?

Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно».

«Гарний хлопець, і такий щирий — йому можна вірити», — такі відгуки авторка цих рядків почула від кількох «простих виборців», плануючи інтерв'ю з Русланом Князевичем. І справді, спілкуючись із цим молодим політиком, розумієш, чому «Наша Україна» зробила ставку на «нові обличчя»: їм ще вірять. Вони поки що щирі і сповнені ентузіазму. Люди це відчувають і намагаються не думати про те, скільки таких натхненних борців за справедливість жорстока політична дійсність пережувала й «виплюнула» зовсім інакшими. Зрештою, рано чи пізно практика тотальної продажності й корумпованості в українському політикумi повинна припинитися, то чому б і не зараз — із приходом в оновлену Верховну Раду «оновлених» депутатів? Принаймні Князевич запевняє, що саме так воно й буде, і переконує: цього разу «Наша Україна» вкупі з «Народною самообороною» веде до парламенту тільки незламних однодумців.

«Скромніше, ніж у Яника, але симпатичніше, ніж у Юлі», — ділилися враженнями журналісти, жуючи «шарові» пончики на міжпартійному з'їзді блоку «Наша Україна — Народна самооборона». «Головне — душа й совість, а не показушні феєрверки», — суворо зауважив на це досить молодий чоловік у солідному костюмі. Судячи зі спеціалізованого навушника, це був чийсь охоронець. Ну якщо в них навіть охоронці такі серйозні, то що ж чекати від кандидатів...

Свідченням демократичності політичної сили є жорсткі дискусії, які виникають перед ухваленням того чи іншого важливого питання. А свідченням її сили й довговічності є припинення будь-яких дискусій після того, як рішення уже ухвалене, і навіть колишні внутріпартійні опоненти дружно починають працювати на його виконання. На жаль, вдало поєднати ці дві складові, без яких немислима справді ефективна партійна політика, вдається не багатьом партіям, і тим паче — блокам. Що вже й казати про мегаблок, яким є «Наша Україна — Народна самооборона»? Однак хочеться вірити, що «НУНС» виправдає сподівання своїх прихильників. Принаймні старт взято добрий: дев'ять партій підписали угоду про створення блоку «НУ—НаСа» і відтепер підуть по життю разом.

«Наша Україна» навчилася на власних помилках і більше їх не повторюватиме. Тому «чесно дивитиметься в очі своїм виборцям» і «говоритиме їм правду і тільки правду». Зокрема, про те, що про потенційну коаліцію з Партією регіонів не може бути й мови, що після виборів обов'язково буде скасована депутатська недоторканність, що пенсії й зарплати обов’язково зростатимуть тощо. У цьому вельми переконливо запевняв чи то делегатів чергового, третього, етапу нескінченного V з'їзду «НУ», чи то журналістів і, як наслідок, виборців лідер «нашоукраїнців» В'ячеслав Кириленко. Але головним героєм дня вже традиційно став Петро Порошенко.